Справа № 758/13214/20
07 лютого 2023 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Гребенюка В.В. за заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі № 758/13214/20 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком, -
12.01.2013 до Подільського районного суду надійшла заява ОСОБА_2 по цивільній справі № 758/13214/20 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі від 12.01.2023 року заяву було передано на розгляд судді Подільського районного суду Гребенюка В.В. (провадження № 6/758/110/23). В подальшому, 06.02.2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Гребенюка В.В. від участі у розгляді заяви по про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтовуючи подану заяву, представник ОСОБА_1 зазначив, що виконавчим документом є Ухвала Подільського районного суду м. Києва від 25.10.2021 року у справі № 758/13214/20, що прийнята під головуванням судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюка В.В., про забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 з сином кожної суботи в присутності позивача за первісним позовом ОСОБА_1 . В мотивувальній частині ухвали суддею було надано оцінку вимогам викладеним у заяві про забезпечення позову, що, на думку заявника, є незаконним рішенням та порушує її право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла. Отже, суддя, задовольняючи заяву про забезпечення, не врахував та вирішив інший спір, щодо участі батька у спілкуванні і вихованні дитини без встановлення реальних обставин та з'ясування підстав таких вимог, відповідних висновків компетентного органу у справах дітей та сім'ї, без фактичного звернення із такими вимогами до суду з позовом, що суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасників даного процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Така поведінка судді викликає об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань(суб'єктивний критерій).
Відповідно до ч. 8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту - ЦПК України), суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому, відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України, розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши подану заяву про відвід судді, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
За змістом ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частинами 1 та 2 ст. 40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
Водночас, підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України. Зокрема, відповідно до пп. 3 та 5 ч. 1 цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
У заяві ОСОБА_2 про відвід стверджується, що дії судді при розгляді заяви викликають побоювання щодо його безсторонності, а також можуть бути пов'язані з питанням його особистих переконань.
Однак, суд не погоджується з цими доводами з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст. ст. 126, 129 Конституції України).
Згідно із зазначеними положеннями Конституції України, рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.
Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп2001, судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Так, відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони нескасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Суд не погоджується з доводами ОСОБА_2 про те, що застосуванням заходів забезпечення позову було фактично вирішено інший спір. Забезпечення позову є процесуальним інструментом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи до ухвалення рішення по суті справи, його застосування не розв'язує правовий спір між сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, незгода ОСОБА_2 з процесуальними діями головуючого у провадженні 6/758/110/23 не є підставою для відводу у даній справі.
Статтею 1 Кодексу суддівської етики установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Відповідно до статті 3 цього Кодексу, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Згідно зі статтею 8 Кодексу суддівської етики, суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС, кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов'язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов'язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.
Головуючим суддею не допускались порушення чи зловживання при розгляді справи, які б могли свідчити про його упередженість, очевидність майбутнього судового рішення у провадженні № 6/758/110/23.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід, оскільки обставини, на які посилається заявник, не передбачені статтею 36 ЦПК України в якості підстав для відводу судді.
Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду раніше, ніж за три робочі дні до наступного засідання, зазначена заява про відвід судді підлягає вирішенню іншим суддею, визначеним в порядку ст. 33 ЦПК України, а провадження у справі зупиненню до вирішення питання про відвід судді.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 252, 253, 259 - 261 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Гребенюка В.В. за заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі № 758/13214/20 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком- визнати необґрунтованою;
Передати справу для вирішення відводу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України;
Провадження у справі - зупинити до вирішення заяви про відвід головуючого;
Копію ухвали надати сторонам;
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК