Справа №303/8893/22
2/303/1403/22
РІШЕННЯ (Заочне)
24 лютого 2023 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Курах Л.В.
секретар судового засідання Штець І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обгрунтовано тим, що вона є власником вищевказаної квартири, однак в ній зареєстрований також відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . При здійсненні Договору купівлі-продажу, в квартирі були зареєстровані попередні власники, які є відповідачами. Сторони домовились, що до 26 листопада 2022 року відповідачі звільнять квартиру від своїх речей та знімуться з реєстраційного обліку. Дана домовленість булла обумовлена пунктом 1.4 Договору. Але відповідачі наразі значаться зареєстрованими і е знялися з реєстраційного обліку. Таким чином реєстрація відповідачів в квартирі створює незручності, порушує її право, як власника, на вільне користування та розпорядження своїм майном. До того ж, відповідачі не є власником квартири та не є членами сім'ї нового власника, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 04.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено у такій строк та черговість подання заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, в позовній заяві просила розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримує, просила їх задоволити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачі у судове засідання з розгляду даної справи не з'явилися повторно, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. У зв'язку із неявкою відповідачів, які були належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали, то зі згоди представника позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 313428097, сформованного 26.10.2022 року.
Також встановлено, що згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою Центром надання адміністративних послуг Мукачівської міської ради від 26.10.2022 року, у будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475\97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Приписами ч. 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 317, ч. 1 ст. 318 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та передбачають правомочності щодо використання житла для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Таким чином, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Також і в ст. 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Разом з цим, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та передбачають правомочності щодо використання житла для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Разом з тим, квартира не перебуває у власності відповідачів, вони не є членами сім'ї власника квартири, а факт того, що відповідачі зареєстровані у квартирі, не є свідченням наявності у них права користування спірним об'єктом нерухомості.
Обставини по справі на предмет їх відповідності вказаним вище положенням законодавства свідчать про те, що реєстрація відповідачів в квартирі, за умови документально підтвердженого права власності позивача на об'єкт нерухомості, перешкоджає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. При цьому вказані правомочності є абсолютними, непорушними та гарантованими законом.
Як встановлено, позивач є власником квартири, тому має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю згідно з положеннями ст. 318 ЦК України, в тому числі і щодо вирішення питань стосовно можливості проживання в ній інших осіб.
Волевиявлення власника майна за предметом позовних вимог спрямоване на визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Такі вимоги слід вважати правомірними, оскільки вони в повній мірі узгоджується з тими правомочностями, які передбачається цивільно-правовим інститутом права приватної власності (ст.ст. 316, 318 ЦК України).
Враховуючи вищевказані обставини справи, з огляду на їх узгодженість з нормами Конституції України, позовні вимоги про визнання відповідачів таким, що втратили право користування квартирою підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 280, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 8, 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ).
Головуюча Л.В.Курах