пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 лютого 2023 року Справа № 903/486/22
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
від позивача: Сивик А.П. - довіреність №03/01-7 від 03.01.2023
від відповідача: Боричевський В.М. - ордер серія АС №1042950 від 11.08.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/486/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про стягнення 25505713,33 грн,
08.07.2022 Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” направило на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” про стягнення 33413976,75 грн., в т.ч.: 19072094,79 грн. штраф, 7935011,27 грн. пеня, 1550063,37 грн. 3% річних, 4856807,32 грн. інфляційні втрати.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг з передачі електричної енергії за договором №0136-02024 від 01.01.2019.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
11.08.2022 представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому частково визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних за прострочення сплати фактичних платежів по договору за спірний період починаючи з липня 2019 по грудень 2019 (включно). Просив зменшити нарахування штрафних санкцій, що можуть бути стягнуті з відповідача на 95% (т.3, а.с.4-155).
22.08.2022 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив (т.3, а.с.157-174).
Протокольною ухвалою від 30.08.2022 розгляд справи по суті призначено на 13.09.2022 о 10:15год. (т.3, .с.177-179).
Протокольною ухвалою від 13.09.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.09.2022 о 15:00 год. (т.3, а.с.181-185).
У зв'язку з перебуванням судді Гарбара І.О. у відпустці судове засідання, що призначене на 27.09.2022 о 15:00 год., не відбулося, про що помічником судді на підставі пункту 14 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Волинської області від 22.10.2021 (зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів від 22.11.2021) складена відповідна довідка від 26.09.2022 (т.3, а.с.187).
Ухвалою суду від 28.09.2022 розгляд справи по суті призначено на 05.10.2022 о 11:00 год (т.3, а.с.188).
Протокольною ухвалою від 05.10.2022 оголошено перерву в судовому засіданні на 12.10.2022 о 11:00 год. (т.3, а.с.191-194).
Протокольною ухвалою від 12.10.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.10.2022 о 11:00 год., представнику відповідача надати суду докази платіжного доручення № 335 від 02.09.2019 на суму 9000000 грн., позивачу надати пояснення щодо останнього платіжного доручення (т.3, а.с.196-204).
Протокольною ухвалою від 25.10.2022 для об'єктивності вирішення спору, строк розгляду справи по суті продовжено на 30 днів, для надання можливості представнику позивача отримати відповідь на запит, щодо отримання позивачем 9000000 грн. та у випадку встановлення факту отримання даних коштів для здійснення перерахунку штрафних санкцій, в судовому засіданні оголошено перерву до 08.11.2022 до 11:00 год. (т.3, а.с.207-208).
08.11.2022 представник позивача долучив до матеріалів справи лист АТ «Державний Ощадбанк Банк України» від 28.10.2022 №16/2-09/2420, в якому вказано, що скільки кошти в розмірі 9 000 000,00 гривень, які перераховані платіжним дорученням № 335 від 01 вересня 2019 року, були зараховані на рахунок "кредитові суми до з'ясування" з подальшим зарахуванням на поточний рахунок НЕК "УКРЕНЕРГО" 03 вересня 2019 року, при автоматичному відборі в реєстрі не відобразилось дане надходження. Головним управлінням з обслуговування клієнтів ініційовано розгляд питання щодо доопрацювання АБС для вирішення даної ситуації (т.3, а.с.209).
08.11.2022 представник відповідача долучив до матеріалів справи довідку ПАТ АБ «Укргазбанк» №5-102/02/902/2022 від 26.10.2022 (т.3, а.с.210) з якої слідує, що АБ «УКРГАЗБАНК» повідомляє, про здійснення перерахування коштів 02.09.2019 з поточного рахунку клієнта ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" (ЄДРПОУ 42159289) в національній валюті № НОМЕР_1 , що відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478) на поточний рахунок в національній валюті НЕК "Укренерго" (ЄДРПОУ 00100227) № НОМЕР_2 , що відкритий в АТ "ОЩАДБАНК" (МФО 300465) згідно платіжного доручення від 02.09.2019 №335 на суму 9000000,00 грн з призначенням платежу: "За послуги з передачі електричної енергії за липень 2019 зг. дог.№0136-02024 від 01.01.2019 в т.ч. ПДВ 20%.
