Справа № 455/1219/21
Провадження № 1-кп/455/40/2023
Іменем України
24 лютого 2023 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань об'єднане кримінальне провадження за №12021141320000230 та №12021141320000233 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Самбір Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, військовозобов'язаного, непрацюючого, раніше судимого:
- вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15.03.2019 за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробування терміном на 2 (два) роки;
- вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26.01.2022 за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, на підставі ст.70,71 КК України з врахуванням вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15.03.2019, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці;
- вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.03.2022 за ч.2 ст.185 КК України, на підставі ч.4 ст.70 КК України з врахуванням вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26.01.2022, до остаточного покарання у виді 4 років 3 місяці позбавлення волі;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 28.06.2021 близько 08:19 год., перебуваючи в приміщенні торгового залу магазину «Рукавичка», ТОВ TBK «Львівхолод», що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Старий Самбір вул.Лева Галицького, 426, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, із стелажу відділу горілчаних виробів вказаного магазину вчинив крадіжку однієї пляшки лікеру торгової марки «Шеріданс» ємністю 0,5 л., чим спричинив магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія «Львівхолод» матеріальну шкоду на загальну суму 458, 46 грн.
Він же, ОСОБА_3 30 червня 2021 року близько 08.00 год., перебуваючи у м.Старий Самбір Львівської області, за гаражами по вулиці Проектній неподалік будинку 23/а, виявив поліетиленовий пакет із подрібненою речовиною рослинного походження. Усвідомлюючи, що подрібнена речовина рослинного походження є наркотичним засобом, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на придбання та зберігання такого, придбав шляхом знахідки вищезазначену наркотичну речовину, та зберігаючи направився в напрямку центру м.Старий Самбір. В подальшому, 30 червня 2021 року близько 10.00 год. ОСОБА_3 у м.Старий Самбір, по вул. Проектній, Самбірського району Львівської області зупинили працівники поліції та при поверхневому огляді виявили, що у нього знаходиться в шкарпетці правої ноги у поліетиленовому пакеті речовина рослинного походження, яку він придбав для власного вживання, без мети збуту. При проведенні огляду виявлено та вилучено поліетиленовий пакет, у якому міститься подрібнена речовина рослинного походження. Згідно висновку експерта від 28.07.2021 за результатами експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів подрібнена речовина рослинного походження зелено-коричневого кольору, яка знаходиться в полімерному пакеті, є канабісом. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 31,24 грам. Канабіс віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.
Такими своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, та ч.1 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальних актах. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред'явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.
Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 показав, що 28.06.2021 він зайшов у магазин «Рукавичка» в м.Старий Самбір де взяв пляшку лікеру «Шеріденс» та вийшов з магазину не розрахувавшись за спиртне. Також вказав, що 30.06.2021 в м.Старий Самбір по вул.Проектній знайшов наркотичний засіб (канабіс) та вирішив забрати його собі для власного споживання, зберігав такий при собі, проте того ж дня працівники поліції виявили в нього такий. У вчиненому щиро розкаюється, шкодує про вчинене ним, розуміє неправомірність своїх вчинків, усвідомлює наслідки своїх дій та просить суд суворо його не карати.
Представник потерпілого ТОВ ТВК «Львівхолод» ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак подав на адресу суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та зазначає, що матеріальна шкода не відшкодована, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальних актах, і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушеннях доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, та за ч.1 ст.309 КК України як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Суд не вбачає підстав для визнання обставиною, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів, про що вказано у обвинувальному акті, з огляду на положення ч.4 ст.67 КК України та із врахуванням роз'яснень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року N 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" де вказано, що якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Так, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є кримінальним проступком (ч.1 ст.309 КК України) та нетяжким злочином (ч.2 ст.185 КК України).
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема те, що він є особою молодого віку, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, судимий за умисні корисливі злочини, на даний час відбуває покарання в місцях позбавлення волі, також враховується його сімейний та матеріальний стан, зокрема, те, що він має постійне місце проживання, неповнолітніх дітей чи інших осіб на утриманні немає, офіційно не працевлаштований, також враховується його стан здоров'я, зокрема те, що обвинувачений є працездатним (інвалідності не встановлено), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд враховує те, що поведінка обвинуваченого в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.
Крім того, суд враховує наявність обставини, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання - щирого каяття, та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.
Також, при призначені покарання суд враховує думку представника потерпілого, який при призначенні покарання покладається на розсуд суду, та позицію прокурора, який в судовому засіданні просив призначити покарання для обвинуваченого у виді позбавлення волі.
Беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі та за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, в межах їх санкції, що на думку суду у конкретному випадку не є надмірним за видом та розміром, є виваженим і достатнім, відповідає принципам призначення покарання, й відповідає меті покарання.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст.69,75 КК України, суд не вбачає.
Згідно ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до роз'яснення, що містяться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів, слід враховувати, крім даних про особу й обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності.
Враховуючи, зокрема, обставини за яких було вчинено вищевказані кримінальні правопорушення, тяжкість їх наслідків, їх суспільну небезпеку, суд вважає, що у даному випадку остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід визначити за сукупністю кримінальних правопорушень, за правилами ч.1 ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 востаннє судимий вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.03.2022 за ч.2 ст.185 КК України, на підставі ч.4 ст.70 КК України із врахуванням вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26.01.2022, до остаточного покарання у виді 4 років 3 місяці позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислюється із часу фактичного затримання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26.01.2022, тобто з 06.08.2021. Відбуває покарання в ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» з 21.04.2022 по даний час.
При цьому суд зазначає, що ОСОБА_3 скоїв дані кримінальні правопорушення 28.06.2021 та 30.06.2021, тобто до ухвалення вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.03.2022.
Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, кількість епізодів злочинної діяльності, тяжкість їх наслідків, а також дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин які обтяжують покарання, суд вважає, що у даному випадку при визначенні ОСОБА_3 остаточного покарання відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень доцільно застосувати принцип часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.03.2022, зарахувавши у строк остаточно призначеного покарання частково відбуте ним покарання за вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.03.2022.
Вирішуючи питання чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, суд виходить із наступного.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на доведеність неправомірних дій ОСОБА_3 , якими завдано майнову шкоду, доведеність розміру завданої шкоди, а також повне визнання позову, суд вважає за можливе цивільний позов ТОВ ТВК «Львівхолод» про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ ТВК «Львівхолод» завдану матеріальну шкоду у розмірі 458,46гривень.
Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368-371, 373-376, 532 КПК України суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 України, та призначити йому покарання:
- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.03.2022, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 5 (п'ять) місяців.
На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України в строк остаточно призначеного ОСОБА_3 покарання, зарахувати покарання, відбуте ним частково за вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.03.2022.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 06 серпня 2021 року.
Речові докази:
- подрібнену речовину рослинного походження зелено-коричневого кольору (канабіс) вагою 31,24 грам, яка знаходиться в полімерному пакеті №3051639 та зберігається у камері зберігання речових доказів на території ВП№1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області згідно квитанції № 003228 - знищити;
- один DVD-диск, на якому містяться записи відеоматеріалів камери відеоспостереження у приміщенні магазину «Рукавичка» ТОВ ТВК «Львівхолод», який зберігається при матеріалах кримінального провадження №12021141320000230 - залишити при матеріалах кримінального провадження №12021141320000230.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/114-21/11245-НЗПРАП від 28.07.2021 в сумі 1029 (одна тисяча двадцять дев'ять) гривень 34 копійки.
Цивільний позов ТОВ ТВК « Львівхолод» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія «Львівхолод» (ЄДРПОУ 01553681) завдану матеріальну шкоду у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 46 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1