Справа № 953/11352/20 Номер провадження 22-ц/814/1274/23Головуючий у 1-й інстанції Шаренко С.Л. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
22 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скарг ою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року, ухвалене суддею Шаренко С.Л., повний текст складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
17 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 6 500,00 грн. щомісячно, до досягнення сином повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Київського районного суду міста Харкова від 06.02.2019 року. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу їх спільний син проживає з позивачем, батько добровільно дитину не утримує, не бере участі у вихованні, тому вона звернулася до суду з позовом.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 2 500 грн., щомісячно, починаючи з 17.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначено, що розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 в межах суми 2 500,00 грн., за один місяць, допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні дані про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, а також докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дітей, а також враховуючи те, що відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, тому відповідач має обов'язок матеріально утримувати свою дитину. Виходячи з принципу розумності та справедливості, судом частково задоволено позовні вимоги та визначено розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 у сумі 2 500 грн., щомісячно, починаючи з 17 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону, оскільки доказів існування умов, що відповідач може надавати матеріальну допомогу у заявленому у позові розмірі, матеріали справи не містять.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач веде доволі розкішний спосіб життя, у т.ч., відпочиває за кордоном, що свідчить про можливість виконання ним обов'язку з утримання дитини на належному рівні, не нижчим від розміру позовних вимог. Вважає, що дані про виїзди відповідача підтверджують високий рівень доходів відповідача. Проте, суд першої інстанції відмовив у витребуванні таких даних, чим порушив її право на витребування доказів, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і прийняття неправильного рішення в частині визначення розміру аліментів, що стягнуті судом з відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року справу витребувано з суду першої інстанції ( а.с. 132).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року. Визначено справу розглядати за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено (а.с. 135).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року справу передано до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Дорош А.І, суддів Лобова О.А., Триголова В.М. (а.с. 142).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року справу призначено до розгляду на 22 лютого 2023 року, без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 143).
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду міста Харкова від 06.02.2019 року (а.с. 6).
Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , виданий Ленінським районним у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с. 3).
Дитина проживає разом з матір'ю, що також не заперечується сторонами.
Враховуючи відсутність даних про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дітей, а також те, що відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, суд першої інстанції дійшов до висновку про існування обов'язку у відповідача матеріально утримувати свою дитину.
При визначенні розміру аліментів на дитину у твердій грошовій сумі судом першої інстанції враховано, що відповідач є здоровою, працездатною особою, інших осіб на своєму утриманні не має, а також враховано те, що середній заробіток відповідача відповідно до довідки про доходи на місяць складає 5 000 грн.
З огляду на викладене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги та визначив аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 500 грн., щомісячно, починаючи з 17 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону.
При цьому, судом першої інстанції зазначено, що доказів існування умов, що відповідач може надавати матеріальну допомогу у заявленому у позові розмірі, матеріали справи не містять.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст.183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд правильно оцінив надані сторонами докази, зокрема й те, що середній заробіток відповідача відповідно до довідки про доходи на місяць складає 5 000 грн. та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача на утримання спільної малолітньої дитини сторін у твердій грошовій сумі 2 500 грн., щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач всупереч ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надано доказів на підтвердження матеріального стану відповідача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що виїзди відповідача за кордон підтверджують високий рівень доходів відповідача, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки інформація щодо перетину відповідачем кордону України не є доказами у розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України, які підтверджують офіційний дохід відповідача.
Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про витребування з Державної прикордонної служби України інформації про перетин кордону ОСОБА_2 , за період часу з 06.02.2019 року по теперішній час та про країни перебування під час його відсутності на території України, витребування з ГУ ДПС України в Харківській області інформацію про доходи відповідача за його РНОКПП, витребування з регіонального сервісного центру МВС в Харківській області інформацію про власників автомобілів Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
При цьому, судом першої інстанції було зазначено, що у поданому клопотанні про витребування доказів заявником не зазначено про вжиті нею заходи для отримання цих доказів самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Посилання заявника на те, що ця інформація є конфіденційною не звільняє її від обов'язку подання суду доказів звернення із запитами про отримання інформації та, відповідно, надання відповідей на такі запити, що може розцінюватись судом як підтвердженням причин неможливості самостійного отримання доказів. Крім того, суд звернув увагу на те, що клопотання про витребування відомостей з Державної прикордонної служби України про перетин кордону вже розглядалося судом та ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 05.10.2020 відмовлено у його задоволенні та, звертаючись повторно до суду з таким клопотанням, позивач не зазначила нових доводів та підстав. Виходячи зі змісту статті 84 ЦПК України, відповідно до якої суд може витребувати докази у разі неможливості самостійно надати докази учасником справи, тому на даний час суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема, довідка про доходи ОСОБА_2 з місця його роботи, не свідчать про матеріальну спроможність відповідача нести витрати на утримання дитини у більшому розмірі, аніж визначив суд першої інстанції.
З врахування викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 лютого 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов