20 лютого 2023 рокуСправа № 951/142/23
Провадження №3/951/126/2023
Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Братків І. І., розглянувши матеріали, які надійшли із Сектору поліцейської діяльності (смт. Козова) Бережанського відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 173-2 , ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 , ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09.02.2023 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280990 від 27.01.2023 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280990 від 27.01.2023 26.01.2023 біля 19:30 год. в с. Козівка на Центральній по місцю спільного проживання вчиняв домашнє насильство відносно сестри ОСОБА_2 та швагра ОСОБА_3 психологічного характеру.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
20.02.2023 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280987 від 24.01.2023 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 24.01.2023 серії ВАВ №280987 24.01.2023 біля 17:30 год. по місцю спільного проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї сестри ОСОБА_2 .
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
20.02.2023 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280997 від 16.02.2023 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280997 від 16.02.2023 10.02.2023 біля 21:00 год. АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру по місцю спільного проживання відносно своєї сестри ОСОБА_2 .
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
20.02.2023 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280996 від 15.02.2023 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280996 від 15.02.2023 11.02.2023 біля 23:30 год. АДРЕСА_1 , по місцю спільного проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 , ображав її нецензурними словами.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
20.02.2023 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280995 від 15.02.2023 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280995 від 15.02.2023 12.02.2023 біля 12:40 год. по місцю проживання АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї сестри ОСОБА_2 , ображав її нецензурними словами.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
20.02.2023 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280999 від 18.02.2023 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280999 від 18.02.2023 17.02.2023 біля 22:10 год. АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї сестри ОСОБА_2 психологічного характеру.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
20.02.2023 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280998 від 18.02.2023 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280998 від 18.02.2023 17.02.2023 біля 13:20 год. АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно свого батька ОСОБА_4 психологічного характеру.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
20.02.2023 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280986 від 23.01.2023 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280986 від 23.01.2023 22.01.2023 біля 13:30 год. по місцю проживання в АДРЕСА_1 , вчинив сімейний скандал відносно своєї сестри гр. ОСОБА_2 психологічного характеру.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся. Зазначив, що такого більше не повториться. Надав суду посвідчення інваліда ІІ групи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно частини 2 статті 173-2 КУпАП ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до п.п.3, 4, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В протоколах про адміністративне правопорушення складених щодо ОСОБА_1 , у графі «чи притягався(лася) до адміністративної відповідальності» зазначено, що притягався за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП від 10.10.2022.
Поряд із цим, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено будь яких доказів про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, на підтвердження того, що він притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.
Отже, у зв'язку з відсутністю відповідних доказів, суд не може розцінювати ОСОБА_1 як особу, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП.
У КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує прав ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколах.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України,
Так, крім визнання вини самим ОСОБА_1 його вина у вчиненні даних адміністративних правопорушень підтверджується матеріалами справи, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280990 від 27.01.2023; протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280987 від 24.01.2023; протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280997 від 16.02.2023; протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280996 від 15.02.2023; протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280995 від 15.02.2023; протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280999 від 18.02.2023; протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280998 від 18.02.2023; протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №280986 від 23.01.2023; електронним рапортом інспектора чергового Сектору поліцейської діяльності (смт. Козова) Бережанського відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ Національної поліції в Тернопільській області Русенка М. П. від 26.01.2023 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.01.2023 року; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 26.01.2023, електронним рапортом інспектора чергового Сектору поліцейської діяльності (смт. Козова) Бережанського відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ Національної поліції в Тернопільській області Грицька А. М. від 25.01.2023 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.01.2023 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 22.01.2023; електронним рапортом інспектора чергового Сектору поліцейської діяльності (смт. Козова) Бережанського відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ Національної поліції в Тернопільській області Грицька А. М. від 13.02.2023 року; рапортом від 13.02.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 16.02.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 15.02.2023; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.02.2023 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 17.02.2023; електронним рапортом інспектора чергового Сектору поліцейської діяльності (смт. Козова) Бережанського відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ Національної поліції в Тернопільській області Грицька А. М. від 17.02.2023 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення або таке, що готується від 17.02.2023 року; письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 17.02.2023; електронним рапортом інспектора чергового Сектору поліцейської діяльності (смт. Козова) Бережанського відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ Національної поліції в Тернопільській області Русенка М. П. від 22.01.2023 року; рапортом від 22.01.2023; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.01.2023 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 22.01.2023, а також іншими матеріалами справи.
За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 33 КУпАП України встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, які пом'якшують відповідальність є визнання вини та щире каяття.
Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Відтак, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, те, шо він не працює, є інвалідом, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, вважаю, що на останнього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255,00 грн.
Також, згідно ст.39-1КУпАП , у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
З огляду на те, що в силу вказаної норми ст. 39-1 КУпАП направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» є правом суду, суд при вирішенні питання про накладення стягнення на ОСОБА_1 доходить висновку про відсутність підстав для направлення його на проходження відповідної програми.
Положеннями ст.40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
ЗУ «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору зокрема стосовно громадян, які є особами з інвалідністю I та II груп (п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону). Зважаючи на те, що згідно довідки МСЕК серії АВ №0342291 ОСОБА_1 має право на пільги як особа з інвалідністю ІІ групи, а тому його слід звільнити від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 173-2, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя,
Справи про адміністративні правопорушення №951/142/23, №951/167/23, №951/168/23, №951/169/23, №951/170/23, №951/171/23, №951/172/23, №951/173/23 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, КУпАП об'єднати в одне провадження, присвоївши об'єднаним справам №951/142/23.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255,00 грн. (двісті пятдесят п'ять) гривень.
На підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом 10 /десяти/ днів з дня її винесення.
Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно ст. 308 КУпАП - у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.
Суддя Ірина БРАТКІВ