Справа № 713/2449/22
Провадження №2/713/34/23
іменем України
23.02.2023 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,
Представник АТ КБ «ПриватБанк» Балагурак В.В. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.
У позові вказувала, що 11.06.2008 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №CVVWGA000000032, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 29325,00 доларів США на термін до 11.06.2018 року, а він зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 29325,00 доларів США.
У порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Вижницького районного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідачів. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 16.02.2016 року було задоволено стягнути заборгованість.
Винесення рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 16.02.2016 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року по справі №127/15672/16-ц, зазначила, що банк має право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України за увесь час прострочення суми заборгованості за тілом кредиту, яка становить 36264,09 доларів США.
Оскільки, з відповідачів було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Апеляційного суду Чернівецької області від 16.02.2016 року, тобто за період з 11.06.2008 року по 21.05.2015 року, то за період після винесення рішення зазначеним судом з 14.04.2016 року по 07.10.2022 року відповідачі мають заборгованість у розмірі 7157,01 доларів США, яка є 3 % річних від простроченої суми.
У забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором №CVVWGA000000032 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
Просила стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CVVWGA000000032 від 11.06.2008 року у розмірі 7157,01 доларів США, що за курсом 36,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.10.2022 року складає 261660,29 грн, яка є 3% річних від простроченої суми та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, належно повідомлена про місце, день та годину судового розгляду справи по суті. До початку підготовчого засідання від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про проведення судового розгляду справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує повністю, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи по суті про що є відомості в матеріалах справи. Причини своєї неявки суду не повідомили та не подали у встановлений судом строк відзив на позов.
З письмової згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 11.06.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CVVWGA000000032, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 26075,00 доларів США на термін до 11.06.2018 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі та в строки встановлені кредитним договором.
07.02.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору кредиту від 11.06.2008 року №CVVWGA000000032, за умовами якої банк надав останньому кредит у розмірі 43225,44 доларів США, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит у строк з 11.06.2008 року по 02.03.2023 року.
07.02.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №CVVWGA000000032/1, відповідно до умов якого остання зобов'язалася перед банком відповідати за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №CVVWGA000000032 від 11.06.2008 року та додатковою угодою №1 від 07.02.2013 року.
Заочним рішенням Вижницького районного суду від 18.12.2015 року по справі №713/1325/15-ц провадження №2/713/519/15 задоволено частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ), зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН НОМЕР_2 ), зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ІПН НОМЕР_3 ), зареєстрованої та жительки АДРЕСА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, рах. № НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №CVVWGA000000032 від 11.06.2008 року станом на 21.05.2015 року в сумі 60413,10 доларів США, що за курсом НБУ від 21.05.2015 року, складає 1257196,60 (один мільйон двісті п'ятдесят сім тисяч сто дев'яносто шість гривень 10 коп.). В решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 16.02.2016 року по справі №713/1325/15-ц провадження №22ц-340 2016 рік апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково.
Заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18.12.2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 11.06.2008 року №CVVWGA000000032 в сумі 60413 доларів США 10 центів змінено.
Зазначено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» кредит в сумі 36264 долари США 9 центів, проценти за користування кредитом в сумі 14019 доларів США 20 центів, комісію в сумі 3596 доларів США 18 центів, пеню в сумі 427677 грн. 72 коп. солідарно.
У позові публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів відмовлено.
В решті залишено без змін.
На даний час заочне рішення Вижницького районного суду від 18.12.2015 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 16.02.2016 року по справі №713/1325/15-ц ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали, доказів протилежного суду не надали.
За вказаними рішеннями судів основна сума заборгованості за тілом кредиту становить 36264,09 доларів США, за період з 10.03.2016 року до 07.10.2022 року 3% річних від вказаної суми становлять 7157,01 доларів США, що за курсом 36,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.10.2022 року складає 261660,29 гривень.
Викладене стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом положень ч.1 ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно з положеннями ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. У разі порушення такого зобов'язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Зокрема, ст.625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за час прострочення.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі №922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі №910/16945/14, від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 року по справі №642/493/17-ц та від 30.01.2019 року по справі №922/175/18.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі № 914/1033/17 сформовано висновок, що інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналіз встановлених судом обставин в сукупності з викладеними вище вимогами закону та правовими позиціями Верховного Суду дає підстави для висновку, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення судів не виконують та заборгованість за тілом кредиту у розмірі 36264,09 доларів США банку не повертають, то у АТ КБ «ПриватБанк» наявні передбачені ч.2 ст.625 ЦК України правові підстави для нарахування за період з 10.03.2016 року до 07.10.2022 року та стягнення з них у солідарному порядку 3% річних у розмірі 7157,01 доларів США, що за курсом 36,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.10.2022 року складає 261660,29 гривень.
На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані та підлягають до задоволення із стягненням з відповідачів на користь позивача понесених ними судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3924,90 грн.
На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 553, 554, 599, 610-612, 625 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354, п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, Суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованих та жителів АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_5 , МФО 305299 на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних від простроченої суми тіла кредиту за кредитним договором №CVVWGA000000032 від 11.06.2008 року, яка за період з 10.03.2016 року до 07.10.2022 року становить 7157,01 доларів США (сім тисяч сто п'ятдесят сім доларів США 01 цент), що за курсом 36,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.10.2022 року складає 261660,29 грн. (двісті шістдесят одну тисячу шістсот шістдесят гривень 29 коп.) та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3924,90 грн (три тисячі дев'ятсот двадцять чотири гривні 90 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач - АТ КБ «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, інд. 01001, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, інд. 49094, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Іван ПИЛИП'ЮК