Даний платіж було отримано від клієнта ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" (ЄДРПОУ 42159289) з допомогою дистанційної системи'02.09.2019 та відправлено отримувачу НЕК "'Укренерго" 02.09.2019.
Протокольною ухвалою від 08.11.2022 суд повернувся до стадії підготовчого провадження. В підготовчому судовому засіданні оголосив перерву до 06.12.2022 о 11:00 год. (т.3, а.с.212-213).
Ухвалою суду від 06.12.2022 відкладено розгляд підготовчого засідання на 20.12.2022 о 11:00 год. (т.3, а.с.216).
Представник позивача 20.12.2022 на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в підготовчому судовому засіданні, у зв'язку з обставинами, що виявилися в ході судового розгляду справи, позивач провів перерахунок штрафних санкцій та підготував проект заяви про зменшення позовних вимог. Для підписання вищевказаного проекту уповноваженою особою, а саме директором з правових питань, робоче місце якого знаходиться у місті Києві, позивачу необхідний додатковий час (т.3, а.с.218).
Ухвалою від 20.12.2022 відкладено розгляд підготовчого засідання на 23.01.2023 о 11:45 год (т.3, а.с.221).
05.01.2023 представник позивача надіслав на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” 25505713,33 грн., в тому числі:
- штраф - 15153 691,26 грн.;
- пеня - 5 467 419,62 грн.;
- 3% річних від простроченої суми заборгованості - 1144 047,01 грн.;
- інфляційні втрати - 3 740 555,44 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 382585,69 грн.
Просив постановити ухвалу, якою повернути Приватному акціонерному товариству “Національна енергетична компанія “Укренерго” судовий збір у розмірі 118 623,96 грн., оскільки при поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 501209,65 грн. (тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом), що підтверджується платіжним дорученням від 14.06.2020 № 23 (т.4, а.с.1-95).
Протокольною ухвалою від 23.01.2023 суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог та ухвалив справу розглядати з новою ціною позову. Розмір справи у підготовчому судовому засіданні закрив, розгляд справи по суті призначив на 21.02.2023 на 11:30 год. (т.4, а.с.104-105).
Ухвалою суду від 23.012.023 постановлено «Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вулиця Симона Петлюри,25, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) судовий збір у розмірі 118623,96 грн. (сто вісімнадцять тисяч шістсот двадцять три гривні дев'яносто шість копійок), сплачений згідно платіжного доручення №23 від 14.06.2022 (оригінал міститься в матеріалах справи)» (т.4, а.с.105-107).
07.02.2023 представник відповідача подав до суду пояснення по справі (т.4, а.с.108-114).
Представник позивача в призначеному судовому засіданні просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, в нарахуванні штрафу в розмірі 6409262,90 грн, пені в сумі 1481043,38 грн та інфляційних витрат в розмірі 242722,04 грн просив відмовити. Просив зменшити нарахування штрафних санкцій.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Позивач) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».
Позивач є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» (т.2, а.с.37-41).
Позивач виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до п. 2 ч. З ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (далі - Відповідач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0136-02024 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Позивач - (Оператор системи передачі, далі - ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Відповідач - (далі - Користувач) зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Додатковою угодою від 30.08.2019 договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0136-02024 викладено новій редакції (т.2, а.с.42-50).
Згідно п. 1.1 договору ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
-плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий місяць;
1) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку,
2) визначення фактичного обсягу Послуги у розрахунковому місяці здійснюється:
- для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
Згідно п.5.1. договору, планова та фактична вартість послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу Послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт-год). На вартість
Відповідно до п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Згідно з п. 6.5 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання- передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 6.6 Договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Відповідно до п.6.7 договору, у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Згідно з пп. 1 п. 7.1, пп. 3 п. 9.3 Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг; Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Користувач зобов'язаний подавати оператору системи передачі планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Натомість на оператора системи передачі покладено обов'язок погодити вказані планові обсяги (пункт 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії).
Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з оператором системи передачі є обов'язком користувача за договором про надання послуг.
У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (пункт 4.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії).
Оператор системи передачі на підставі даних фактичного обсягу послуги протягом п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги (пункт 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії).
При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, оператор системи передачі (за заявою користувача) протягом п'яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.
У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України “Про ринок електричної енергії”).
На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 затверджено Кодекс системи передачі.
Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.
Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.
Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 від 01.01.2019, укладеним між сторонами, для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами договору підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання передачі за період з липня 2019 по грудень 2021 (т.2,а.с.53-182).
Як зазначає представник позивача та не заперечує представник відповідача, в супереч умовам договору відповідач оплатив послуги, однак з простроченням.
Факт оплати послуг за договором підтверджується випискою по рахунку НЕК «Укренерго» про надходження коштів та платіжними дорученнями (т.2, а.с.184-209, т.3, а.с.73-153).
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України установлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Частиною 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов'язань та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
В ст. 275 Господарського кодексу України зазначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Закон України "Про ринок електричної енергії" передбачає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (ст. 4).
Державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП) у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства (ст. 6).
Згідно розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом (пункт 1.1.).
Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та 6 до цього Кодексу відповідно (пункт 1.2.).
Доступ до системи передачі надається Користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Діяльність на ринку електричної енергії без укладення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у випадках, передбачених цим Кодексом, не допускається. (пункт1.3.).
Як зазначає позивач, відповідачем порушено терміни розрахунку по плановим обсягам та за фактичним споживанням.
Разом з цим, відповідач у відзиві заперечує вказані твердження позивача, вказуючи на те, що між сторонами не було погоджено планові обсяги послуг у відповідності до порядку, встановленого Договором. відповідач вважає, що за вказаних обставин сплаті підлягає лише фактично отриманий обсяг.
Однак, при розгляді справи по суті, а також в своїх письмових поясненнях від 07.02.2023 представник відповідача позов визнав частково. Зазначив про встановлення заборони нараховувати штрафні санкції згідно постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 і тому просив в нарахуванні штрафу в розмірі 6409262,90 грн, пені в сумі 1481043,38 грн та інфляційних витрат в розмірі 242722,04 грн відмовити. Щодо нарахування штрафних санкцій по плановим обсягам та за фактичним споживанням не заперечив.
Досліджуючи зазначені обставини суд враховує, що згідно умов Договору (пункт 4.1.) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць.
За пунктом 10.1. Договору планові обсяги передачі електроенергії Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 числа місяці, що передує розрахунковому. ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх Користувачу.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ "Волиньелектрозбут" подано до ПрАТ НЕК "Укренерго" письмові відомості щодо планових обсягів за відповідний період (том І а.с. 68-78).
Матеріали справи не містять доказів повернення погоджених ПрАТ НЕК "Укренерго" планових обсягів відповідачу.
Поряд з цим, суд дійшов висновку, що наведене (відсутність повернення погоджених обсягів) не свідчить про відсутність підстав для здійснення попередньої оплати планової вартості послуги ОСП в строки, визначені Договором, та не означає неможливість такої оплати, виходячи з того, що за Договором саме на Користувача покладено обов'язок визначити дані щодо таких планових обсягів.
В даному випадку суд також враховує фактичні відносини, що склались між сторонами під час виконання Договору, а саме, як зазначає позивач - співпраця у формі вчинення узгоджених дій з визначення вартості послуги в обсязі, що планується на розрахунковий місяць.
Вказане підтверджується фактичною оплатою відповідачем планових обсягів з розрахунку, згідно наданих відповідачем даних та відсутністю заперечень позивача щодо повідомлених обсягів.
Відповідно до наданих позивачем роздруківок з інтернет даних щодо оформлених та направлених відповідачу на електронну пошту рахунків вбачається повна відповідність обсягів Послуг, на які оформлено рахунки, із плановими обсягами Послуг, дані щодо яких визначено відповідачем (т.3, а.с.165-169).
За вказаних обставин є підтвердженим обов'язок відповідача здійснити оплату планових обсягів в терміни згідно пункту 6.1. Договору за повідомленими відповідачем плановими обсягами.
Враховуючи викладене, у зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Розрахунком позивача, не спростованим відповідачем, підтверджуються обставини несвоєчасного виконання останнім своїх грошових зобов'язань з оплати отриманих послуг у вказані періоди.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо врахування фактичних відносин, які склалися між сторонами під час виконання договору про надання послуг, а саме співпраця у формі вчинення узгоджених дій з визначення вартості послуги в обсязі, що планується на розрахунковий місяць, що підтверджується фактичною оплатою ТОВ «Волиньелектрозбут» планових обсягів послуги згідно з наданими ним даними та відсутністю заперечень НЕК «Укренерго» щодо повідомлених обсягів.
Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 912/1941/21 від 19.08.2022.
Як зазначає позивач, в супереч умовам Договору відповідач оплатив Послуги з простроченням, внаслідок чого позивач здійснив розрахунок пені, штрафу і 3% річних, виходячи із суми простроченої заборгованості, які просить стягнути згідно поданого у даній справі позову.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, т.4, а.с.1-87) нараховано відповідачу:
- штраф - 15153 691,26 грн.;
- пеня - 5 467 419,62 грн.;
- 3% річних від простроченої суми заборгованості - 1144 047,01 грн.;
- інфляційні втрати - 3 740 555,44 грн.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши доданий позивачем розрахунок заборгованості по пені, штрафу, відсотках та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:
- штраф - 9411182,23 грн.;
- пеня - 4536279,12 грн.;
- 3% річних - 1127948,83 грн.;
- інфляційні втрати - 3497833,40 грн.
Щодо нарахування інфляційних витрат, судом враховано наступне.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як слідує з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати:
за травень 2020 (за період 11.05.2020 по 19.05.5020) в розмірі 1236,31 грн,
за лютий 2021 (за період з 08.02.2021 по 16.02.2021) в розмірі 61902,48 грн.,
за лютий 2021 року(з 11.02.2021 по 25.02.2021) на суму 70543,20 грн.,
за вересень 2021 року (з 11.09.2021 по 19.09.2021) в розмірі 76186,65 грн.,
за грудень 2021 року (позивачем допущена помилка: вказано місяць листопад 2021), беручи до уваги період заборгованості з 11.12.2021 по 23.12.2021) в розмірі 32853,40 грн.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення становить 3497833,40 грн.
Отже, оскільки прострочення за вищевказані періоди становлять менше 15 днів, то в нарахуванні 242722,04 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Щодо нарахування 3% річних, судом враховано наступне.
Як слідує із заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1144047,01 грн.- 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних, погоджується з ними частково.
Вважає, що останні підставні та підлягають до часткового задоволення в сумі 1127948,83 грн, в іншій частині стягнення 3% річних в розмірі 16098,18 грн. слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані, а саме:
1.За квітень 2020 (т.4, а.с.18) позивач просить стягнути 168,89 грн за період з 26.04.2020 по 29.04.202 на суму боргу 412105,96 грн, однак згідно з розрахунком суду (т.4, а.с.122) за вказаний період сума відсотків становить 135,12 грн.
Отже, в нарахуванні 33,77 грн - слід відмовити.
2. За листопад 2020 (т.4, а.с.34) позивач просить стягнути 51900,20 грн., однак при розрахунку не вірно додано загальну суму відсотків в таблиці, що становить (878,61+170,45+94,33+331,26+4306,48+8583,37+663,45+16067,84+5776,46 = 36872,25), а не 51900,20 грн.
Разом з цим, як слідує з розрахунку суду (т.4, а.с.124 на звороті) за період:
- з 11.11.202 по 11.11.2020 сума процентів становить 94,34 грн.,
- з 16.11.2020 по 16.11.2020 сума процентів становить 331,27 грн.,
- з 21.11.2020 по 03.12.2020 сума процентів становить 4306,49 грн, що є більшим на 0,03 коп. ніж нараховано позивачем, що є його правом.
Отже, позивач не вірно підрахував нарахування 3% річних за листопад 2020, а тому до стягнення підлягає 36872,25 грн, а в нарахуванні 15027,95 грн слід відмовити за безпідставністю.
3. За грудень 2020 позивач за період 01.01.2021 по 28.01.2021 просить стягнути 12663,94 грн (т.4, а.с.37), однак згідно з розрахунком суду (т.4, а.с.125 на звороті) за вказаний період 01.01.2021 по 28.01.2021 сума відсотків становить 12227,25 грн.
Отже, в нарахуванні 436,69 грн - слід відмовити.
4. За лютий 2021 позивач за період з 26.02.2021 по 24.03.2021 просить стягнути 13435,83 грн (т.4, а.с.45), однак згідно з розрахунком суду (т.4, а.с.131) за вказаний період сума відсотків становить 13415,86 грн.
Отже, в нарахуванні 19,97 грн - слід відмовити.
5. За березень 2021 позивач за період з 03.03.2021 по 30.03.2021 просить стягнути 16814,40 грн (т.4, а.с.50), однак згідно з розрахунком суду (т.4, а.с.134) за вказаний період сума відсотків становить 16234,60 грн.
Отже, в нарахуванні 579,80 грн - слід відмовити.
Судом встановлено за розрахунком суду нарахування 3% річних за деякі інші періоди є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом. Відповідачем визнано правомірним нарахування відсотків річних.
Щодо нарахування пені та штрафу, судом враховано наступне.
Позивачем у відповідності до п.6.7 договору за прострочення терміну понад 30 календарних днів нараховано 7% штрафу у розмірі 15153691,26 грн від суми простроченого платежу, а саме за:
Липень 2019 в розмірі 163943,40 грн.;
Листопад 2020 в розмірі 567602,15 грн;
Грудень 2020 в розмірі 2519885,95 грн.;
Січень 2021 в розмірі 2655020,93 грн.;
Лютий 2021 в розмірі 2148161,07 грн.;
Березень 2021 в розмірі 2570047,15 грн.;
Квітень 2021 в розмірі 2355365,84 грн.;
Травень 2021 в розмірі 2173673,77 грн.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 912/1941/21зазначив, що:
- 08.04.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято обов'язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021;
- положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України “Про ринок електричної енергії”.
За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку, що постанова НКРЕКП №766 від 08.04.2020 є обов'язковою для виконання позивачем і відповідачем, як учасниками ринку електричної енергії, а отже положення такої постанови підлягають застосуванню до спірних правовідносин в період чинності відповідних положень постанови.
Твердження позивача про те, що наведена постанова лише відтерміновувала пред'явлення позовів про нарахування штрафних санкцій є хибним, оскільки за вказаною постановою передбачалось саме не застосування заходів, які передбачені п. 5.7. Типового договору, а саме сплата пені та нарахування штрафу в період чинності відповідних положень постанови.
Разом з цим, судом враховано, що за січень 2021 позивачем нараховано 7% штрафу на суму 7054320,00 грн. за період з 26.01.2021 по 25.02.2021 (31 день, т.4, а.с.43).
Однак, враховуючи постанову НКРЕКП №766 від 08.04.2020, правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.202, отже, 26.01.2021 - діяла заборона для нарахування штрафу.
Враховуючи зазначене, період нарахування 7% річних повинен становити з 27.01.2021 по 25.02.2021, але оскільки вказаний період включає в себе 30 днів, то у відповідності до п.6.7 договору - відсутнє прострочення ПОНАД 30 днів, а отже нарахування в цій частині (493802,40 грн.) до задоволення не підлягає.
За наведених обставин, у суду відсутні правові підстави для нарахування штрафу у період, що діяли з 08.04.2020 по 26.01.2021, а тому за листопад 2020, грудень 2020 та січень 2021 нарахування 7% штрафу в розмірі 5742509,03 грн. до задоволення не підлягає.
Підставно нарахований та підлягає до задоволення штраф в розмірі 9411182,23 грн. за липень 2019 в розмірі 163943,40 грн., лютий 2021 в розмірі 2148161,07 грн., березень 2021 в розмірі 2570047,15 грн., квітень 2021 в розмірі 2355365,84 грн., травень 2021 в розмірі 2173673,77 грн.
Щодо нарахування пені, судом враховано наступне.
Підстави для нарахування пені згідно розрахунку позивача відсутні у зв'язку з постановою НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 за наступними актами:
-за квітень 2020 в розмірі 720,60 грн;
- за травень 2020 в розмірі 8786,05 грн;
- за червень 2020 в розмірі 10403,27 грн.;
- за липень 2020 в розмірі 6334,56 грн.;
- за серпень 2020 в розмірі 9856,50 грн.;
- за вересень 2020 в розмірі 4992,93 грн.;
- за жовтень 2020 в розмірі 8448,55 грн.;
- за листопад 2020 в розмірі 147485,11 грн.;
- за грудень 2020 в розмірі 584951,25 грн. (не за повний період);
- за січень 2021 в розмірі 140009,48 грн. (не за повний період).
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по пені, суд дійшов висновку, що останні підлягають до часткового задоволення в сумі 4536279,12 грн, з нище наведених підстав, а саме:
1.За липень 2019 (т.4, а.с.10) позивач просить стягнути 6635,65 грн за період з 21.11.2019 по 24.11.2019 на суму боргу 1562598,60 грн, однак згідно з розрахунком суду (т.4, а.с.120 на звороті) за вказаний період пеня становить 5308,55 грн.
Отже, в нарахуванні 1327,10 грн - слід відмовити.
2. За березень 2021 (т.4, а.с.52) позивач просить стягнути 72861,53 грн за період з 03.03.2021 по 30.03.2021 на суму боргу 7054320,00 грн, однак згідно з розрахунком суду (т.4, а.с.134 на звороті) за вказаний період пеня становить 69963,39 грн.
Отже, в нарахуванні 2898,14 грн - слід відмовити.
3. За травень 2021 (т.4, а.с.60) позивач просить стягнути 64067,29 грн за період з 07.05.2021 по 30.05.2021 на суму боргу 64067,29 грн, однак згідно з розрахунком суду (т.4, а.с.140 на звороті) за вказаний період пеня становить 59140,33 грн.
Отже, в нарахуванні 4926,96 грн - слід відмовити.
Судом встановлено за розрахунком суду за деякі періоди нарахування пені є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 95%.
Вирішуючи питання щодо остаточного розміру сум пені та штрафу, які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.
Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду “Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій” (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).
Господарський суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 підтверджується, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Вказана правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 № 913/89/18.
Підставами для зменшення заявлених розмірів штрафних санкцій судом буде очевидна невідповідність їх розміру наслідкам порушення зобов'язання, під якими слід розуміти ступінь виконання зобов'язання боржником; причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання; форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарсько суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справ № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17).
Відповідач зазначає, що несвоєчасність виконання зобов'язань з оплати електричної енергії даною категорією споживачів значно впливає на фінансовий стан відповідача. При цьому, як підтверджується інформацією про проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, за спірний період в умовах карантину значно погіршилась платіжна дисципліна побутових споживачів, та такі не оплачують спожиту електричну енергію і накопичують заборгованість.
Вказує, що оплата вартості послуг, з передачі електричної енергії позивачу постійно здійснювалась за рахунок обігових коштів товариства, яких зважаючи на карантин та накопичення споживачами значної заборгованості, не вистачало, що і стало причиною затримання внесення планових платежів в деякі періоди.
Зазначає, що відповідач не здійснював злісного ухилення від виконання своїх обов'язків по сплаті платежів по Договору, а здійснював їх по мірі власної фінансової можливості без великих періодів прострочення.
Відповідач у відзиві та у судовому засіданні просив зменшити розмір штрафних санкцій на 95 %.
Суд, при зменшенні розміру пені врахувує ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також прийняв до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Отже, зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
З огляду на вказане вище, суд враховує обставини, якими відповідач мотивує підставу для зменшення розміру пені та штрафу, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, наслідків порушення зобов'язання. Господарський суд вважає, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу на 10 %, а саме стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4082651,21 грн. та штрафу в сумі 8470064,01 грн.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 17178497,45 грн., в т.ч.: 3497833,40 грн інфляційні втрати, 8470064,01 грн штраф, 4082651,21 грн пеня, 1127948,83 грн 3% річних. Врешті позову відмовити.
У зв'язку з частковим задоволенням позову витрати позивача, пов'язані з оплатою судового збору, на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 278598,65 грн. (18573243,58 грн *382585,69 / 25505713,33) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (вулиця Єршова,11-А, м.Луцьк, 45026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вулиця Симона Петлюри,25, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 17178497,45 грн. (сімнадцять мільйонів сто сімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень сорок п'ять копійок) заборгованості, в т.ч.: 3497833,40 грн інфляційні втрати, 8470064,01 грн штраф, 4082651,21 грн пеня, 1127948,83 грн 3% річних, а також 278598,65 грн (двісті сімдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень шістдесят п'ять копійок) витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.02.2023.
Суддя І. О. Гарбар