02.02.2023 Справа №607/14603/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Бойко А.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить, стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 03.03.2018 у розмірі 40168,43 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 03.03.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, ОСОБА_1 не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту, чим порушує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку, який просить задовольнити.
Ухвалою судді від 22.11.2022 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечив та у задоволені позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Пояснив, що підписував лише анкету, жодних кредитних договорів не укладав. Анкета ж може розглядатися як приєднання, так і не приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Крім того, кредитних коштів позивач у відповідача не брав, все що він брав у банку - це кредитна карточка. Вимоги банку не підтверджені доказами.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.03.2018 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач зазначив свої персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації.
Підписанням цієї анкети-заяви ОСОБА_1 відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua та які разом із пам'яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого відповідач отримав шляхом самостійного роздрукування.
Також, 03.03.2018 відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту, у якому, зазначено інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування та реальної процентної ставки за різними видами кредитних карток: «Універсальна» (процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,01%, процентна ставка за межами пільгового періоду - 43,2%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 86,4%), «Універсальна ГОЛД» (процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,01%, реальна річна процентна ставка - 56,44%, процентна ставка за межами пільгового періоду - 42%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 84%).
До анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банк додав Витяг з Тарифів, Паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості за договором станом на 02.08.2022, довідку про видачу кредитних карток ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, виписку за договором №б/н за період 03.03.2018-04.08.2022.
Так, відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про видачу кредитних карток ОСОБА_1 03.03.2018 була видана кредитна картка № НОМЕР_1 (тип картки Универсальная GOLD) з терміном дії 01/22; 05.10.2018 видана кредитна картка № НОМЕР_2 (тип картки Универсальная WORLD) з терміном дії 09/22.
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку № НОМЕР_1 відбувся 03.03.2018, кредитний ліміт станом на 03.03.2018 встановлений в розмірі 11100,00 грн.; 03.03.2018 зменшено кредитний ліміт до 11100,00 грн.; 06.08.2018 кредитний ліміт збільшено до 25000,00 грн.; 14.02.2019 кредитний ліміт збільшено до 35000,00 грн.; 10.11.2021 кредитний ліміт зменшено до 0,00.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість за кредитним договором б/н від 03.03.2018 станом на 02.08.2022 складає 40168,43 грн. з яких: 34360,01 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 5808,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
На підтвердження заборгованості за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» надало копію виписки за кредитним договором за період з 03.03.2018-04.08.2022, з якої вбачається, що відповідач з 03.03.2018 активно користувався кредитними коштами, зокрема неодноразово знімав готівкові кошти, поповнював свою кредитну картку готівкою, оплачував покупки та послуги, здійснював переказ коштів для погашення заборгованості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.03.2018) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.10.2022), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного, матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
Також, в матеріалах справи наявний підписаний позивачем паспорт споживчого кредиту, яким визначено, зокрема, у межах та за межами пільгового періоду, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду відступила від висновку, викладеного у постановах ВС у складі колегії суддів першої судової палати КЦС від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 та у складі колегії суддів другої судової палати КЦС від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Натомість Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 зазначила, що паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця та не є невід'ємною складовою кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Ураховуючи, що фактично отримані та використані кошти позичальник добровільно АТ КБ «ПриватБанк» не повернув, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України (якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час), свідчить про порушення прав банку, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, які є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).
Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд зауважує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути всю суму кредиту, яку він отримав від кредитора.
Судом встановлено, що заборгованість за тілом кредиту становить 34360,01 грн.
Отже, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.
Отож, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 34360,01 грн.
При вирішенні позову в частині стягнення 5808,42 грн. заборгованості за простроченими відсотками, суд виходить із того, що вказана сума нарахована на підставі Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Однак, зазначені Умови відповідачем не підписані. Натомість умовами заяви-анкети, підписаної сторонами, сплата відсотків за користування кредитними коштами не передбачена.
Відтак, вимога позивача про стягнення заборгованості за простроченими відсотками до задоволення не підлягає.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 03.03.2018 у розмірі 34360,01 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов задоволений частково, а саме на 85,54% (34360,01 грн. / 40168,43 грн. х 100%), з відповідача на користь позивача слід стягнути 2122,25 грн. (85,54% від 2 481,00 грн.) судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 34360,01 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2122,25 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження - 01001, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ - 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Рішення складено та підписано 02.02.2023.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук