Справа №: 671/1009/21
03 листопада 2022 року м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Ніколової С.В.,
з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
третьої особи ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Волочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила поділити набуте за час шлюбу з відповідачем майно та визнати за нею та за відповідачем право власності на нежитлове приміщення (магазин промтоварів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) площею 45,7 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по 1/2 частині приміщення кожному. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 липня 2002 року по 22 лютого 2021 року. Під час перебування в шлюбі ними в інтересах сім'ї було набуто зазначене нежитлове приміщення, яке є спільною сумісною власністю подружжя, вартість якого, станом на 08.06.2021 року, становить 159950 грн. 00 коп., а вартість частини становить 79975 грн. 00 коп. Право власності на дане приміщення зареєстровано за відповідачем, однак ними не досягнуто згоди щодо добровільного поділу даного приміщення, тому вона звернулася в суд з даним позовом.
Ухвалою Волочиського районного суду від 06 вересня 2021 року до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 , який є цивільним позивачем та потерпілим у кримінальному провадженні щодо обвинувачення відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Під час розгляду справи, позивачка відмовилася від позовної вимоги про визнання за відповідачем права власності по 1/2 частину нежитлового приміщення (магазин промтоварів “ ОСОБА_5 ”), у зв'язку з чим ухвалою суду від 03 листопада 2022 року в цій частині провадження у справі закрито.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали.
Від відповідача надійшла письмова заява про визнання позовних вимог в повному обсязі, розгляд справи просить проводити у його відсутності.
Третя особа та його представник проти позову заперечили, посилаючись на те, що позивачем не доведено допустимими доказами обставин на підтвердження того, що нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_2 є спільним майном подружжя. Крім того, просить врахувати, що позивачка раніше зверталася до суду з позовом про визнання даного приміщення її особистою власністю, в задоволенні якого рішенням суду від 20 квітня 2021 року було відмовлено.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України та ст. 16 Закону України від 7 лютого 1991 року №697-ХІІ “Про власність”, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Аналогічні положення містяться у чинній ст. 60 СК України.
За змістом ч. 1 ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Із положень ч. 1 ст. 28 КпШС України слідує, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом встановлено, що строни перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 липня 2002 року по 22 лютого 2021 року, що підтверджується рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2021 року у справі № 671/1845/20.
Під час перебування у шлюбі сторонами було набуто майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю, а саме: нежитлове приміщення (магазин промтоварів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) площею 45,7 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Дані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2021 року, що набрало законної сили 24.05.2021 року у цивільній справі № 671/1847/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю (а.с.100-102).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із змісту даного рішення суду вбачається, що суд, дослідивши докази у справі, встановив, що нежитлове приміщення (магазин промтоварів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 набуто сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в період шлюбу і належить їм на праві спільної сумісної власності.
Суд вважає, що зазначене судове рішення має преюдиційне значення при вирішенні даного спору, а саме стосовно встановлених судом обставин про те, що вказане нежитлове приміщення належить сторонам на праві спільної сумісної власності та набуте ними під час шлюбу.
Крім того, набуття сторонами під час шлюбу даного майна підтверджується письмовими доказами, а саме: договором купівлі-продажу від 10.07.2003 року, згідно якого відповідач придбав квартиру АДРЕСА_3 ; свідоцтвом про реєстрацію права власності на дану квартиру від 20.12.2003 року; рішеннями виконавчого комітету Волочиської міської ради: - від 28.09.2006 року № 584 “Про переведення квартири АДРЕСА_3 у нежиле приміщення та надання дозволу на розробку проектно-кошторисної документації по переобладнанню даного приміщення в магазин по продажу промислових товарів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” з прибудовою вхідної групи”, від 22.02.2007 року № 128 “Про затвердження проектної документації на проведення переобладнання нежитлового приміщення № 9 по АДРЕСА_2 в магазин примислових товарів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, - від 11.12.2007 року № 664 “Про оформлення свідоцтва про право приватної власності на закінчене переобладнанням нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 ”.
На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради № 664 від 11.12.2007 року відповідачу 12.12.2007 року було видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на нежиле приміщення - магазин примислових товарів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” по АДРЕСА_2 ”. Право власності на дане приміщення зареєстровано 20.12.2007 року. (а.с. 12, 13).
Надані позивачкою докази щодо придбання квартири та подальшого переобладнання її у нежитлове приміщення суд приймає до уваги, оскільки такі узгоджуються із преюдиційними обставинами, встановленими рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2021 року, та подані із обгрунтуванням причин неподання їх в підготовчому судовому засіданні.
Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Вирішуючи даний спір та враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також досліджені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що частки сторін в придбаному ними під час шлюбу майні є рівними, оскільки учасниками справи не зазначено про наявність обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спільного майна подружжя.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77, 78, 81, 89, 141, 247, 258-273 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення (магазин промтоварів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) площею 45,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 908 грн. 00 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи: позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ; відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ; третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .
Повне рішення складено 11.11.2022 року.
Суддя: