Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/186/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
23.02.2023 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Кіровоградський районний суд Кіровоградської області від 20.01.2023 року, якою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 20 березня 2023 року. визначено розмір застави у розмірі 53680,00 грн.
В провадженні Кіровоградський районний суд Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
У межах даного кримінального провадження, під час судового засідання, за клопотанням прокурора, в порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції розглянуто питання доцільності продовження строку тримання під вартою, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.01.2023 року з визначенням розміру застави.
Судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не перестали існувати - можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на свідків; враховано судом тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою змінити обраний запобіжний захід на інший, а саме нічний домашній арешт. Вважає, що судом порушено процедуру розгляду зазначеного клопотання. Стороною обвинувачення не обґрунтовано наявні ризики. Посилається на наявність міцних соціальних зв'язків, те що одружений, працює не офіційно в фермерському господарстві. Крім того судом при прийнятті рішення не було враховано стан здоров'я обвинуваченого.
Згідно ч. 4ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Розгляд справи відбувся у відсутності обвинуваченого, його захисника та прокурора, які не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
Висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м'який, є правильним.
Судом першої інстанції при прийнятті рішення встановлено, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий за злочини проти власності, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів; враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведеності його винуватості у вчиненні даних кримінальних правопорушень, що дало суду підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може зникнути від суду з метою уникнення можливого покарання.
Суд взяв до уваги наявність ризиків, передбачених п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, матиме можливість впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Крім того матеріали обвинувальних актів свідчать, що обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, не працює, розлучений, не має утриманців. Розгляд справи по суті не розпочато. Крім того, судом враховано, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину в період відбування іспитового строку.
Враховуючи викладене, на даний час продовжують існувати ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, тому відсутні підстави для застосування, щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Судом першої інстанції правильно враховано суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, суворість можливого покарання ОСОБА_5 та визнано за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст.176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Як під час розгляду клопотання місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою закінчується та до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об'єктивних причин, отже місцевий суд дійшов правильного висновку про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого з визначенням розміру застави.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 днів, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_5 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скарги обвинувачений не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, або зміни. Обвинуваченим не надано доказів щодо підтверджують непомірність призначеної застави, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
За таких обставин апеляційні скарги сторони захисту та обвинуваченого задоволенню не підлягають, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградський районний суд Кіровоградської області від 20.01.2023 року, якою стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4