Справа № 607/17237/22Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/210/23 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 331100000
16 лютого 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Дідух М.Є.
та сторін: ОСОБА_1 , його представника - адвоката Бакальця І.Г., прокурора Тернопільської окружної прокуратури - Житовецької О.А., представника КНП “ТОКПЛ” ТОР - Семенчука І.Я., законного представника ОСОБА_1 - опікуна ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №607/17237/22 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бакальця Ігоря Гнатовича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2022 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., присяжними: Олійником О.М., Нитки І.М., у цивільній справі за заявою генерального директора Комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради Шкробота Володимира Васильовича про госпіталізацію ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, -
28 листопада 2022 року генеральний директор Комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради Шкробот Володимир Васильович звернувся в суд із заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 (а.с. 1).
В обґрунтування вказаної заяви генеральний директор КНП “ТОКПЛ” ТОР Шкробот В.В. зазначив, що 25 листопада 2022 року ОСОБА_1 поступив в стаціонар Комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради. Після його огляду лікар-психіатр дійшла висновку про необхідність його госпіталізації для обстеження та лікування, у зв'язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе і оточуючих та безпорадність і неможливість самостійно задовольняти основні життєві потреби. Вказані обставини підтверджені висновком комісії лікарів-психіатрів.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2022 року заяву генерального директора Комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради Шкробота Володимира Васильовича про госпіталізацію ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку - задоволено.
Надано дозвіл на госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради у примусовому порядку.
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання (а.с. 17-18).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бакалець Ігор Гнатович просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви генерального директора Комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради Шкробота Володимира Васильовича про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_1 у примусовому порядку, посилаючись на те, що воно ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 20-22).
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Бакалець І.Г. зазначив, що всупереч статям 13-14 Закону України “Про психіатричну допомогу” ОСОБА_1 було примусово госпіталізовано до психіатричного закладу без згоди органу опіки та піклування, без вчинення останнім чи виявлення реальних намірів вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих або за умови, що ОСОБА_1 неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність. Без встановлення того факту, що поведінка особи є небезпечною для нього чи оточуючих, неможливо застосувати до неї такий захід, як примусова госпіталізація до психіатричного закладу, що відповідає положенням статті 14 ЗУ “Про психіатричну допомогу”, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.
Від Тернопільської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2022 року у справі №607/17237/22 - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бакалця І.Г. - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що зважаючи на досліджені судом обставин справи, а саме те, що погіршення психічного стану ОСОБА_1 підтверджується як комісією лікарів-психіатрів, так і законним представником - опікуном, наявністю у останнього тяжкого психічного розладу, внаслідок якого він не може самостійно задовольняти основні життєві потреби, а також вчиняє дії, що можуть зашкодити його життю і здоров'ю, суд вірно прийшов до остаточного висновку, про існування обов'язкових з огляду на статтю 14 ЗУ “Про психіатричну допомогу” підстав для постановлення рішення про надання особі психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди.
Комунальне некомерційне підприємство “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради своїм правом на відзив не скористалося.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бакалець І.Г. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Прокурор Тернопільської окружної прокуратури - Житовецька О.Я. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення залишити без змін.
Представник КНП “ТОКПЛ” ТОР - Семенчук І.Я. апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Законний представник ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2012 року, справа №1915/1934/2012, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано недієздатним та призначено йому опікуна ОСОБА_2 (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18:24 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступив у стаціонар Комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради повторно, доставлений працівниками бригади швидкої допомоги, поліції, в присутності матері, з діагнозом параноїдна шизофренія, безперервний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром, в зв'язку з погіршенням психічного стану - неспокійний, тривожний, пропадає з дому, не виконує інструкцій матері, агресивно до неї налаштований, вимагає в матері гроші, при відмові погрожує “я тебе задушу”, відмовляється від прийому їжі та ліків.
28.11.2022 ОСОБА_2 , яка є опікуном ОСОБА_1 звернулася із заявою до головного лікаря КНП “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” ТОР, у якій просить госпіталізувати її сина ОСОБА_1 у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я (а.с. 7).
28 листопада 2022 року ОСОБА_3 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради - голова комісії Бондаренко Олександр, члени комісії: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про що складений письмовий висновок.
Як вбачається із вказаного висновку, ОСОБА_1 захворюванням страждає впродовж останніх 16 років, коли повернувшись з армії змінився в психічному стані - був переконаний, що за ним слідкують, намагався дізнатися якусь “секретну інформацію”, читав багато релігійної літератури, був тривожним, замкнутим, підозрілим. В клінічній картині захворювання в більшій мірі визначалася продуктивна психосоматика із маячними ідеями відношення, переслідування, шкоди. Багаторазово лікувався в умовах стаціонару КНП “ТОКПЛ” ТОР, Почаївської та Буданівської псих. лікарень. Пацієнт перебуває в групі спец обліку, як соціально небезпечний, вчинив крадіжку, до пацієнта були застосовані примусові заходи медичного характеру. Попередньо вчиняв пожежу у квартирі. Останнього разу перебував на лікуванні в 2 психіатричну відділенні вересні-жовтні поточного року. Поступає на лікування повторно у зв'язку з погіршенням психічного стану - став неспокійним, напруженим, агресивно налаштованим до матері. Пацієнт є недієздатним, згідно рішення суду від 21 вересня 2012 року, мати є його офіційним опікуном.
