Провадження № 11-кп/803/1017/23 Справа № 242/1793/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 22 жовтня 2021 року у об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052500000095 від 29.03.2021 року, № 12021053500000452 від 17.08.2021 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 1 ст. 125 КК України,
Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 22 жовтня 2021 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 1 ст. 125КК України, та призначено покарання:
за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 100 годин громадських робіт,
за ч. 3 ст. 297 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання ОСОБА_7 у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як визнав доведеним суд, 10 лютого 2021 року о 11 годині ОСОБА_7 прийшов на територію діючого кладовища в м. Українськ Донецької області, яке розміщено на землях Селидівської МТГ, де підійшов до місця поховання ОСОБА_8 (27.09.1909-18.03.1994), яке розташоване у п'ятому ряді першого сектору кладовища та, порушуючи загальноприйняті етичні засади суспільства щодо поваги до померлих і місця їх поховання, переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає та їх дії невідомі оточуючим, того ж дня о 11 годині 05 хвилин, став руйнувати місце поховання ОСОБА_8 , застосовуючи фізичну сулу, руками почергового розхитав металеві стовпчики лавки, виконані з фрагментів труб, та охопивши трубу руками у верхній її частині, почергово вилучив з землі дані труби діаметром 56 мм, довжиною 100 см кожна, тим самим порушивши цілісність місця поховання вказаної особи, після чого погрузив викрадені труби на свій велосипед і з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім цього, 17 серпня 2021 року о 14 годині ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час знаходилася його співмешканки ОСОБА_9 , яка почала з ним сварку. В цей момент ОСОБА_7 , не витримавши тиску та лайки ОСОБА_9 , взяв до рук дерев'яну палицю для ходьби, яка знаходилася в коридорі квартири, підійшов до зальної кімнати, де в цей час на дивані, з права від входу, сиділа ОСОБА_9 , та умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс їй один удар дерев'яною палицею для ходьби по лівій руці в область плеча, після чого одразу ліг спати.
В результаті протиправний дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забою з припухлістю в область лівого плечового суглоба, який за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи та правильність кваліфікації діянь ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 297 КК України, вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання підлягає зміні у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.З азначає, що місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_7 не взято до уваги факт досягнення ним пенсійного віку, що, згідно положень ч. 3 ст. 56 КК України, виключає можливість призначення такого покарання, як громадські роботи. Просить вирок в частині призначеного покарання змінити, і призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, за ч. 3 ст. 297 КК України - у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, з урахуванням вимог ст.ст. 103, 104 КК України, ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 1 рік, зобов'язавши його у відповідності зі ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок залишити без змін.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу, за виключенням посилання на врахування вимог ст.ст. 103, 104 КК України, як зайві.
Враховуючи, що інші учасники судового розгляду повідомлені належним чином про день, час та місце апеляційного розгляду, клопотань про апеляційний розгляд за їх участі або про відкладення такого розгляду не надали, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд відповідно до вимог ст. 406 КПК України в письмовому апеляційному проваджені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного:
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненому за наведених у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, яким дана правильна юридична оцінка, і є обґрунтованим, що не оспорюється прокурором в апеляційній скарзі та при її розгляді.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 56 КК України, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, і не призначаються особам, котрі мають інвалідність першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Згідно ст. 12 Закону України « Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XІІ, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент ухвалення оскаржуваного вироку - 22 жовтня 2021 року досяг пенсійного віку, а, відтак, суд не вправі був за ч. 1 ст. 125 КК України призначити йому таке покарання, як громадські роботи, про що правомірно наголошується прокурором.
Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Враховуючи, що при призначенні ОСОБА_7 покарання судом було неправильно застосовано кримінальний закон, а в апеляційній скарзі не ставиться питання про призначення обвинуваченому більш суворого покарання, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про необхідність зміни оскарженого вироку в чатині призначення покарання за ч. 1 ст. 125 КК України.
Прокурор ставить питання про обрання обвинуваченому за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у вигляді штрафу. Цей вид покарання найбільш м'який з передбачених санкцією вказаної норми закону. І апеляційний суд погоджується із доводами прокурора про необхідність обрання цього покарання, оскільки воно буде відповідати тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі винного.
Вид, міру покарання обраного судом 1-ї інстанції за ч. 3ст. 297 КК України, принцип призначення покарання за сукупністю злочинів та звільнення від відбування ОСОБА_7 від покарання в порядку ст. 75 КК України прокурором оскаржено не було.
На підставі викладеного та керуючись положеннями 404-405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Селидівського міського суду Донецької області від 22 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 297 КК України в частині призначеного покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим:
- за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
- за ч. 3 ст. 297 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, зобов'язавши його у відповідності зі ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4