Справа № 598/1968/22
провадження № 3/598/242/2023
іменем України
"21" лютого 2023 р. Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Олещук Б.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Збаражі Тернопільської області матеріали, які надійшли від відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №119506 від 08.11.2022 встановлено, що: «26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неналежним чином виконувала батьківський обов'язок і недоглянула, що її син ОСОБА_2 в стінах школи курив електронні сигарети, за адресою АДРЕСА_1 , чим порушила ст.12 Закону України «Про охорону дитинства».
Постановою Збаразького районного суду від 14 грудня 2022 року дані матеріали справи направлялися в поліцію для додаткового оформлення у зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, а саме: у протоколі не правильно зазначено по батькові особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зазначено повністю, конкретну суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, зокрема, яке саме правопорушення вчинила неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, відповідальність за яке передбачено КУпАП? Крім того, матеріали справи належним чином не засвідчені і не пронумеровані. Також відсутні відомості та докази щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків та характеристика ОСОБА_1 ..
Проте працівниками поліції дана постанова суду не виконана.
Диспозиція ч.3 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою ст..173 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, а саме те, що ОСОБА_1 , ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0.42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
У справі «Маліге проти Франції» («Malige v. France», заява № 27812/95, рішення від 23 вересня 1998 року) ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією.
Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення. Таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Каrеlіn v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи із наведеної практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Також в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що оскільки постанова Збаразького районного суду 14 грудня 2022 року про належне оформлення матеріалів даної справи органами Національної поліції не виконана, у протоколі про адміністративне правопорушення не правильно зазначено по батькові особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зазначено повністю конкретну суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, зокрема, яке саме правопорушення вчинила неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, відповідальність за яке передбачено КУпАП, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, а тому в притягненні ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення та за недоведеністю вказаного у протоколі адміністративного правопорушення, тобто згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7, 247, 251, 255, 254, 259, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановив:
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.184 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, - провадженням закрити.
Дана постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Дана повна постанова суду складена, підписана і проголошена суддею 21 лютого 2023 року.
Суддя Богдан Олещук