Ухвала від 15.02.2023 по справі 903/806/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

15 лютого 2023 року справа № 903/806/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича,

за присутності:

Чепелюк О.О. - розпорядник майна

участь арбітражного керуючого в судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції згідно ухвали від 14.02.2023р.

Фрейдун О.М. - начальник відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (довіреність від 30.12.2021р. №81)

участь представника в судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції згідно ухвали від 23.01.2023р.

Смирнова К.М. - представник Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (Наказ від 30.01.2023р. №Н-52/14-00 про деякі питання, пов'язані з перейменуванням Державного агентства автомобільних доріг України, Наказ від 31.01.2023р. №40-К/ТР щодо деяких кадрових питань у зв'язку з перейменуванням Укравтодору, Наказ про призначення Смирнової К.М. від 28.10.2021р. №538-К, посадова інструкція головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління Державного агентства автомобільних доріг України, положення про відділ претензійно-позовної роботи юридичного управління Державного агентства автомобільних доріг)

участь представника в судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції згідно ухвали від 23.01.2023р.

Гаврилова Н.В. - представник ГУ ДПС у Волинській області (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

Лотвіна А.В. - головний спеціаліст відділу з питань банкрутства Управління банкрутства Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (дов. від 05.01.2023р. №111-15/89-23)

та за відсутності представників заявника та інших кредиторів у зв'язку з їх неявкою в засідання суду,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області матеріали

заяви Служби автомобільних доріг у Волинській області, м. Луцьк

про визнання грошових вимог до боржника на суму 472 871,98 грн.

по справі за заявами

Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Чернівці

Товариства з обмеженою відповідальністю "Статусінвестгруп", м. Вінниця

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луцьк

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.02.2022р., поруч з іншим, було відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Чепелюка О.О.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 23 лютого 2022 року за №68524 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

29 грудня 2022 року до суду від Служби автомобільних доріг у Волинській області надійшла заява від 27.12.2022р. №1423/15.9 про визнання грошових вимог до боржника на суму 472 871,98 грн. з врахуванням 4 962 грн. понесених судових витрат.

Ухвалою від 03.01.2023р., з підстав, визначених зазначеним процесуальним документом, відповідну заяву було залишено без руху та запропоновано Службі автомобільних доріг у Волинській області усунути допущені при поданні заяви до суду недоліки. Із заявою про усунення допущених недоліків з долученням відповідних матеріалів Служба автомобільних доріг у Волинській області звернулась до суду 17.01.2023р.

Ухвалою від 20.01.2023р. заяву було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.02.2023р.

07.02.2023р. судом було зареєстровано повідомлення (відзив) розпорядника майна Чепелюка О.О. від 06.02.2023р. №02-01/903/806/21-160 щодо результатів розгляду грошових вимог Служби автомобільних доріг у Волинській області

08.02.2023р. судом було зареєстровано супровідний лист Служби автомобільних доріг у Волинській області від 07.02.2023р. №163/15.1 про долучення до матеріалів справи розрахунків суми зобов'язань боржника.

15.02.2023р. судом було зареєстрована заява розпорядника майна Чепелюка О.О. від 14.02.2023р. №02-01/903/806/21-167 про застосування строків позовної давності.

У визначений судом день та час в судове засідання з'явились розпорядник майна, представники АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та відділу з питань банкрутства Управління банкрутства Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Служба автомобільних доріг у Волинській області в судове засідання повноважного представника не направила, хоча про день та час розгляду справи в суді повідомлялась належним чином (ухвала від 20.01.2023р. направлялась Службі автомобільних доріг у Волинській області на її офіційну електронну адресу (volynsad@ukravtodor.gov.ua), визначену у заяві від 27.12.2022р. №1423/15.9 про визнання грошових вимог до боржника).

В аспекті викладеного суд засвідчує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

При цьому, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

В силу положень частини 6 наведеної статті, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані Службою автомобільних доріг у Волинській області на обґрунтування своїх вимог докази, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що учасники справи, зокрема, Служба автомобільних доріг у Волинській області, відповідно до законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а явка учасників справи обов'язковою судом не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника заявника за поданими останнім матеріалами.

Присутній в судовому засіданні розпорядник майна Чепелюк О.О. засвідчив про відсутність чіткого розмежування сум зобов'язання, періодів та розміру нарахування, розрахунків, належної первинної документації та про неможливість об'єктивного розгляду та оцінки кредиторських вимог Служби автомобільних доріг у Волинській області. При цьому арбітражний керуючий звернувся до суду із заявою, в якій просив суд до спірних вимог застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

Присутня в судовому засіданні представник АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" також засвідчила на відсутності чіткого розмежування сум зобов'язань боржника, періодів та розмірів нарахувань, розрахунків, належної первинної бухгалтерської документації.

Присутні в судовому засіданні представники Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та відділу з питань банкрутства Управління банкрутства Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вирішення питання визнання грошових вимог заявника до боржника та розміру таких вимог віднесли на розсуд суду.

За наслідками дослідження в судовому засіданні матеріалів заяви, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового визнання грошових вимог Служби автомобільних доріг у Волинській області, зокрема, з врахуванням наступного:

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частиною 14 ст. 39 КУзПБ передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 КУзПБ, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розглянувши заяву Служби автомобільних доріг у Волинській області на загальну суму 472 871,98 грн. з врахуванням 4 962 грн. понесених судових витрат, суд встановив, що визначена кредитором заборгованість у певній її частині підтверджується належними та допустимими доказами. Кредиторські вимоги визнаються судом частково на загальну суму 284 155,67 грн. із наступною черговістю їх задоволення:

- 4 962 грн. - вимоги першої черги;

- 279 193,67 грн. - вимоги четвертої черги (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.12.2006р., 15.10.2009р., 22.12.2010р. 31.12.2010р. та 20.07.2015р. між Службою автомобільних доріг у Волинській області (Орендодавець) та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Орендар) було укладено договори оренди №07/61, №04/5/176, №04/1/119, №04/2/124, №6/14/15, №6/15/15 згідно з умовами яких Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме автомобілі:

- ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, автомобіль ГАЗ 3221, державний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску,

- Subary Legacy, державний номер НОМЕР_3 , 1999 року випуску, кузов НОМЕР_4 ,

- ВАЗ 2112, державний номер НОМЕР_5 , 2004 року випуску, кузов НОМЕР_6 ,

- DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_7 , 2001 року випуску, кузов НОМЕР_8 ,

- Хюндай Теракан, державний номер НОМЕР_9 , 2003 року випуску, VIN НОМЕР_10 ,

- Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_11 , 1997 року випуску, VIN НОМЕР_12 , що знаходяться на балансі Орендодавця.

Пунктами 2.1. договорів оренди від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124 та пунктами 11 договорів оренди від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15 визначено, що передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна.

Факт передачі майна оренду засвідчується підписаними між сторонами та скріпленим печатками господарюючих суб'єктів актами прийому-передачі автомобілів від 01.12.2006р., від 02.12.2009р., від 22.12.2010р., від 31.12.2010р. та від 20.07.2015р. до договорів оренди від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124, від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15

Згідно п.п. 3.1. договорів оренди від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124 та п.п. 7 договорів оренди від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15, орендна плата визначена за домовленістю сторін на підставі Методики розрахунків, затвердженої КМ України і становить за перший місяць оренди автомобілів:

- 373 грн. за ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, автомобіль ГАЗ 3221, державний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску,

- 782,17 грн. за Subary Legacy, державний номер НОМЕР_3 , 1999 року випуску, кузов НОМЕР_4 ,

- 337,80 грн. за ВАЗ 2112, державний номер НОМЕР_5 , 2004 року випуску, кузов НОМЕР_6 ,

- 281,33 грн. за DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_7 , 2001 року випуску, кузов НОМЕР_8 ,

- 1502,66 грн. за Хюндай Теракан, державний номер НОМЕР_9 , 2003 року випуску, VIN НОМЕР_10 ,

- 667,33 грн. за Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_11 , 1997 року випуску, VIN НОМЕР_12 , в тому числі ПДВ за ставкою 20 %.

Відповідно до п.п 3.2., 3.3. договорів оренди від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124 та п.п. 7 договорів оренди від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15 договірними сторонами погоджено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

Згідно приписів ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що в даному випадку на виконання умов договорів оренди від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124 та договорів оренди від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15 ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було надано, а останнім прийнято у строкове платне користування автотранспортні засоби, визначені угодами, що також підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими печатками господарюючих суб'єктів актами прийому-передачі автомобілів від 01.12.2006р., від 02.12.2009р., від 22.12.2010р., від 31.12.2010р. та від 20.07.2015р.

Проте, ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" взяті на себе згідно договорів оренди від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124 та договорів оренди від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15 зобов'язання в частині проведення з Службою автомобільних доріг у Волинській області розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодами) не виконало, орендні платежі не сплатило у зв'язку з чим за період оренди автотранспортних засобів з грудня 2006 року заборгувало 467 909,98 грн.

Визначена сума заборгованості ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" визначається Службою автомобільних доріг у Волинській області виключно у підписаних між сторонами станом на 12.10.2016р., на 18.07.2018р., на 18.02.2019р., на 12.04 2019р., на 21.01.2020р., на 16.04.2021р. та на 08.10.2021р. актах звірки взаємних розрахунків.

До матеріалів заяви Службою автомобільних доріг у Волинській області долучено рахунки на оплату, пред'явлені Службою автомобільних доріг у Волинській області починаючи з 2009 року для сплати визначених угодами від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124 та від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15 орендних платежів.

20 жовтня 2021 року на адресу ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було направлено повідомлення/вимогу про сплату заборгованості за орендну транспортних засобів на загальну суму 431 798, 41 грн.

10.12.2021р. за №2385 на адресу голови комісії з припинення (ліквідаційної комісії) ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заявником було скеровано вимогу про сплату орендних платежів на суму 467 909,98 грн.

Службою автомобільних доріг у Волинській області в заяві про визнання грошових вимог до боржника було засвідчено, що відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно із ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" визначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних- із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржникам відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Відтак вважає, що підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін акту звірки взаєморозрахунків від 08.10.2021р. є дією, що свідчить про визнання боргу відповідачем, у зв'язку з чим засвідчує, що перебіг позовної давності переривався.

Непроведення належних розрахунків боржником із Службою автомобільних доріг у Волинській області виступило підставою для її звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог на суму 467 909,98 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст. 283, 286 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договори оренди від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124, від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15 предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, договірними сторонами розірваними/зміненими не були.

Статтями 283, 286 ГК України та ст. 759 ЦК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Розпорядник майна Чепелюк О.О. в повідомленні (відзиві) від 06.02.2023р. №02-01/903/806/21-16, заяві від 14.02.2023р. №02-01/903/806/21-167 та безпосередньо в судовому засіданні 15.02.2023р. звернувся до суду із заявою, в якій просив суд до спірних вимог застосувати наслідки спливу позовної давності.

Розглянувши доводи арбітражного керуючого, викладені у повідомленні (відзиві) від 06.02.2023р. №02-01/903/806/21-16, заяві від 14.02.2023р. №02-01/903/806/21-167, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати відповідні наслідки, зокрема, з огляду на наступне.

У відповідності до умов договорів оренди, дія договору та нарахування орендної плати починаються із моменту підписання акту приймання-передачі, а саме:

- із 01 грудня 2006 року - договір оренди №07/61 від 01.12.2006р.,

- із 02 грудня 2009 року - договір оренди №04/5/176 від 15.10.2009р.,

- із 22 грудня 2010 року - договір оренди №04/1/119 від 22.12.2010р.,

- із 31 грудня 2010 року - договір оренди №04/2/124 від 31.12.2010р.,

- із 20 липня 2015 року - договір оренди №6/14/15 від 20.07.2015р.,

- із 20 липня 2015 року - договір оренди №6/15/15 від 20.07.201 р.

Суд зазначає, що дослідити періоди утворення заборгованості, відслідкувати яким чином протікали та виконувалися зобов'язання між сторонами є неможливим, оскільки Службою автомобільних доріг у Волинській області не надано жодного розрахунку, бухгалтерської довідки чи інших доказів, які б розмежовували їх правовідносини у розрізі окремих договорів, періодів утворення заборгованості та їх виконання.

При цьому судом встановлено, що між Службою автомобільних доріг у Волинській області та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" підписано акт звірки взаєморозрахунків від 12.10.2016р., який охоплює період розрахунків починаючи з 01.07.2016р. по 30.09.2016р. Даним актом було зафіксовано заборгованість станом на 30.09.2016р. в розмірі 308 674,58 грн.

Суд зауважує, що Службою автомобільних доріг у Волинській області не надано жодних доказів на підтвердження боргу, що виникав до моменту укладення акту звірки від 12.10.2016р. Фактично, даний акт є єдиним документом, що вказує на наявність заборгованості, яка могла утворитися до 01.07.2016 року, адже містить погоджений сторонами розмір початкового сальдо станом на 30.06.2016р. - 285 658,59 грн.

Суд повторно зазначає, що Служба автомобільних доріг у Волинській області у своїй заяві зазначає, що, що підписання та скріплення печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків є дією, що свідчить про визнання боргу боржником, у зв'язку з чим переривається перебіг строку позовної давності, а тому такі вимоги є правомірно заявлені до визнання та стягнення.

Як встановлено судом, актом звірки від 12.10.2016р. сторони вперше підтвердили та провели остаточні розрахунки згідно своїх взаємовідносин, визнавши початкове сальдо на 30.06.2016р. - 285 658,59 грн. При цьому, жодних розрахунків чи доказів утворення саме наведеної суми боргу за період триваючих правовідносин між сторонами, Службою автомобільних доріг у Волинській області не надано. Суд зазначає, що із матеріалів долучених до заяви кредитора, заборгованість із орендної плати в сумі 285 658,59 грн. могла виникати починаючи із 10.12.2006р. по 01.07.2016р.

Суд констатує, що відображена сума боргу не може братися до уваги при кінцевому розрахунку та не може бути стягнена заявником, оскільки Службою автомобільних доріг у Волинській області пропущено трирічний строк позовної давності.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки.

Згідно з частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Щодо переривання строку позовної давності у зв'язку із підписанням актів звірок взаєморозрахунків, суд зазначає наступне.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020р. у справі №904/1161/20 зазначив, що підписання в межах позовної давності боржником і кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дій, які свідчать про визнання особою свого боргу, і, як наслідок, про переривання строку позовної давності.

Аналогічні висновки здійснені Верховним Судом у постановах від 03.07.2019р. у справі №187/789/17, від 08.05.2018р. у справі №910/16725/17, від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17.

Твердження заявника щодо наявності підстав для переривання строку позовної давності з часу підписання акту від 12.10.2016р., на думку суду, є помилковим, адже Службою автомобільних доріг у Волинській області не було надано доказів, які підтверджують, що акт звірки взаєморозрахунків підписано саме в межах трирічного строку позовної давності виникнення заборгованості, розмір якої узгоджений даним актом.

Сам лише факт узгодження розміру початкового сальдо на 30.06.2016р. не може встановлювати ту обставину, що борг в сумі 285 658,59 грн. виник саме в межах існуючих правовідносин згідно шести договорів оренди транспорту, як і не може свідчити, що зобов'язання утворилося виключно лише в межах строку позовної давності, яка передувала підписанню акту звірки від 12.10.2016р.

Суд засвідчує, що за загальним правилом процесуального законодавства, тягар доказування покладається на заявника. Тягар доказування передбачає обов'язок сторони довести її вимоги або заперечення (обов'язок переконання суду) та подати докази на їх підтвердження (обов'язок представлення доказів) в межах всієї справи.

Також, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Через те, що правовідносини, які виникли між сторонами є триваючими, то для ствердження наявності вищевказаного факту слід досліджувати кожний період виникнення заборгованості окремо згідно кожного договору, у розрізі періодів та на підставі бухгалтерських довідок або інших облікових відомостей.

Предмет доказування - коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов'язані з правильним вирішенням питання про права і обов'язки сторін.

Предметом доказування в даному спорі, в т.ч. є сума боргу у розмірі 285 658,59 грн., яка зафіксована станом на 30.06.2016р. Відповідно, відсутність належних предметних доказів, таких як бухгалтерські довідки та інші первинні документи, що підтверджують її виникнення, свідчить про недоведеність заявленого розміру зобов'язання.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 17.08.2022р. у справі №924/232/18).

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, виключно за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (висновок Верховного Суду відображений у постанові від 15.09.2022р. у справі №908/2828/19).

Як вбачається із доказів, долучених до заяви, Службою автомобільних доріг у Волинській області не надано жодних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б заявлену суму зобов'язання.

Суд зазначає, що кредитором не надано доказів того, що боржник вчинив дії, що свідчать про визнання боргу. Адже, Службою автомобільних доріг у Волинській області не доведено того факту, що акт звірки взаєморозрахунків підписано саме в межах строку позовної давності заборгованості, що виникла до 30.06.2016р. Періоди виникнення зобов'язання відсутні, як і докази того, що сума боргу розміром 285 658,59 грн. стосується саме правовідносин оренди рухомого майна, доказів вчинення інших дій, що свідчать про визнання боргу кредитором не надано.

Відтак, даний факт в свою чергу виключає можливість переривання позовної давності, а й відтак вказує на пропуск Службою автомобільних доріг у Волинській області строку позовної давності для визнання заборгованості станом на 30.06.2016р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо зобов'язань, які виникли за період з 01.10.2016р. по 10.12.2021р., суд зазначає, що між Службою автомобільних доріг у Волинській області та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було підписано декілька актів звірок взаєморозрахунків, а саме:

- акт звірки від 18.07.2018р. - період з 01.04.2018р. по 30.06.2018р., сальдо на початок періоду - 808 268,02 грн., на кінець періоду - 737 417,07 грн.

- акт звірки від 18.02.2019р. - період з 01.10.2018р. по 31.12.2018р., сальдо на кінець звітного періоду - 736 902,94 грн.

- акт звірки від 12.04.2019р. - період з 01.01.2019р. по 31.03.2019р., сальдо на кінець періоду - 474 065,80 гри.

- акт звірки від 21.01.2020р. - період з 01.10.2019. по 31.12.2019р., сальдо на кінець періоду - 549 297,72 грн.

- акт звірки від 16.04.2021р. - період з 01.01.2021р. по 31.03.2021р., сальдо на кінець періоду - 361 499,66 грн.

- акт звірки від 08.10.2021р. - період з 01.07.2021р. по 30.09.2021р., сальдо на кінець періоду - 431 798,41 грн.

Суд оцінивши долучені Службою автомобільних доріг у Волинській області акти звірки взаєморозрахунків, засвідчує, що такі документи не містять основних істотних ознак, які притаманні фіксуючим документам, за якими бухгалтерія підприємства звіряє бухгалтерський облік операцій. Оскільки жоден акт звірки не містить посилання на договори, що є підставою виникнення договірних відносин між сторонами та які є предметом розгляду спору у даній справі.

Службою автомобільних доріг у Волинській області не надано доказів фактичного узгодження сторонами предмету договорів, оскільки акти звірки не містять в собі доказів їх відношення саме до договорів, обумовлених кредитором як підстави виникнення правовідносин. Відсутні також докази щодо того, що звірка взаєморозрахунків проводилася виключно в межах визначених домовленостей, що стали підставою звернення до суду із заявою про визнання кредиторських вимог.

Суд також зазначає, що за доказами, наданими заявником, неможливим є прослідкувати зв'язок між договорами, на які посилається Служба автомобільних доріг у Волинській області та сумами коштів, які вона пред'явила до стягнення, що також вбачається із листа ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" №9-3/1268 від 01.11.2016р., згідно якого дочірнє підприємство надало Службі автомобільних доріг у Волинській області графік погашення боргу за оренду автомобілів та дизпаливо в сумі 195 674,58 грн.

Суд засвідчує, що сума кредиторської заборгованості у листі не збігається із сумою, відображеною в акті звірки станом на 30.09.2016р., та засвідчує факт наявності договірних відносин відмінних від тих, що є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, акт звірки взаєморозрахунків від 18.07.2018р. відображає не лише розрахунки за договорами оренди, але й включає суми неповернутої фінансової допомоги, що підтверджується написами на акті звірки, які відображені вручну.

Доказами наявності інших правовідносин поряд із орендою, є також і те, що згідно акту звірки контрагентами відображено операцію 04.05.2018р. по рахунку "кредит" Служби автомобільних доріг у Волинській області сумою 350 000 грн. із призначенням "рух коштів по р/р". 10.05.2018р. по рахунку "кредит" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відображено операцію із руху коштів розміром 250 000 грн. із цим же призначенням.

Суд засвідчує, що акт звірки взаєморозрахунків від 18.07.2018 року відображає рух операцій та розрахунків не лише згідно договірних відносинах оренди, а й по інших правовідносинах (фінансова допомога, поставка палива), які не є предметом розгляду вимог кредиторів та не були заявлені раніше. Також суд наголошує, що такі операції не були розмежовані кредитором при здійсненні обрахунку заявлених вимог.

Відтак суд зазначає, що відсутність чіткого розмежування сум зобов'язання, періодів та розміру нарахування, розрахунків, належної первинної документації, бухгалтерської довідки підприємства свідчить про неможливість об'єктивного розгляду та оцінки кредиторських вимог Служби автомобільних доріг у Волинській області, а самі лише акти звірки взаєморозрахунків не є належними доказами факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

При цьому, суд зауважує, що заявлена сума вимог включає в себе зобов'язання, позовна давність яких минула.

Відповідно до ст. 256, ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Інститут позовної давності регулюється нормами матеріального права, які передбачають зокрема, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню трирічний, загальний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який кредитор не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Суд зазначає, що Служба автомобільних доріг у Волинській області, на протязі всього часу, що передував її зверненню до суду із заявою про визнання кредиторських вимог, не була позбавлена можливості вжити відповідні заходи щодо захисту своїх прав у межах строків позовної давності. Однак, в межах трирічного строку позовної давності заявником не вчинялись жодні дії, спрямовані на захист нібито порушених прав Служби автомобільних доріг у Волинській області, що підтверджується і матеріалами справи.

Таким чином, згідно норм матеріального права початок перебігу строків звернення до суду обумовлюється ознаками виникнення таких юридичних фактів: 1) обізнаністю особи про порушення свого права; 2) обізнаністю про особу, яка порушила право; 3) наявності суб'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права; 4) отримання інформації саме про порушення права, яке належить особі, а на загальних відомостей щодо можливого порушення.

Таким чином, право звернення до суду, обумовлено моментом отримання інформації про порушене право або наявністю об'єктивних обставин, котрі вказують на можливість довідатись про таке порушення, таке право кореспондує процесуальним можливостям звернення до суду, що обов'язково супроводжується виконання процесуального порядку подачі позову.

Суд зауважує, що Службою автомобільних доріг у Волинській області не надано доказів існування перешкод або інших обставин, які протягом тривалого часу позбавляли її можливості звернутись до суду за захистом свого порушеного права. В той же час обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску, встановленого законодавством строку позовної давності, заявником не наведено.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 року у справі №752/10864/19 зазначив, що тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 686/23170/19.

Відтак, суд зазначає, що оскільки акти звірки взаєморозрахунків, на які посилається Служба автомобільних доріг у Волинській області як на підставу переривання строку позовної давності, були підписані поза межами самої позовної давності виникнення боргу, то до заявленої суми кредиторських вимог Служби автомобільних доріг у Волинській області в розмірі 467 909,98 грн. слід застосувати строки позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Європейський суд з прав людини визначає критерії застосування строку позовної давності, а саме: забезпечення остаточності, юридичної визначеності, захист відповідачів, запобігання несправедливості, пов'язаної зі спливом значного проміжку часу з моменту виникнення обставин, які є предметом спору, посилання судом на докази, які втратили достовірність і повноту із плином часу.

Таким чином суд, враховуючи положення ст. 261 ЦК України, вважає, що в даному випадку строк позовної давності для вимог Служби автомобільних доріг у Волинській області по сплаті заборгованості за орендними платежами (оренда автотранспортних засобів) закінчився 29 грудня 2019 року (для вимог, що виникли з 2016 року , існували та могли бути пред'явленими до цієї дати).

Судом при цьому зауважується, що відповідна заява Служби автомобільних доріг у Волинській області була подана до Господарського суду Волинської області 29 грудня 2022 року, про що свідчить відмітка штемпеля відділу документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області про отримання кредиторської заяви.

Відтак судом здійснено власний перерахунок сум орендних платежів в межах строків позовної давності починаючи з 29.12.2019р. по 29.12.2022р. та відповідно до рахунків на оплату №14 від 31.12.2019р., №1 від 31.01.2022р., №2 від 29.02.2020р., №3 від 31.03.2020р., №4 від 30.04.2020р., №5 від 31.05.2020р., №6 від 15.06.2020р., №7 від 24.07.2020р., №8 від 18.08.2020р., №9 від 30.10.2020р., №10 від 30.10.2020р., №11 від 30.11.2020р., №12 від 31.12.2020р., №1 від 31.01.2021р., №2 від 28.02.2021р., №3 від 30.03.2021р., №4 від 30.04.2021р., №5 від 31.05.2021р., №6 від 30.06.2021р., №7 від 31.07.2021р., №8 від 31.08.2021р., №9 від 30.09.2021р., №10 від 31.10.2021р., №11 від 30.11.2021р., №12 від 10.12.2021р., окремо самостійно розмежовано суми орендних платежів за договорами від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124, від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15 та встановлено, що сума орендної плати за вказаний період за оренду автотранспортних засобів становить:

- за автомобілі ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, автомобіль ГАЗ 3221, державний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску - 56 969,64 грн. з врахуванням 20% ПДВ;

