печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5349/23-к
09 лютого 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
підозрюваного ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021000000000488 від 05 квітня 2021 року ОСОБА_3 ,
09.02.2023 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_7 , за погодження прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021000000000488 від 05.04.2021 ОСОБА_3 .
Клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000488 від 05.04.2023 за підозрою ОСОБА_3 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді Першого заступника Голови Державного агентства водних ресурсів України, діючи за попередньою змовою з начальником відділу координації діяльності територіальних органів управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України ОСОБА_9 , діючи умисно, в супереч інтересам служби, зловживаючи владою, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ», розглядаючи клопотання ПП «ГЕОЗЕМ 8» від 26.12.2017 № 252 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» з подальшою передачею в довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, в акваторії Сухого лиману на стику причалів № 10-11 Іллічівської філії ДП «Адміністрації морських портів України», усвідомлюючи, що земельна ділянка, про погодження проекту відведення якої заявлено в клопотання ПП «ГЕОЗЕМ8», знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ (Іллічівськ), межі якої визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1278 та згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1355-р передана у постійне користування ДП «Іллічівський морський торговельний порт», а відтак не може бути передана у користування ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ», особисто підписав, складений за його дорученням ОСОБА_9 висновок про погодження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка фактично розташована в межах акваторії морського порту Чорноморськ, що забезпечило формальне виконання вимог положень частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України, та завдало збитків державі на суму 24 694 457,34 грн., спричинивши тяжкі наслідки для охоронюваних законом державним інтересам, які в 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
Своїми умисними діями, ОСОБА_3 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та у службовому підробленні, тобто в складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 07.02.2023.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, враховуючи при цьому наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший незаконний спосіб; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити ряд інших злочинів.
Вказані обставини на думку прокурора виправдовують застосування до підозрюваного домашнього арешту, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисники заперечували щодо задоволення клопотання, просили відмовити у його задоволенні, вказавши на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків. Підозрюваний просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків.
02.02.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 278 КПК України, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- заявою ГО «ЦЕНТР ЗАКОНОТВОРЕННЯ» про вчинення кримінального правопорушення (вх № 14742 від 05.04.2021) із додатками;
- копією паспорту акваторії ДП «ЧОРНОМОРСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ», де відображено межі акваторії морського порту Чорноморськ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 09.04.2021, яка повідомила, що їхньою громадською організацією виявлено факт незаконного виділення земельної ділянки Чорноморською міською радою Одеської області на користь ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ»;
- договором оренди земельної ділянки, що укладений 03.05.2018 між Чорноморською міською радою Одеської області та ПП «РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ», згідно якого указаному суб'єкту господарської діяльності передано в оренду земельну діялнку, яка фактично розташована в акваторії морського порту Чорноморськ;
- листом Міністерства інфраструктури України від 16.07.2021 (вх. 33937св/11-2021), у якому вказано, що вирішення питання щодо розпорядження акваторією морського порту належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, а також зазначено, що у Міністерстві інфраструктури України відсутня інформація щодо погодження Кабінетом Міністрів України відповідного проекту землеустрою;
- листом Міністерства юстиції України від 16.07.2021 (вх. 33937св/11-2021), згідно якого у Міністерства юстиції України відсутня інформація щодо погодження Кабінетом Міністрів України проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» (зареєстрована у подальшому із кадастровим номером 5110800000:03:001:0485);
- рішенням Чорноморської міської ради Одеської області від 12.03.2016 № 70/8-VII, яким надано дозвіл на розробку ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» проекту землеустрою щодо відведення земельної в оренду строком на 49 років, яка фактично розташована в межах акваторії морського порту Чорноморськ;
- рішенням Чорноморської міської ради Одеської області від 12.04.2018 № 335/29-VIІ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» земельної ділянки, яка фактично розташована в акваторії морського порту Чорноморськ;
- рішенням Іллічівської міської ради Одеської області від 26.12.2014 № 571/96-VI, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ДП «Адміністрація морських портів України» щодо відведення земельної ділянки в постійне користування із земель водного фонду в межах першого та другого басейнів акваторії Сухого лиману, мотивуючи тим, що межі акваторії фактично визначені Постановою КМУ від 31.10.2007 № 1278;
- рішенням Іллічівської міської ради Одеської області від 24.12.2015 № 21/12-VIІ, яким відмовлено ДП «Адміністрація морських портів України» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 494,0000 га в постійне користування із земель водного фонду Сухого лиману для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури у зв'язку з невідповідністю площі, зазначеній у заяві, межам акваторії морського порту «Чорноморськ», визначеним Постановою КМУ від 31.10.2007 № 1278;
- рішенням Чорноморської міської ради Одеської області від 07.04.2017 № 249/66-VII ДП «Адміністрація морських портів України» відномовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі Постанови КМУ від 31.10.2007 № 1278;
- проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «СП Рисоіл Термінал» з подальшою передачею в довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ в акваторії Сухого лиману на стику причалів № 10-11 Іллічівської філії ДП «Адміністрація морських портів України»;
- висновком експертів судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 19.07.2022 № 21-5681, згідно якої земельна ділянка із кадастром номером 5110800000:03:001:0485 розташована в межах акваторії морського порту Чорноморськ, кординати якої визначено постановою Кабінету Міністрів України України «Про межі акваторії морського порту Чорноморськ» № 1278 від 31.10.2007, із змінами, внесеними згідно Постановою КМУ № 46 від 25.01.2017;
- висновком судової оціночно-земельної експертизи від 25.07.2022 № 22-601, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки із кадастром номером 5110800000:03:001:0485 станом на 12.04.2018 становить 24 694 457, 34 грн.;
- висновком експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 14.11.2022 № 28050/22-32, згідно якого ОСОБА_3 підписав виконав Державного агентства водних ресурсів України про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16.01.2018 № 214/9/11-18 відповідає підпису ОСОБА_3 .
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення, а відтак доводи сторони захисту про протилежне слідчий суддя не приймає.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу необхідно враховувати, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Як особа, ОСОБА_3 характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, визначене місце проживання, працевлаштований, за місцем роботи характеризується, як фахівець з високим рівнем професійної підготовки, має на утриманні матір пенсіонерку, дружину та доньку.
Судовим розглядом, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , даних, що характеризують його особу, встановлено, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.
Долучені до клопотання докази, містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Доказів того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший незаконний спосіб; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити ряд інших злочинів, слідчому судді не надано.
Твердження з приводу існування таких ризиків є сумнівними, з урахуванням встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення та даних, які характеризують особу підозрюваного, та як наслідок розцінюється як домисел, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями слідчого.
При цьому ризик переховування підозрюваного не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого застосування покарання та під впливом можливого тягаря призначення такого покарання у майбутньому.
Дані про особу підозрюваного, який позитивно характеризується, є раніше не судимий, працевлаштований, має постійне місце проживання та родину, за місцем роботи характеризується, як фахівець з високим рівнем професійної підготовки, свідчить на користь останнього, та з урахуванням обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_3 , в свою чергу спростовує доводи слідчого щодо можливості існування неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, враховуючи, що стороною обвинувачення було доведено наявність обґрунтованої підозри, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021000000000488 від 05.04.2021, а саме до 02.04.2023 включно, з одночасним покладенням на ОСОБА_3 процесуальних обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання у межах строку досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12021000000000488 від 05 квітня 2021 року до 02 квітня 2023 року включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_3 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками, судовими експертами та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання відповідним органам державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Слідчий суддя ОСОБА_1