Справа № 307/597/23
Провадження № 2-о/307/19/23
24 лютого 2023 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сойма М.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Тячівське управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, орган опіки та піклування Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання малолітніх дітей з матір'ю,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Тячівського районного суду Закарпатської області в порядку окремого провадження із заявою, де заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Тячівське управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, орган опіки та піклування Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Вивчивши форму та зміст заяви, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Верховним Судом України судам роз'яснено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. 2. Встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. 3. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). 4. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова від 10.04.2019 у справі № 320/948/18; 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20 (провадження № 61-13755св21 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293,ст. 315 ЦПК України в порядку окремого провадження суд вправі встановити факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Щодо встановлення факту проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 , слід врахувати наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного Кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного Кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Спір про місце проживання дітей може розглядатися під час шлюбу між батьками, у процесі розірвання шлюбу або після розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Сімейним кодексом України врегульовано процедуру визначення місця проживання дитини судом лише в разі наявності спору між батьками. Офіційної процедури визначення місця проживання дитини в разі відсутності спору із залученням суду не існує. В разі якщо спір між батьками відсутній, місце проживання дитини визначається за згодою батьків, тобто, в договірному порядку.
З матеріалів заяви вбачається, що у малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є як матір ОСОБА_5 , так і батько ОСОБА_2 . Батьки за згодою мають право визначити місце проживання дітей з одним з них.
Суд звертає увагу заявника, що в даному випадку встановленню факту проживання малолітніх дітей із матір'ю повинно передувати рішення органу опіки та піклування чи рішення суду, якими було б визначено місце проживання малолітніх дітей саме з матір'ю. Для вирішення даного питання про визначення місця проживання дитини існує інший порядок у разі наявності такого спору між батьками.
До того ж, у листі № 5052 від 16 грудня 2022 року Тячівського управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області чітко зазначено, що відповідно до пункту 3.2 "Порядку виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї", затвердженого Постановою КМУ від 02.03.2010 року № 209 «Деякі питання виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї" з наступними змінами, у разі реєстрації повторного шлюбу та проживання із дітьми від попереднього шлюбу, до заяви мають бути додані копія рішення суду із зазначенням місця проживання дитини з одним із батьків після розірвання шлюбу.
Крім того, як встановлено з доводів заяви, встановлення даного факту заявником пов'язується у можливому порушенні Тячівським управлінням соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області прав заявника на отримання статусу багатодітної сім'ї та право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства», тобто для подальшого вирішення спору про право.
У свою чергу, рішення відповідних органів соціального захисту може бути оскаржено до відповідного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Враховуючи викладене вище, вважаю за доцільне відмовити у відкритті провадження за поданою заявою, оскільки вимоги заяви слід розглядати в межах позовного, а не окремого провадження.
Згідно ст.7 ч.1 п.3 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 19, 293, 315, 353-354 ЦПК України, ст. 7 ч.1 п.3 Закону України «Про судовий збір»,
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Тячівське управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, орган опіки та піклування Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання малолітніх дітей з матір'ю.
Повернути заявниці ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 536, 80 гривень згідно квитанції від 27 січня 2023 року.
Повернути заявниці ОСОБА_1 заяву разом із усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити заявниці ОСОБА_1 , що вона має право звернутися із даною заяво в порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Сойма М.М.