Провадження № 11-кп/803/1125/23 Справа № 234/12150/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 лютого 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041660000055 щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2023 року продовжено стосовно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26 березня 2023 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що враховані при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченим ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися і продовжують існувати, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому враховано особи обвинувачених, а саме, їх вік, стан здоров'я, відомості про соціальні зв'язки, репутацію та майновий стан. Також при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою кожному з обвинувачених, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд першої інстанції не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити мінімальний розмір застави.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та також наявності обгрунтованої підозри. Вказує на те, що суд жодним чином не обгрунтував не обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що прокурором не обгрунтовано неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначає, що ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, має дружину та неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, за місцем мешкання не має негативних характеристик, має поганий стан здоров'я, у лютому 2020 року отримав закриту черепно мозкову травму, ушиблену рану затилочної області, кисту затилочнї області лівої гемисфери головного мозку та потребує надання термінової медичної допомоги. Вказує, що ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки, активно займається спортом, має позитивні характеристики з ДЮСШ м.Краматорська, має постійне місце проживання, де мешкає разом із сім'єю, за місцем мешкання не має негативних характеристик. Звертає увагу, що ОСОБА_11 має міцні соціальні зв'язки, приймає активну участь в благоустрої території помешкання та громадських справах, має постійне місце проживання, де мешкає разом із сім'єю. Зазначає, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, позитивні характеристики, має постійне місце проживання, де мешкає разом із сім'єю, при цьому до останнього раніше вже застосувався запобіжний захід у вигляді застави, який останній не порушував. Звертає увагу, що розгляд провадження відбувається вже понад 2 роки 10 місяців, що свідчить про порушення права обвинувачених на справедливий суд та розумність строку розгляду кримінального провадження. Вказує, що обвинувачені висловлюють бажання брати участь у бойових діях з оборони територіальної цілісності України.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника
та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження, 26 січня 2023 року в судовому засіданні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська в порядку ст.331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , обвинувачених за ч.4 ст.187 КК України, що виразилось у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з погрозою застосування такого насильства (розбою), поєднаному із проникненням у житло, спрямованому на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Так, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні злочину із застосуванням насильства та у складі організованої групи, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, а отже, будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованого ним злочину та покарання, яке загрожує їм у разі визнання їх винуватими, існує реальний ризик того, що вони можуть здійснити спроби переховування від суду, незаконно впливати на недопитаних потерпілих та свідків, знищити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин справи чи вчинити інші кримінальні правопорушення.
Крім того, розгляд провадження ще триває, не допитані всі потерпілі та свідки, анкетні дані яких та місце їх проживання відомі обвинуваченим, а отже, перебуваючи на свободі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків шляхом вмовлянь або погроз з метою зміни показів на їх користь та уникнення покарання за скоєний злочин.
Також, обвинувачені офіційно не працевлаштовані та не мають офіційного джерела доходу, при цьому обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_9 раніше вже були засуджені за злочини проти власності, що вказує на те, що обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під вартою, та обвинуваченими і їх захисниками в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Доводи захисника про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту та обвинуваченими не наведено.
Щодо посилання захисника на те, що ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні дружину та неповнолітню дитину, постійне місце проживання, за місцем мешкання не має негативних характеристик, має поганий стан здоров'я, ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки, активно займається спортом, має позитивні характеристики з ДЮСШ м.Краматорська, має постійне місце проживання, де мешкає разом із сім'єю, за місцем мешкання не має негативних характеристик, ОСОБА_11 має міцні соціальні зв'язки, приймає активну участь в благоустрої території помешкання та громадських справах, має постійне місце проживання, де мешкає разом із сім'єю, а ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, позитивні характеристики, має постійне місце проживання, де мешкає разом із сім'єю, слід зазначити, що дані обставини не можуть бути підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу, так як з урахуванням обставин інкримінованого їм кримінального правопорушення, репутації обвинувачених вищезазначені доводи не свідчать про наявність у них перешкод або інших стримуючих факторів належної процесуальної поведінки.
Доводи захисника про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_9 , який унеможливлює його тримання під вартою, суд не приймає до уваги, оскільки останнє не підтверджуються жодними доказами.
Також апеляційний суд зважає на тривалість строку застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в той же час, на думку апеляційного суду, у цьому провадженні продовжують існувати реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, не свідчать про прийняття судом необґрунтованого рішення.
Також, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині не визначення розміру застави у провадженні на час розгляду клопотання, виходячи з такого.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом першої інстанції дотримані в повному обсязі, а доводи скарги захисника не заслуговують на увагу.
Так, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуютьсяу вчиненні особливо тяжкого злочину, скоєного із погрозою та із застосуванням насильства.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Суд першої інстанції, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України вирішив не доцільним визначати розмір застави, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги захисника, апеляційним переглядом не встановлено.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без зміни.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4