Комісія лікарів-психіатрів вважає за необхідне стаціонарне обстеження та лікування пацієнта ОСОБА_1 в умовах КНП “ТОКПНЛ” ТОР у зв'язку із наявністю у нього тяжкого психічного розладу, внаслідок якого він не спроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність (визнаний судом недієздатним) та вчиняє і виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою небезпеку для оточуючих (а.с. 3).
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги закону при зверненні до суду з заявою представника Комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний заклад у примусовому порядку - дотримані. ОСОБА_1 поступив у лікарню 25.11.2022 о 18:24 год., однак, із заявою до суду представник лікарні звернувся 29.11.2022, що перевищує визначений ст.16 вказаного Закону строк. Як пояснив в судовому засіданні представник заявника, пропуск цього строку зумовлено тим, що 26.11.2022 та 27.11.2022 були вихідними днями, 28 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , а також 28.11.2022 було складено висновок комісії лікарів-психіатрів, відповідно до якого комісія прийшла до висновку про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку без його усвідомленої згоди. Хоча строк звернення до суду представником психіатричного закладу не дотримано, однак, оскільки на підставі зібраних у справі доказів, у тому числі висновку комісії лікарів-психіатрів установлено, що обстеження і лікування ОСОБА_1 можливе тільки в умовах стаціонару, у нього наявний тяжкий психічний розлад, унаслідок чого він вчиняє і виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, а також неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, суд вбачає наявність підстав, передбачених статтею 14 Закону України “Про психіатричну допомогу”, для госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди.
Колегія суддів, з даним висновку суду першої інстанції погоджується, оскільки правильно застосовано норми матеріального права, дотримані норми процесуального права та висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, виходячи з такого.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України “Про основи законодавства України про охорону здоров'я”, Закону України “Про психіатричну допомогу” та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Згідно зі статтею 3 Закону України “Про психіатричну допомогу” кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Зазначене положення закону узгоджується із пунктом 5 Принципу 4 - “Визначення психічної хвороби” Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року №46/119, де вказано, що жодна особа або орган влади не може класифікувати особу як таку, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов'язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.
Статтею 4 Закону України “Про психіатричну допомогу” передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Статтею 14 Закону України “Про психіатричну допомогу” передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Згідно із частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особа не може вважатися “психічно хворою” та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення у справі “Заїченко проти України” (№2) від 26 лютого 2015 року (заява №45797/09)).
Тому, за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів про необхідність госпіталізації ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність станом на день звернення із заявою правових підстав для госпіталізації в примусовому порядку ОСОБА_1 до психіатричного закладу без його згоди, оскільки він страждає на тяжкий психічний розлад, внаслідок якого не спроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність (визнання судом недієздатним) та вчиняє і виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою небезпеку для оточуючих.
Крім того, ОСОБА_1 неодноразово госпіталізувався до закладу з надання психіатричної допомоги, в тому числі у примусовому порядку. Останній раз перебував на лікуванні в 2-му психіатричному відділенні у вересні-жовтні поточного року.
Доводи апеляційної скарги, що судом не встановлено того факту, що поведінка особи є небезпечною для нього чи оточуючих, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 доставлений працівниками бригади швидкої допомоги, поліції до психіатричного закладу, в зв'язку з погіршенням психічного стану - неспокійний, тривожний, пропадає з дому, не виконує інструкцій матері, агресивно до неї налаштований, вимагає в матері гроші, при відмові погрожує “я тебе задушу”, відмовляється від прийому їжі та ліків.
Опікун ОСОБА_1 - мати ОСОБА_2 підтримала як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, заяву КНП “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” ТОР і також просила про госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар в примусовому порядку, оскільки в зв'язку з агресивністю сина та його погрозами боялася ночувати вдома, син відмовлявся від прийому ліків і тому був неадекватним.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 було примусово госпіталізовано до психіатричного закладу без згоди органу опіки та піклування, що суперечать вимогам статті 13 Закону України “Про психіатричну допомогу”, оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень шостого речення частини першої статті 13 Закону України “Про психіатричну допомогу” №13-р/2018 від 20 грудня 2018 року, справа №1-170/2018(1114/18), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення шостого речення частини першої статті 13 Закону України “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 року №1489-III зі змінами, якими передбачено, що особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, яка за станом свого здоров'я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення до цього органу законного представника зазначеної особи і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду. Положення шостого речення частини першої статті 13 Закону України “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 року №1489-III зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, установивши вказані обставини, за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів про госпіталізацію ОСОБА_1 в психіатричний стаціонар в примусовому порядку, суд першої інстанції забезпечив дотримання при розгляді даної справи положень пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бакальця Ігоря Гнатовича слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2022 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції віднести на рахунок держави, оскільки сторона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 11 частини 2 статті 3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір не справляється за подання: заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бакальця Ігоря Гнатовича - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2022 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 17 лютого 2023 року.
Головуючий
Судді