Справа № 761/25779/22
Провадження № 1-кс/761/14367/2022
15 лютого 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України від 17.07.2022 року у кримінальному провадженні №62022080020000039 від 03 березня 2022 року,
21.11.2022 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на повідомлення керівника другого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України від 17.07.2022 року у кримінальному провадженні №62022080020000039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2022 року.
Скарга мотивована тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022080020000039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2022 року, в рамках якого 17.07.2022 року ОСОБА_6 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України.
В обґрунтування скарги зазначено, що ОСОБА_6 в період з 2009 року по 21.10.2020 року на військовій службі не перебував, посадове становище не займав, працівником правоохоронного органу не був, допуску та доступу до відомостей, що становлять державну таємницю не мав, а відповідно фактично встановлені обставини начебто кримінального правопорушення, зібрані дані та докази є недостовірними, відповідно до вимог КПК України і суперечать вимогам ст. 277 КПК України, згідно тексту оголошеної підозри ОСОБА_6 від 17.07.2022 року.
Крім того, вказали, що ОСОБА_6 був призначений на посаду начальника ШУ СБУ в АР Крим 21.10.2020 року Указом Президента України, а отже станом на 2019-2020 роки він не мав реальних можливостей з використанням службового становища збирати та передавати представникам рф відомості, що становлять державну таємницю, сприяти та впливати, з використанням службового становища на прийняття будь-яких рішень в системі СБУ. Таким чином, вважають, що обвинувачення щодо передачі відомостей є необґрунтованим та побудованим на припущеннях, які не підтверджуються фактичними даними і суперечать вимогам кримінально-процесуального законодавства України.
Також вказали, що такий підхід до сформованої та оголошеної 17.07.2022 року підозри ОСОБА_6 прямо суперечить вимогам ст. 276 КПК України в частині необхідності наявності достатніх доказів для підозри, а також ст. 277 КПК України в частині встановлених фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення та інших фактичних обставин.
Сторона обвинувачення посилається на сумніви, недостовірні докази, які отримані в рамках іншого кримінального провадження, за результатами розшукової діяльності співробітника СБУ ОСОБА_9 та проведення обшуку, в ході якого було вилучено флеш-накопичувач, на якому поновлено, начебто, раніше видалені файли.
В сукупності, оцінка фактичних даних, зібраних за матеріалами кримінального провадження №62022080020000039 від 03.03.2022 року стосовно ОСОБА_6 та повідомленої підозри дає можливість зробити висновки про знищення або спотворення певних доказів та фактичних даних, формування неналежної та недопустимої доказової бази, що призводить до порушень положень Конституції України та КПК України.
Вказали, що всі докази, здобуті стороною обвинувачення є недопустимими в розумінні ст. ст. 86, 87, 94 ч.3 ст. 214 КПК України, оскільки отримані поза межами кримінального провадження №62022080020000039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2022 року.
Захисники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні скаргу підтримали, вказали, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України від 17.07.2022 року у кримінальному провадженні №62022080020000039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2022 року, незаконне, незрозуміле та необґрунтоване, а також таке, що підлягає скасуванню з підстав зазначених у скарзі.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні, заперечував щодо задоволення скарги, посилаючись на те, що підозра пред'явлена ОСОБА_6 є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів скарги, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022080020000039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2022 року, в рамках якого 17.07.2022 року ОСОБА_6 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України.
Не погоджуючись з обґрунтованістю пред'явленої підозри, сторона захисту звернулась до суду з даною скаргою в порядку ст.303 КПК України.
Так, повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст.276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного «знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють», що визначено пунктом 1 частини третьої статті 42 КПК України, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).
У тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Згідно з положеннями ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» (пункт 88), «Erdagozv. Turkey» (пункт 51), «Cebotari v. Moldova» (пункт 48) «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Murray v. the United Kingdom». Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Разом з тим, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки і оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Разом з тим, відповідно до пункту 10 ч. 1 ст. 303 КПК України хоча і передбачено право оскарження повідомлення про підозру, втім кримінальним процесуальним законодавством не визначено критеріїв і підстав, які можуть бути покладені в основу скасування повідомлення слідчого, прокурора про підозру у вчинені особою злочину.
Аналізуючи наявні у провадженні слідчого судді матеріали, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, допустимість доказів щодо встановлення його винуватості, слідчий суддя вважає, що зміст таких матеріалів може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України.
Як встановлено при розгляді скарги, за своїм змістом повідомлена 17.07.2022 року ОСОБА_6 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_6 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України.
Крім того суд звертає увагу на те що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України, ОСОБА_6 , неодноразово перевірялась слідчими суддями, а також суддями апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг адвоката на ухвали суду, при вирішення питання запобіжного заходу відносно підозрюваного.
При цьому, висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_6 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень не є очевидно необґрунтованим, а тому слідчий суддя не вбачає у висновках слідчого про обґрунтованість підозри, чогось очевидно довільного чи необґрунтованого.
Крім того, звертаючись зі скаргою адвокат ОСОБА_7 посилається на відсутність у повідомленні про підозру належних та допустимих доказів щодо причетності підозрюваного ОСОБА_6 , однак вказані обставини повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
За вказаних обставин, слідчий суддя в межах своєї компетенції, приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 17.07.2022 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України в рамках кримінального провадження №62022080020000039, є законним, вмотивованим та відповідає вимогам ст. 277 КПК України, а у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено, у зв'язку з чим, у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись частиною другою статті 376, статтями 2, 7, 276-278, 303, 304, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.1 ст. 111 КК України від 17.07.2022 року у кримінальному провадженні №62022080020000039 від 03 березня 2022 року - відмовити.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1