Справа № 606/52/23Головуючий у 1-й інстанції Іванченко А.М.
Провадження № 33/817/95/23 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
23 лютого 2023 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.,
з участю захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Янчишина В.Й.
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Янчишина В.Й. на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року,
Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік.
Як визнав суд, 01.01.2023 року о 02 годині 38 хвилин, у м. Теребовля Тернопільського району Тернопільської області, на вул. Шевченка, біля буд. 16, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210994-20, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду для визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора “Alcotest 6820” № ARHJ-0295 та у закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Янчишин В.Й. вказує на незаконність постанови суду першої інстанції з мотивів недотримання норм матеріального та процесуального права при її ухваленні.
В обґрунтування своїх доводів зазначає про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки причина його зупинки не узгоджується з приписами ст.35 Закону України “Про національну поліцію”.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був зупинений без належних на то підстав, ставить питання про застосування доктрини “плодів отруєного дерева”, яка означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
Стверджує, що рапорт працівника поліції не може слугувати беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки не містить реквізитів, які б давали можливість оцінювати його з точки зору належності та допустимості.
Звертає увагу, що працівниками патрульної поліції взагалі не було вручено письмового направлення на проходження огляду у медичному закладі, а долучене до матеріалів справи письмове направлення є недійсним через неправильно вказану назву медичного закладу, у який оформлено таке направлення, а саме у направленні зазначено “Теребовлянська міська лікарня”, а повинно бути Комунальне некомерційне підприємство Теребовлянської міської ради “Теребовлянська міська лікарня”.
Вважає, що працівниками поліції, всупереч вимог ч.2 ст.266 КУпАП, не було забезпечено належним чином передбачений законом огляд особи.
Стверджує, що при процедурі проходження огляду на стан сп'яніння та при складані протоколу ОСОБА_1 не було належно роз'яснено і забезпечено реальне право на правову допомогу адвоката, що є порушенням права на захист.
Зазначає, що жодних доказів наявності ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 у матеріалах справи немає, а опис в об'єктивній стороні протоколу не є доказом наявності ознак сп'яніння.
Також вказує на порушення судом першої інстанції положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу, що апелянт пов'язує з тим, що під час провадження у суді першої інстанції не було “сторони обвинувачення” або прокурора.
Просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Янчишина В.Й., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.01.2023 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 079921 від 01 січня 2023 року, 01.01.2023 року о 02 годині 38 хвилин, у м. Теребовля Тернопільського району Тернопільської області, на вул. Шевченка, біля буд. 16, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210994-20, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду для визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора “Alcotest 6820” № ARHJ-0295 та у закладі охорони здоров'я відмовився.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудними камерами працівників патрульної поліції встановлено, що працівниками поліції було виявлено факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 210994-20, д.н.з. НОМЕР_1 під час комендантської години, введеної у зв'язку з дією на території України воєнного стану.
Таким чином, стверджувати про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як про це зазначає сторона захисту в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає.
Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу поліцейським повідомлено водієві ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння, після чого запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння безпосередньо на місці, від чого ОСОБА_1 відмовився і йому було запропоновано пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я, від чого ОСОБА_1 також відмовився.
При цьому, ОСОБА_1 повідомлено його права, як особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, в тому числі і право на юридичну допомогу.
Відсутність захисника у ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про порушення права останнього на захист, оскільки під час оформлення протоколу про адміністративне првопорушення не вирішується питання про його адміністративну відповідальність, а є лише фіксацією факту правопорушення, висновок щодо якого вправі зробити суд.
Тому, доводи апелянта про порушення права захист ОСОБА_1 є непереконливі.
Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не було вручено направлення в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння огляд, на що звертає увагу апелянт, а також те, що не вірно вказано назву закладу охорони здоров'я не спростовує самого факту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та є самостійною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння жодним чином не пов'язана з оформленням працівником поліції вказаного вище направлення на огляд в медичний заклад та назвою такого закладу.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Що стосується доводів апелянта про необхідність участі у провадженні “сторони обвинувачення”, то апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст.7 КУпАП, яким регламентовано порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, участь прокурора під час розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачена лише у випадках, коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Встановлені Європейським судом з прав людини порушення прав осіб у справі “Бантиш та інші проти України”, на яке посилається апелянт, перш за все стосуються обов'язку держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, а не обов'язку суду усувати певні законодавчі прогалини своїм рішенням.
Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності прийнятого судом першої інстанції рішення на підставі вищевказаних матеріалів справи апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для закриття провадження у даній справі, що слідує з поданої апеляційної скарги, відсутні.
Таким чином, місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року відносно ОСОБА_1 є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та закриття провадження у справі, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Янчишина В.Й. залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Тернопільського
апеляційного суду Ігор ВАВРІВ