Справа № 761/17902/19
Провадження №1-кп/761/1137/2023
іменем України
23 лютого 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду міста Києва кримінальне провадження відомості про яке 17 вересня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018100100009952 у якому
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Києва, громадянин України, одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні двоє малолітніх дітей, зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України
15 вересня 2018 року, приблизно о 21 годині 15 хвилини, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Mercedes Benz A160» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в крайній правій смузі руху по вул. Саратівська зі сторони вул. Салютна в напрямку вул. Ружинської та наближався до ділянки біля будинку № 45 по вул. Саратівська в м. Києві. В цей час, в попутному напрямку в крайній лівій смузі руху рухався мотоцикл «Hyosung GT650R» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 .
Під час керування транспортним засобом, водій ОСОБА_5 грубо порушуючи вимоги п. 2.3 «б», 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року, проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку, не переконався у безпечності перед початком зміни напрямку свого руху, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху та при перестроюванні не дав дорогу мотоциклу «Hyosung GT650R» д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку в крайній лівій смузі руху, тобто по тій смузі, на яку ОСОБА_5 мав намір перестроїтись.
Продовжуючи рух, ОСОБА_5 виїхав в сусідню крайню ліву смугу руху та допустив зіткнення лівою боковою - частиною керованого ним автомобіля з правою боковою частиною мотоцикла «Hyosung GT650R» д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок проявленої злочинної необережності водієм ОСОБА_5 та порушення ним правил безпеки дорожнього руху, водій мотоцикла ««Нyosung GT650R» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 в результаті зіткнення транспортних засобів отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми правого передпліччя, перелом правої променевої кістки справа, забійна рана нижньої третини передпліччя та закритої травми лівого передпліччя - перелом лівої променевої кістки в дистальній третині зі зміщенням, що відноситься до середнього ступеню тяжкості.
Під час керування транспортним засобом водій автомобіля «Mercedes Benz A160» н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 порушив п. п. 2.3 «б», 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України: п. 2.3 б «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі»; п. 10.1 «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 10.3 «у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися».
Суд визнає правильною кваліфікацію діяння ОСОБА_5 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України як порушення правил безпеки дорожнього руху, під час керування транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
В силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною, і для з'ясування того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
При цьому для встановлення наявності об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, має бути встановлено три обов'язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження) та причинний зв'язок між діяннями і наслідками.
З урахуванням вищенаведених положень законодавства України, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд встановив, що пред'явлене обвинувачення доведено.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, пояснив, що рухався за кермом легкової автівки мерседес по вул. Саратівській у місті Києві, на світлофорі зупинився у правій смузі на червоний сигнал, зліва від нього зупинилось інше авто, тоді він подав звуковий сигнал авто яке було поруч, перестроївся в іншу смугу та далі рухався зі швидкістю близько 35 км/год, у крайній лівій смузі, швидкість була невелика, на наступному світлофорі він планував повертати ліворуч. Далі почув як реве звук двигуна іншого транспортного засобу та відчув удар в своє авто, у ліве бокове дзеркало побачив, що позаду мигають авто, взяв праворуч та припаркувався, обійшовши своє авто нічого не бачив, в подальшому побачив потерпілого. Хто викликав швидку він не знає, після удару він проїхав до зупинки свого авто приблизно 10 метрів, до моменту зіткнення проїхав у лівій смузі до 100 метрів. Вважає, що винуватцем дтп є потерпілий, який намагався обігнати його зліва.
Встановлені судом обставини вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджуються дослідженим та перевіреними безпосередньо в судовому засіданні доказами.
Допитаний судом потерпілий ОСОБА_4 дав наступні показання. У час та місці, вказані в обвинувальному акті, він рухався по вул. Саратівській у місті Києві у лівій смузі (в яку перестроївся завчасно), обвинувачений намагався перестроїтись з правої смуги у ліву та задньою частиною свого автомобілю вдарив його у руль мотоцикла, через що потерпілого відкинуло на узбіччя, далі він не пам'ятає, як падав, хто викликав швидку та інші події після дтп, пам'ятає що дорожнє покриття було сухе та на вулиці було вже темно. Завдані збитки обвинувачений йому не відшкодував, цивільний позов підтримав.
Допитана судом свідок ОСОБА_7 пояснила, що у час, коли сталася дтп, вона перебувала на своєму балконі, її увагу привернув гучний звук мотору мотоциклу, який рухався у лівій смузі, а автомобіль рухався у правій смузі, попереду у правій смузі були припарковані автомобілі, через що автомобіль, який рухався у правій смузі, був вимушений змінювати напрямок руху, щоб об'їхати припарковане попереду авто, але йому треба було або пришвидшитись або сповільнитись, щоб пропустити мотоцикл який рухався в лівій смузі, натомість водій автомобіля вильнув вліво і сталося зіткнення, мотоцикліста відкинуло на алею. Також вказала, що змінюючи напрямок руху автомобіліст не вмикав повортнік, також свідок викликала швидку.
Свідок ОСОБА_8 суду надав такі пояснень. Він рухався по вул. Саратівській на своєму авто у лівій смузі дороги, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, у правій смузі попереду нього рухалися авто обвинуваченого, а за ним потерпілий на мотоциклі, всі зупинилися на червоний сигнал світлофору, попереду за перехрестям були припарковані авто в правій смузі для руху, тому розпочавши рух після дозволеного сигналу світлофора, мотоцикліст змінив напрямок руху та змістився у ліву смугу, мерседес також став здавати у ліву смугу, щоб об'їхати припарковані попереду авто та далі сталося зіткнення. Коли обвинувачений почав зміщатися ліворуч, то потерпілий на мотоциклі вже був у лівій смузі в правій її частині попереду обвинуваченого. Вважає, що дтп могло б і не бути, оскільки мотоцикл рухався у лівій смузі ближче до правої її частини, а автомобіль також намагався в'їхати у ліву смугу, та транспортні засоби могли би проїхати по черзі, проте відмітив, що коли авто під керуванням обвинуваченого почало з правої сторони зміщатися в ліву смугу, то потерпілий вже був у лівій смузі попереду. Після зіткнення мотоцикл відкинуло через бордюр на бульвар, посунуло далі та зупинило біля лавки.
Також судом досліджено наступні докази.
Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.09.2018 року з додатками, слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 проведено детальний огляд місця події ДТП, зафіксовано обстановку на місці пригоди, а саме місце розташування транспортних засобів на проїзній частині дороги, дорожні знаки, локалізація пошкоджень, інші сліди на місці ДТП, зазначені детально пошкодження транспортних засобів, документ підписано учасниками без зауважень.
На підставі ухвали суду слідчим Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 17.10.2018 року здійснено тимчасовий доступ до медичної документації потерпілого, яка перебувала у володінні КМКЛ № 12 згідно протоколу тимчасового доступу.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1788/е від 18.10.2018-12.11.2018 у ОСОБА_4 встановлено ушкодження: відкрита травма правого передпліччя - перелом правої променевої кістки справа; забійна рана нижньої третини передпліччя; закрита травма лівого передпліччя - перелом лівої променевої кістки в дистальній третині зі зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та садно лобної ділянки справа, відносяться до легкого тілесного ушкодження, та вбачається причинно-наслідковий зв'язок між даним ушкодженням та ДТП від 15.08.2018 (травма водія мотоцикла, який рухався при зіткненні із перешкодою).
06.03.2018 слідчим Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 проведено слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_8 з метою уточнення показань останнього, в ході чого свідок на місці вказав на обставини дорожньо-транспортної пригоди, щодо розташування мотоцикла та автомобіля відносно проїзної частини та один до одного, до моменту дтп, та після, а також щодо наявності інших транспортних засобів.
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 22.04.2019 року № 12-1/552 встановлено, що водій ОСОБА_5 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2, 10.1, 10.3 ПДР України, а водій мотоцикла ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2, 12.3 ПДР України. Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом виконання вимог пунктів 10.1, 10.3 ПДР України, а водій мотоцикла ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів. З технічної точки зору причиною виникнення дтп є невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам пунктів 10.1, 10.3 ПДР України.
З наданих прокурором матеріалів вбачаються й наступні обставини.
З висновку КМНКЛ «Соціотерапія» від 16.09.2018 № 009605 ОСОБА_5 не перебував у стані сп'яніння на час коли мала місце дорожньо-транспортна пригода.
За місцем проживання характеризується задовільно.
Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд критично оцінює доводи обвинуваченого, щодо винуватості потерпілого у дтп, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами.
Доводи захисника про визнання недопустимим доказом висновку судової автотехнічної експертизи від 22.04.2019 року № 12-1/552, оскільки експерту слідчим надані суперечливі вихідні данні, неправомірно подано їх уточнення, експертом не було проведено безпосереднього огляду транспортних засобів, не знайшли свого підтверження під час судового розгляду, так експертиза пизначена слідчим у відповідності до встанволеного процесуальним законом порядку, висновок експерта є цілком чітким та зрозумілим для сприйняття, та не містить подвійного сприйняття, під час проведення експертизи, в разі необхідності, експерт не позбавлений права витребувати додаткові матеріали, водночас, про існування такої потреби експерт не заявляв слідчому, тому на думку суду, доводи захисника фактично зводяться до незгоди з самим висновком експерта щодо невідповідності дій обвинуваченого відповідним пунктам ПДР України. Будь-яких інших підстав, визначених ст. 86, 87 КПК України щодо недопустимості даного доказу стороною захисту не наведено.
Посилання захисника, що свідок ОСОБА_8 як особа, яка має великий досвід керування мотоциклом, вказував на швидкість руху транспортних засобів, про можливість потерпілого уникнути зіткнення, тощо, на думку суду є суб'єктивною думкою свідка, та сприймається судом виключно як припущення останнього.
Також суд критично відноситься до показань обвинуваченого, що винуватим у дтп є потерпілий, оскільки такі обставини спростовуються дослідженими судом доказами.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до статей 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Статтею другою КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 65 КК України).
На підставі викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є не тяжким злочином, обставини та мотиви його вчинення, а також, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судомою особою, є громадянином України, перебуває у шлюбі, має місце реєстрації та проживання, двох дітей на своєму утриманні, враховуючи відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 , а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень застосування до нього покарання у виді штрафу, у межах визначених санкцією інкримінованої йому статті Особливої частини Кримінального кодексу України та застосувати положення ст. 5 КК України.
Відповідно до положень статті 5 КК України, яка визначає зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі: закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Таким чином, суд вважає за необхідне при призначенні покарання у виді штрафу ОСОБА_5 застосувати санкцію ч.1 ст.286 КК України /в редакції закону № 586-VІ від 24.09.2008/.
Проте, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, його наслідків суд не вбачає підстав для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Водночас, виходячи зі ступеня тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 злочину за ч. 1 ст. 286 КК України, враховуючи диференційовані строки давності за п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а також час вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення 15.09.2018, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 5 ст. 74 КК України та звільнити ОСОБА_5 від покарання за вчинення вказаного злочину.
Потерпілий ОСОБА_4 02.08.2021 року подав суду цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Суд вважає, що цивільний позов потерпілого необхідно залишити без розгляду з огляду на такі обставини.
Потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (ст. 56 п. 10 ч. 1 КПК України).
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. (ч. 1 ст. 128 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий під час досудового розслідування цивільний позов не подав.
Після скерування справи з обвинувальним актом до суду, як в підготовчому судовому засіданні 18.11.2019, так і до початку судового розгляду, який розпочато 14.01.2020, потерпілий ОСОБА_4 , який приймав безпосередньо участь у судових засіданнях у вказані дати та був представлений адвокатом ОСОБА_11 , своїм правом не скористався та цивільний позов не подав.
Положеннями ст. 319 КПК України визначено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті та статтею 320 цього Кодексу.
Згідно розпорядження від 18.05.2021 року № 01-08-475 здійснено повторний автоматичний розподіл справи та змінено склад суду, і лише після зміни складу суду потерпілим подано цивільний позов.
В той же час, з викладеного вище вбачається, що законодавцем чітко встановлено підстави та порядок звернення до суду з цивільним позовом, та законодавець обмежує потерпілого певними часовими межами - «під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов», на думку суду, заміна судді в порядку ст. 319 КПК України не свідчить про автоматичне відновлення пропущеного потерпілим часу на звернення з позовом до суду, оскільки після заміни судді, судовий розгляд хоч і починається з початку, водночас суд не повертається до попередньої стадії судового провадження, що на думку суду є підставою для залишення позову без розгляду, та роз'яснення потерпілому його права на відшкодування завданої шкоди у порядку цивільного судочинства.
Заходи забезпечення та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у зв'язку із залученням эксперта, висновок №12-1/552 від 22.04.2019, в розмірі 1570,10 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_5 .
Запобіжний захід не застосовувався та підстав для його застосування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишити без розгляду, роз'яснивши йому право на пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати за проведення експертизи №12-1/552 від 22.04.2019 в розмірі 1570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. 10 коп. на користь держави.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після проголошення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні
Головуюча суддя ОСОБА_1