Справа № 629/2143/22 Головуючий суддя І інстанції ЦЕНДРА Н. В.
Провадження № 33/818/238/23 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
14 лютого 2023 року
Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Остапенко С.Ю. на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2022 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Як встановлено судом 18.11.2022 року о 23-30 год. в Харківській області, м.Лозова по вул. Кутузова, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, хитка хода, запах алкоголю з порожнини рота.
Від проходження тесту на місці та у лікаря нарколога відмовився.
В апеляційній скарзі представник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Остапенко С.Ю. скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, на підставі ч.1 ст. 247, п.3 ч.1 ст. 284 КупАП.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
В той же час акт огляду на стан сп'яніння з використанням технічних засобів взагалі не містить жодного підпису, ані особи, що притягається до адміністративної відповідальності. ані самого представника поліції.
В той же час в цьому акті відсутні посилання на свідків події, також не зазначено про проведення відеофіксації на службову бодікамеру.
Відеозапис, який долучений до матеріалів справи, свідчить про те, що ОСОБА_2 не відмовся від проходження огляду на стан спяніння.
Крім того, права та обов'язки ОСОБА_3 не роз'яснялись, і в його присутності був складений лише протокол, з яким він не погодився.
Разом з цим, невідомо хто , де і за яких обставин склав акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення до медичної установи в присутності ОСОБА_4 не складалися, йому на підпис не надавалися та саме направлення не надавалось.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_4 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтами в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_4 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Так, місцевий суд обґрунтовано встановив, що винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №035753 від 19.11.2022, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; відеозаписом з місця події від 18.11.2022, згідно якого ОСОБА_1 декілька разів, а саме три рази пропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці або в лікарні, однак ОСОБА_1 ні відповіді, ні згоди на проведення огляду в установленому законом порядку на стан сп'яніння не надав. При цьому під час розмови повідомив що вживав алкогольні напої.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Обставини, які зафіксовані у протоколі, а саме наявність ознаки алкогольного сп'яніння, вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які її виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у визначеному законом порядку.
Незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, висловлену як в апеляційній скарзі так і в заперечення наданих в суд першої інстанції, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мали для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянтів з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Отже, твердження апелянтів, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи ці вимоги, а також наявність у матеріалах справи відеозапису спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у працівників поліції не було процесуальних підстав для залучення свідків під час проведення огляду ОСОБА_1 , на стан алкогольного сп'яніння, а тому до таких доводів суд ставиться критично.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналізуючи матеріали справи та наявний відеозапис, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівники поліції, пропонуючи ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, діяли виключно відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та склали протокол стосовно нього саме за відмову пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Поряд з цим, враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції щодо складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими та такими що не відповідають дійсності.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку.
Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції апелянтами не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення саме ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу представника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Остапенко С.Ю. залишити без задоволення.
Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2022 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ю. Грошева