Провадження № 22-ц/803/1723/23 Справа № 190/1021/22 Головуючий у першій інстанції: Кудрявцева Ю.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
21 лютого 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2022 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
У серпні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 (позичальник) звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 29.06.2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну банківську картку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. На виконання вимог закону позивачем 20.08.2020 року була направлена претензія кредитора до П'ятихатської державної нотаріальної контори та 08.09.2020 року отримана відповідь. Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачка. Вона не відмовлялась від прийняття спадщини у передбачені цивільним законодавством строки. 23.09.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором б/н від 29.06.2010 року становила 13858,49 грн., що є тілом кредиту. Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину, до складу якої входять також кредитні зобов'язання. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки вказану заборгованість у розмірі 13858,49 грн. та судові витрати.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток АТ КБ "ПриватБанк", які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_2 (позичальник) від 29.06.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої останній виявляє бажання оформити на своє ім'я банківську карту (а.с. 32).
Зазначена вище анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом.
Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов'язки сторін договору надання банківських послуг, - позичальником не підписані (а.с. 34-57).
Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
Встановлено, що позичальник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом ДРАЦС по П'ятихатському району та місту Вільногірську ГТУЮ у Дніпропетровській області 27.08.2019 року (а.с. 96).
На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.06.2010 року, згідно якого, станом на 23.08.2019 року банком нарахована заборгованість за тілом кредиту в сумі 13858,49 грн. (а.с. 15 зворот).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (ч. 2 ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на час відкриття спадщини).
Відповідно до частини 3 вказаної вище статті якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц (№61-25487св18).
Відповідно до повної копії спадкової справи №150/2019 після ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведеної П'ятихатською державною нотаріальною конторою 02.10.2019 року, із заявою про прийняття спадщини звернулась 02.10.2019 року відповідачка ОСОБА_1 від свого імені та від імені своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 94).
ОСОБА_6 02.10.2019 року подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини за законом після сина ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 95).
Відповідачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Відділом РАЦС П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області 03.11.2007 року (а.с. 105).
Батьком малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 103, 104, 105).
Згідно довідки виконавчого комітету П'ятихатської міської ради №141 від 18.09.2019 року, на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 разом з ним за адресою по АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 106).
25 лютого 2020 року нотаріусом П'ятихатської державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за законом №2-43 на ім'я ОСОБА_1 на 1/4 частку житлового будинку; №2-44 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/4 частку житлового будинку; №2-45 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/4 частку житлового будинку; №2-46 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/4 частку житлового будинку, який знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 132, 134, 136, 138).
15 червня 2020 року нотаріусом П'ятихатської державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за законом №2-118 на ім'я ОСОБА_1 на 1/4 частку; №2-119 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/4 частку; №2-120 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/4 частку; №2-121 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/4 частку грошових виплат страхового відшкодування у сумі 14203,81 грн. (а.с. 146, 148, 150, 152).
20 серпня 2020року позивач звернувся до П'ятихатськоїдержавної нотаріальної контори з претензією кредитора від 21.07.2020 року, яка отримана адресатом 01.09.2020 року, що підтверджується копією вказаної претензії та копією реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 20.08.2020 року (а.с. 67, 68, 154).
Отже, кредитором не порушено строки, які передбачені статтею 1281 ЦК України, адже банк звернувся з претензією кредитора до нотаріальної контори 20 серпня 2020 року, тобто в межах встановленого частиною другою вказаної статті шестимісячного строку після одержання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину від 25 лютого 2020 року та від 15 червня 2020 року.
За положеннями статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 є належним відповідачем (співвідповідачем) за даним позовом, оскільки прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_2 від 29.06.2010 рокурозмір процентів за користування кредитом не зазначений.
Витягом з Умови та Правила надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256,що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання споживачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (29.06.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08.08.2022 року), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із позичальником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).
Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, які містяться у матеріалах справи, не містить підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між 29.06.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони договору обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений кредитний договір від 29.06.2010 року у вигляді заяви-анкети, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - колегія дійшла висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Встановивши, що позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у даній справі підлягає встановленню розмір заборгованості за вказаним вище кредитним договором станом до дня смерті позичальника.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, категорія “заборгованість за тілом кредиту” частково сформована з відсотків, що зараховані банком для погашення за рахунок кредиту, тобто не є тілом кредиту, що фактично отримане позичальником. Позивачем безпідставно була збільшена заборгованість по тілу кредиту за період з 01.07.2015 року по 23.08.2019 року (дата смерті позичальника) за рахунок кредитних коштів - графа «Відсотки погашені за рахунок кредита» на загальну суму 11518,62 грн. (65,28+89,48+103,45+64,16+47,43 96,47+95,23+95,11+182,07+126+81,34+51+15,75+58,46+7,77+20,71+7,02+133,07+114,69+165,07 189+242,42+303,17+283,18+296,29+224,01+206,63+200,37+209,17+286,21+266,22+273,21+281,5 338,76+374,32+394,62+383,98+431,69+440,62+432,97+463,87+490,76+437,12+487,78+484,79 495,44 НОМЕР_3 ).
Детально дослідивши зміст наданого банком розрахунку заборгованості, враховуючи, що Умови та Правила позичальником не підписані, а анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості за процентами, - колегія дійшла висновку, що підстави для стягнення на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 11518,62 грн. відсутні.
Отже, обґрунтований розмір заборгованості за тілом кредиту (фактично отриманими позичальником грошовими коштами) становить 2339,87 грн. (13858,49 грн. - 11518,62 грн.).
Разом з тим, судом встановлено прийняття спадщини після ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рівних частках (по 1/4 кожним) чотирма спадкоємцями - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши обґрунтований розмір заборгованості позичальника ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кредитним договором від 29.06.2010 року в розмірі 2339,87 грн.; встановивши прийняття спадщини у рівних частках чотирма спадкоємцями; приймаючи до уваги, що позов банком пред'явлено лише до ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину в розмірі 1/4 спадкового майна (житлового будинку та страхових виплат), - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачка заборгованості у розмірі 584,97 грн. (1/4 частка від суми боргу 2339,87 грн.).
Підстави для стягнення усієї заборгованості лише з одного спадкоємця відсутні, а позовні вимоги у даній справі до неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не пред'явлені.
У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №645/3265/13-ц (провадження №61-5552свп18) зроблено висновок, що “застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі. Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося. Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд”.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, дійшов неправильного висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" також підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви (2481,00 грн.) та апеляційної скарги (3721,50 грн.), пропорційно задоволеним позовним вимогам (6202,50 грн. х 4,22%) в розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 75 коп.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляну на вищевикладене, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 97 коп., що є тілом кредиту.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 75 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова