Іменем України
21 лютого 2023 року м. Кропивницький
справа № 395/496/21
провадження № 22-ц/4809/248/23
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О.І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Новомиргодського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Забуранного Р.А. і
В червні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк»») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.10.2018 у розмірі 24557 грн 21 коп, станом на 31.03.2021, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 19275 грн 03 коп та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 5282 грн 18 коп, а також судові витрати у розмірі 2 270 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 01.10.2018 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку (далі - Умови та правила) з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки.
На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил, відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та правил разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит із встановленим кредитним лімітом у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач, в свою чергу, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином, в порушення умов договору та вимог законодавства не виконала зобов'язання за вказаним договором.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 31.03.2021має заборгованість в розмірі 24557 грн 21 коп коп, яка складається з: 19275 грн 03 коп - заборгованість за кредитом, 5282 грн 18 коп - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 0,00 грн - штраф.
Банк неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання, проте, ОСОБА_1 продовжує ухилятись від викоання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «А-Банк».
Рішенням Новомиргодського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2022 року позовні вимоги АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.10.2018 року в розмірі 24557,21 грн та судовий збір у розмірі 2270 грн.
Рішення суду мотивовано тим, щовідповідачем порушено умови договору про погашення заборгованості.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новомиргодського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази укладеного письмового договору про споживчий кредит на підставі якого була надана платіжна карта.
Паспорт споживчого кредитування не підтверджує укладання письмового договору між кредитодавцем і споживачем, оскільки такий паспорт є лише інформацією, яку кредитодавець надає до укладання споживчого кредиту.
Матеріалами справи не підтверджено, що в якості доказу Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент Банк» розміщеного на сайті банку в розділі «умови та правила» підписаний відповідачем.
Судом першої інстанції не досліджено в повній мірі наявні в матеріалах документи, які слугували підставою для прийняття неправомірного рішення.
Від представника АТ «А-Банк» Омельченко Є.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 24 557,21 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2022 становить 268400 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2018 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов'язків Публічного Акціонерного товариства «Акцент-Банк», у зв'язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 змінено найменування з Публічного Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне, про що зазначено у п. 1.1. Статуту АТ «Акцент-Банк».
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що воін ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладання та згодний з його умовами.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк" та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» ресурс: розділ «Умови та правила», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості за договором, в якому відображено рух коштів по рахунку.
Судом також встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором виконав належним чином та у повному обсязі, в той час як відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів виконував не належним чином, у зв'язку з чим станом на 31.03.2021 року має заборгованість в сумі 24557,21 грн., яка складається з: 19275,03 грн. - заборгованість за кредитом; 5282,18 грн.- заборгованість по відсоткам.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведена обставина порушення відповідачем передбаченого договором обов'язку погашення заборгованості, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення позики та сплати процентів.
Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом, АТ «А-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.10.2018, яка станом на 31.03.2021 становила 24557,21 грн, з яких заборгованість за кредитом в розмірі 19275,03 грн та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 5282,18 грн.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, позивачем було надано до суду першої інстанції письмові докази, зокрема:
1)розрахунок заборгованості за договором № SAMABWFC000001744255 від 01.10.2018, укладеного між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 станом на 31.03.2021 (а.с. 6-7);
2)анкету-заяву ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, яка містить підпис заявника та відмітку банку про її прийняття та опрацювання (а.с. 8);
3)паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 8 на звороті -9);
4)копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» (а.с. 9 на звороті -13);
5)копію витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с. 14).
6)виписку по рахунку за період з 01.10.2018 по 01.09.2022 (а.с.123-127).
Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості по відсоткам, позивач посилався на анкету-заяву, витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та витяг з Умов та правил, до яких приєдналась відповідач, підписавши анкету-заяву.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зістаттею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниу разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Анкета заява, на яку посилається АТ «А-Банк» в позовній заяві не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.
Вказана анкета-заява містить тільки анкетні дані відповідача та підпис останньої.
Матеріалами справи також підтверджується, що в анкеті-заяві № б/н від 01.10.2018 відсутня процентна ставка за користування кредитом.
Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, копії додатків, а саме витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та витяг з Умов та надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Тарифами і Умовами та правилами надання банківських послуг.
Тобто, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, а також Умови та правила налання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилась з ними, а також те, що вказаний документ станом на 01 жовтня 2018 року містив умови, зокрема й щодо сплати відсотків.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Крім того, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, та не може бути взяти до уваги судом, оскільки з аналізу останнього вбачається, що в останній також включенні нараховані відсотки, розмір та порядок нарахування яких не було узгоджено між сторонами.
Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17 (провадження № 61-1211св19).
З огляду на викладене, суд не бере до уваги те, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувалась кредитом.
Крім того, паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно не свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, в тому числі щодо сплати відсотків, з огляду на таке.
Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту не може свідчити про погодження стронами розміру відсотків, а також порядку їх нарахування.
З навденого вбачається, що позивачем не доведено, що сторонами було погоджено умови договору, зокрема, в частині сплати відсотків за користування кредитним коштами.
Разом з тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 висловила однозначне бажання скористатися запропонованими позивачем банківськими послугами, що слідує з підписаної нею анкети-заяви від 01.10.2018.
Факт отримання відповідачем коштів в АТ «Акцент Банк» не заперечується відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції, також не висловила своїх заперень ОСОБА_1 при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надана позивачем виписка по рахунку, відповідає вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір заборгованості та її розмір.
З вказаної виписки, вбачається, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору.
Також, з аналізу наданої відповідачем виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 26.01.2022, вбачається, що відповідач дійсно отримала кредитні кошти в АТ «Акцент Банк», користувалася ними та здійснювала їх часткове погашення.
Зокрема, за вказаний період ОСОБА_1 витрачено кошти в сумі 161061,58 грн, а повернуто кошти в розмірі 157609,58 грн, що, з урахуванням того, що сторонами не було погоджено умови договору, щодо сплати відсотків за користування кредитом, які безпідставно стягувались за вказаний період, свідчить про те, що станом на 26.01.2022 відповідачем було фактично використано та не повернуто банку кошти в розмірі 3452 грн (161061,58 -157609,58), які підлягають стягненню на користь позивача.
Разом з тим, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку прострочених відсотків не підлягають задоволенню, оскільки сторонами при укладенні кредитного договору не було погоджено відсоткову ставку.
Враховуючи, що фактично використані кредитні кошти в розмірі 3452 грн були використані відповідачем та не повернуті АТ «Акцент Банк», вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1,3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення вказаних вимог, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
За подання позовної заяви АТ «Акцент Банк» сплатив 2270 грн судового збору, тому, пропорційно до задоволених вимог (14 %) на його користь з відповідача підлягає стягненню 317,80 (2 270*14%) грн судового збору.
За подання апеляційної скарги відповідач сплатила 3405 грн судового збору, тому, пропорційно до задоволених вимог (86 %) з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2 928,30 (3 405*86%) грн судового збору.
Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, з АТ «Акцент Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 610 грн 50 коп (2 928,30 - 317,80).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) 3452 (три тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн заборгованості за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 01.10.2018.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2610 (дві тисячі шістсот десять) грн 50 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник