Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/7194/22
24.02.2023 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , за участі прокурора - ОСОБА_3 , представника заявника ОСОБА_4 , адвоката - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту транспортного засобу,
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту транспортного засобу.
Клопотання мотивовано тим, що 28.12.2022р. ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду ОСОБА_1 було задоволено клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області та накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , мобільні телефони «Samsung Galaxy A03 Core», IMEI 1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 , та мобільний телефон марки «Iphone XS» IMEI: НОМЕР_4 , які 26 грудня 2022 року вилучено в ході проведення огляду місця події - ділянки автодороги сполученням н.п. Вилок - н.п. Тисобекань на відстані 350 до ДК України, на території контрольного пункту (блокпосту), та поміщені на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, що за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 57 та кімнати зберігання речових доказів, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022071080000618 від 26 грудня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Власник майна з апеляційною скаргою на вищенаведену ухвалу не звертався.
Вказує на те, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту з метою збереження речових доказів.
У клопотанні зазначає що подальша доцільність та обґрунтованість такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а саме автомобіля марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 відпала, а сам такий арешт, на даний момент, є необгрунтованим.
Обґрунтовуючи клопотання, представник власника майна зазначає, що на даний час могли бути проведені всі необхідні слідчі дії в даному кримінальному провадженню.
Виходячи із вищенаведеного, законний володілець майна ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5 просить часково скасувати арешт на автомобіль марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 .
В судовому засіданні представник - адвокат ОСОБА_5 подане клопотання підтримали, просилв скасувати арешт накладений транспортний засіб.
Прокурор щодо клопотання заперечив та зазначив, що за допомогою даного транспортного засобу намагалися вчинити злочин. Так дійсно з транспортним засоб не вчинялися експертні дослідження, а ле вони не повинні вчинятися. Незважаючи на те, що наразі підозри не оголошено, значення як речового доказу автомобіль не втратив. Просив у задоволенні клопотання відмовити.
Слідчий суддя заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Статтями 7,16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При розгляді клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду ОСОБА_1 було задоволено клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області та накладено арешт в тому числі на автомобіль марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщено майданчик тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №1 Берегівського РВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, що за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 57, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022071080000618 від 26 грудня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні транспортний засіб на який накладено арешт, є засобом вчинення кримінального правопорушення, та з метою запобігання його подальшого відчуження, зникнення, втраті чи частковому знищенню на нього було накладено арешт.
Обґрунтованість накладення арешту, встановлення наявності ризиків передбачених ст. 170 КПК України, що є підставою для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, були предметом дослідження та встановлення, при розгляді клопотання про накладення арешту. Та на даний час на переконання слідчого судді продовжують існувати.
Таким, чином з наведеного вбачається, що у органу досудового розслідування для проведення ефективного досудового розслідування є необхідність у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст.ст. 170-174 КПК України.
Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна в частині, заявником та його представником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.
При цьому, як вбачається зі змісту самого клопотання, власник майна з апеляційною скаргою на вищенаведену ухвалу не звертався.
Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об'єктивно необхідною для кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі задоволення клопотання про скасування арешту на майно та поверненні вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу, що унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Враховуючи те, що майно, можливо, зберегло на собі сліди вчинення злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані, як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, приходжу до висновку про обґрунтованість накладення арешту на зазначене майно. З матеріалів кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що арештоване майно має суттєве значення для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Крім того, посилання представника заявника на те, що арешт на майно завдає власнику майна особистого і надмірного тягар, в судовому засіданні такі надано не було також. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником та його представником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.
Слідчий суддя вважає, що заявником у клопотанні не наведено, та при розгляді клопотання у судовому засідання не встановлено належних підстав які б беззастережно свідчили, про те що на даний час в подальшому застосуванні арешту майна у даному кримінальному провадженні відпала потреба, натомість при розгляді клопотання доведено його необхідність.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Разом із тим слідчий суддя вважає, що підставою для скасування арешту майна не може бути лише саме твердження власника, користувача майна що в арешті відпала потреба так, як і сам по собі факт звернення власника чи володільця майна, до слідчого судді з відповідним клопотанням.
При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано, в апеляційному порядку не оскаржено та такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об'єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового роздування кримінального провадження на відповідному його етапі.
Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, а в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна на вказаний об'єкт нерухомості відпала потреба, слідчому судді не надано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та що арешт накладено необґрунтовано, що є єдиним підставами згідно чинного КПК України, для скасування арешту майна.
Натомість, слідчий суддя вважає за необхідне вказати, що вбачається потенційна загроза та шкода для кримінального провадження в разі скасування арешту на майно.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу, що унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти та розпоряджатися вказаним майном.
А тому, з огляду на викладене, у зв'язку із відсутністю правових підстав для скасування арешту майна на даний час, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.107,174,309,372, ст.376ч.2КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання про скасування арешту на автомобіль автомобіль марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 - відмовити.
Ухвала не підлягає оскарженню, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1