22 лютого 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/12924/22
Провадження № 22-ц/4820/276/23
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/12924/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року (суддя Заворотна О.Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що невиконанням рішення суду у справі №686/13784/21 в період (проміжок, строк) з 20.06.2022 по 27.06.2022 йому спричинено моральну шкоду, що полягає у порушенні його права на судовий захист, адже виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, а невиконання судового рішення є триваючим правопорушення. Позивач посилається на те, що застосування ефективного способу захисту спричинює реальне поновлення порушеного права або припиняє неможливість задоволення інтересу, а в разі неможливості вказаного - забезпечує отримання відповідного відшкодування. ОСОБА_1 у цій справі прагне грошової компенсації за порушене право на судовий захист в конкретний вимір часу (проміжок, строк). Відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме ч.1 ст. 23 ЦК України та ст. 56 Конституції України.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна 2 000 000 грн моральної шкоди, завданої порушенням його права на справедливий суд невиконанням рішення суду у справі №686/13784/21 в період (проміжок, період) часу з 20.06.2022 по 27.06.2022.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. Як вказує апелянт, він прагне грошової компенсації за порушене право на судовий захист в конкретний вимір часу (проміжок, строк, період). Застосування ефективного способу захисту спричинює реальне поновлення порушеного права, а в разі неможливості вказаного - забезпечує отримання відповідного відшкодування. ОСОБА_1 зазначає, що очевидним в позові було основне юридичне питання, а саме спричинена шкода за невиконання рішення суду, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Крім того, апелянт вказує, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасник справи та представник учасника справи до суду не з'явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судового засідання встановлений статтями 128,130 ЦПК України, відповідно до яких судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Положеннями частини 1, 4 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 128, 130 ЦПК України про час і місце судового засідання, тому суд першої інстанції, розглянувши 25.10.2022 справу за позовом ОСОБА_1 порушив права позивача, не створив рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду і до реалізації та захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя.
Зазначене порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу такими обставинами.
А отже, судове рішення підлягає до скасування з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги про порушення прав позивача на належне повідомлення про день і час розгляду є аргументованими.
Разом з тим, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з наступного.
Так, постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у справі №686/13784/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 300 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 з послідуючими змінами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п.п. 2 пункту 35 Порядку).
За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. І до його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок по відшкодуванню шкоди.
При цьому саме на потерпілого покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач же повинен довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Сам лише факт невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, про наявність причинного зв'язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.
Встановлено, що 21.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДКС у Хмельницькій області з заявою про прийняття до виконання виконачого листа Хмельницького міськрайонного суду від 19.11.2021 по справі №686/13784/21 про стягнення з державного бюджету на користь ОСОБА_1 300 грн моральної шкоди (а.с. 13-14).
Листом від 15.12.2021 №04-20-08/8534 ГУ ДКС у Хмельницькій області відповідно до п. 37 Порядку виконання рішень надіслало пакет документів щодо безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди на користь ОСОБА_1 по справі №686/13784/21 до ДКС України (заява ОСОБА_1 , оригінал виконавчого листа по справі №686/13784/21, копія листа від 09.02.2021 №04-02-10/7944, копія рішення по справі №686/13784/21) (а.с. 12).
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України з приводу невиконання судового рішення у справі №686/13784/21 у період з 20.06.2022 по 27.06.2022.
Та позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту та розміру завданої йому невиконанням рішеням суду у справі №686/13784/21 у період з 20.06.2022 по 27.06.2022 моральної шкоди (2000000 грн) і причинного зв'язку між неправомірними діями та заподіяною шкодою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед ним за завдані збитки.
Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 на доведеність вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
А посилання апелянта на різну судовому практику Верховного Суду у цій категорії справ є безпідставними, оскільки не підлягає сумніву, що для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності і у конкретній справі процес доказування, а отже, і правозастосування, буде різним.
У зв'язку з цим відхиляються й доводи ОСОБА_1 щодо посилання на статтю 6 Конвенції та практику ЄСПЛ.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2023 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай