Справа № 761/4026/23
Провадження № 1-кп/761/2489/2023
20 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
провівши підготовче судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022100000000532 від 19.10.2022, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпроперовської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
02 лютого 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів щодо ОСОБА_2 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою від 03 лютого 2023 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні оголосив письмове клопотання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинуваченого та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідка, експерта, спеціаліста, у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора і просив змінити запобіжний захід щодо його підзахисного на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, або зменшити раніше визначений розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свого захисника, пояснив що не ухилявся від кримінального провадженні і не має таких намірів.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного висновку.
Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_2 , які утворюють сукупність кримінальних проступків, нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, міри покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а усвідомлення обвинуваченим цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому судом у контексті наявності ризику переховуватися від суду враховується, що жодних відомостей про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, офіційного джерела доходу, інших факторів, які б могли свідчити про наявність запобіжників у обвинуваченого, які б могли перешкодити останньому вільно залишити своє постійне місце проживання з метою ухилення від кримінального провадження - суду надано не було, водночас в рамках іншого кримінального провадження де ОСОБА_2 має статус підозрюваного, останній пербував у розшуку за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 27, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, що вказує на те, що обвинувачений може допустити грубе порушення своїх процесуальних обов'язків і в даному кримінальному провадженні, що на думку суду свідчить про високу ймовірність наявності вказаного ризику для обвинуваченого ОСОБА_2 .
Разом з цим, враховуючи тяжкість покарання, згідно з практикою ЄСПЛ суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «W проти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства. Разом з тим, суд роз'яснює, що при винесенні рішення не спирається виключно на тяжкість обвинувачення, проте оцінює всі доводи сторін та докази якими вони ці доводи обґрунтовують в сукупності, де тяжкість обвинувачення є лише одним з факторів, що беруться до уваги.
При цьому суд нагадує про те, що свідки у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику незаконного впливу на свідків, з огляду на характер правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_2 .
Отже, з'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 , на які послався прокурор у своєму виступі, обґрунтовуючи необхідність обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду, та чи переважають характеризуючі дані щодо особи обвинуваченого ці ризики, суд враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Враховуючи вказані факти, суд справедливо доходить до висновку, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на інший, не пов'язаний із триманням під вартою запобіжний захід, не лише не зможе запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законодавством України, але й може зашкодити правам та охоронюваним законом інтересам суспільства.
Враховуючи наявні ризики, суд, доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
Висунення ОСОБА_2 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує ОСОБА_2 у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності свідчить про високий ступінь ймовірності настання зазначених прокурором ризиків у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, суд, розглянувши питання про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище доводів, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не можна буде запобігти вказаним ризикам.
Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_2 , який має статус підозрюваного в іншому кримінальному правопорушенні, внаслідок якого загинула людина, наявність постійного місця проживання, відсутність відомостей щодо міцних соціальних зв'язків, офіційного джерела доходу, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_2 для запобігання ризикам, наведеним вище.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, та визначаючи розмір застави, суд у відповідності до вимог закону повинен навести аргументи на користь того, що застава саме у такому розмірі спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків.
Так, відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави що щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину може становити від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень, зокрема і особливо тяжкого кримінального правопорушення, здійснивши, відповідно до змісту держаного обвинувачення, самовільне присвоєння владних повноважень та звання службової особи пов'язане із використанням підробленого службового посвідчення працівника Служби безпеки України, водночас такі дії були поєднані із замахом на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, при цьому такі дії вчинені під час воєнного часу та безпосередньо пов'язані із державною політикою, направленою на відсіч збройної агресії, розв'язаної російською федерацією проти України, при цьому строна обвинувачення стверджує, що внаслідок своїх дій обвинувачений злочинним шляхом отримав 250000 доларів США, що станом на день вчинення інкримінованого ОСОБА_2 обвинувачення згідно офіційного курсу НБУ становило 9142150 (дев'ять мільйонів сто сорок дві тисячі сто п'ятдесят) гривень.
Так, аналізуючи рішення ЄСПЛ, зокрема «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 суд приходить до висновку, що хоча, у відповідності до положень Конвенції розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не буде безпідставним врахування також і завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинуваченого - при цьому такий підхід був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що не суперечить пункту 3 статті 5 Конвенції.
Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, вважає, що ОСОБА_2 слід визначити розмір застави у виді 2000 розмірів прожиткових мінімумів, що складає 5368000 (п'ять мільйонів триста шістдесят вісім тисяч) гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_2 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_2 суд не вбачає.
Разом з тим, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов'язки, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, здати закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.
Строк дії ухвали слід встановити до 20 квітня 2023 року включно.
Враховуючи викладене, керуючись 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 - задовольнити.
Обрати щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час судового провадження.
Визначити строк дії ухвали в частині обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 20 квітня 2023 року включно.
Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України у розмірі 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5368000 (п'ять мільйонів триста шістдесят вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року по справі № 761/4026/22.
На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Контроль за виконанням ухвали - покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення прокурором, обвинуваченим та його захисником.
Повний текст ухвали оголосити 23 лютого 2023 року о 10 год. 50 хв.
Суддя ОСОБА_1