- за автомобіль Subary Legacy, державний номер НОМЕР_3 , 1999 року випуску, кузов НОМЕР_4 - 74 270,68 грн. з врахуванням 20% ПДВ;

- за автомобіль ВАЗ 2112, державний номер НОМЕР_5 , 2004 року випуску, кузов НОМЕР_6 - 24 284,85 грн. з врахуванням 20% ПДВ;

- за автомобіль DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_7 , 2001 року випуску, кузов НОМЕР_8 - 20 219,64 грн. з врахуванням 20% ПДВ;

- за автомобіль Хюндай Теракан, державний номер НОМЕР_9 , 2003 року випуску, VIN НОМЕР_10 - 71 636,04 грн. з врахуванням 20% ПДВ;

- за автомобіль Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_11 , 1997 року випуску, VIN НОМЕР_12 - 31 812,82 грн. з врахуванням 20% ПДВ.

Відтак, за перерахунками суду, підставними та такими, що підлягають до визнання та знаходяться в площині строків позовної давності будуть грошові вимоги в загальному розмірі 279 193,67 грн.

З огляду на викладене, у визнані грошових вимог до боржника на суму 188 716,31 грн слід відмовити, у зв'язку пропуском строків позовної давності.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд повторно зазначає, що арбітражним керуючим у повідомленні (відзиві) від 06.02.2023р. №02-01/903/806/21-16, заяві від 14.02.2023р. №02-01/903/806/21-167 та в судовому засіданні 15.02.2023р. було заявлено про застосування трирічної позовної давності в якості підстави для відмови Службі автомобільних доріг у Волинській області в задоволенні його вимог в частині визнання грошових вимог до боржника.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р.)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Судом встановлено, що в даному випадку підстави для застосування позовної давності та наслідків її спливу до спірних правовідносин наявні, оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, про що засвідчено судом за наслідками розгляду даної вимоги.

При цьому суд додатково зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

За частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Звернення конкурсного кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є одним із таких способів.

Водночас можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012).

Відповідно до ст. 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Частиною першою статті 223 ГК України визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 ЦК України.

Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09).

Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.

Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.

Підтвердженням такого висновку слугує тлумачення змісту статті 256 "Поняття позовної давності" ЦК України, яке свідчить, що позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.

Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.

Суд звертає увагу, що КУзПБ введений в дію з 21.10.2019, не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Таких норм не містить і ГК України.

Водночас, частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з преамбулою Закону про банкрутство цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Схожого змісту преамбула закріплена у КУзПБ.

ЦК України, як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України, позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №910/10116/18 та від 01.10.2019 у справі №910/12604/18).

Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.

У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство.

Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.

За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.

Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.

Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016р. у справі №922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019р. у справі №Б-19/207-09, від 11.02.2020р. у справі №10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020р. у справі №14/325"б".

Щодо правомочних суб'єктів звернення із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульоване із застосуванням слова "лише" (синонім "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, свідчить, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі суд не застосовує позовної давності (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 12.03.2017 у справі N 6-3063цс16).

Тобто цією нормою передбачено правило, згідно з яким суб'єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.

Для визначення кола суб'єктів права на звернення із заявою про застосування позовної давності необхідним є встановлення, що в собі вміщує закріплене у частинах третій, четвертій статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" в аспекті його застосування у справі про банкрутство із урахуванням правової природи інституту банкрутства, цілей та завдань провадження у справі про банкрутство.

У процесуальному праві сторонами у спорі визначаються суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів та на яких поширюється законна сила судового рішення. У визначенні поняття сторони важливе значення має поєднання трьох складових: 1) сторони - головні особи, що беруть участь у справі; 2) сторони перебувають у стані спору про матеріальні права й охоронювані законом інтереси; 3) спір про право й охоронюваний законом інтерес є предметом судового розгляду і вирішення.

Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Такими учасниками у справах позовного провадження є позивач та відповідач (частина перша статті 45 ГПК України).

Натомість провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, в тому числі щодо кола учасників таких правовідносин. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження.

Передусім це зумовлено особливістю розгляду справ про банкрутство, що полягає у застосуванні специфічних способів захисту її учасників, особливостях процедури банкрутства в рамках якої здійснюється виконання зобов'язань майново-господарського характеру і сплати податків та інших обов'язкових платежів, стадій, інших елементів.

Тож норми глави 19 ЦК України про позовну давність повинні застосовуватися у відносинах банкрутства із урахуванням цих особливостей розгляду, цілей правового регулювання, порядку провадження у справах про банкрутство, правового статусу учасників тощо.

Однією з таких особливостей є розгляд судом вимог конкурсного кредитора до боржника у процедурі розпорядженням майном боржника, розгляд яких, в даному випадку - заяви Служби автомобільних доріг у Волинській області здійснюється судом відповідно КУзПБ, умови, порядок звернення конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника, надання заперечень щодо цих вимог та їх розгляд судом в якому було врегульовано в статті ст. 45 КУзПБ.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам (ч. 5 ст. 45 КУзПБ).

Частиною 6 ст. 45 КУзПБ визначено, що кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

За загальним правилом набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю в особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі N 916/1965/13).

Лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України) (висновки викладені у пункті 56.16 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі №910/4475/19).

Тобто, тільки за сукупністю, встановлених КУзПБ дій (пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку з позовною давністю тощо; визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

Водночас можливістю скористатися правом на подання заперечень щодо визнання вимог інших кредиторів (абзац перший частини шостої статті 45 КУзПБ):

- КУзПБ наділяє кредиторів (у розумінні абзацу десятого частини першої статті 1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту подання заяви, передбаченої абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ (висновки викладені у пункти 56.19, 56.20 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі №910/4475/19).

Не менш важливе значення у процедурі розгляду грошових вимог кредитора має розпорядник майна боржника, яким відповідно до норм КУзПБ призначається арбітражний керуючий, що є суб'єктом незалежної професійної діяльності і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Через арбітражного керуючого здійснюється зв'язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі №904/5978/14, від 16.04.2019р. у справі №902/357/18, від 12.06.2019р. у справі №902/839/16).

Аналіз норм статті 45 КУзПБ свідчить, що розгляд кредиторських вимог у справі про банкрутство за своєю суттю є процесом, в якому беруть участь визначене КУзПБ коло суб'єктів, зокрема заявник (конкурсний кредитор), інші кредитори, розпорядник майна та боржник, наділених певним обсягом прав та обов'язків, які кожен з них має право реалізувати під час такого розгляду.

Таке поєднання учасників у справі про банкрутство, які беруть участь у розгляді заяви кредитора, та відносини між наведеними суб'єктами досить часто характеризуються наявністю діаметрально протилежних інтересів цих суб'єктів стосовно ліквідаційної маси, напрямів її використання тощо.

Тому визначення обсягу прав учасників, що беруть участь у розгляді заяви кредитора, має важливе значення для реалізації завдань процедури банкрутства, яка здійснюється за умови забезпечення дієвих заходів, що попереджають зловживання та гарантують рівномірне й розмірне задоволення вимог усіх кредиторів неспроможного боржника.

Суд звертає увагу, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. На відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, а у разі можливості такого задоволення - відновлення платоспроможності боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів.

Досягнення цієї мети є можливим у разі гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Визначальну роль у забезпеченні наведених гарантій відіграє особливий статус кредитора у процедурі банкрутства, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство (принцип конкурсного імунітету кредиторів). Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної судової процедури.

Зміст такого принципу полягає в обмеженні дій недобросовісних кредиторів, спрямованих на використання цивільно-правових засобів з метою отримання задоволення за своїми вимогами, що може зашкодити майновим інтересам інших кредиторів, а також боржника, який зі свого боку своїми діями може завдати шкоди інтересам кредиторів через формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор"), приховування майна тощо.

Реалізація цих обмежень є можливою за умови надання учасникам, які беруть участь у розгляді заяви кредитора, а ними за змістом статті 45 КУзПБ , зокрема є заявник (кредитор), боржник, інші визнані судом кредитори та розпорядник майна, ефективного інструменту реалізації наявних прав на заперечення щодо визнання вимог заяви кредитора.

В такому процесі інститут позовної давності, який, з одного боку, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин, а з іншого - забезпечує визначеність, передбачуваність та стабільність цивільних правовідносин, є дієвим інструментом захисту прав та інтересів кредиторів проти несумлінних дій його боржника та інших кредиторів і навпаки.

КУзПБ не встановлює, якого змісту можуть бути ці заперечення, та не обмежує суб'єктів, наділених на подання таких заперечень у їх виборі, в тому числі викладення в них заяви про застосування позовної давності, вимог щодо форми якої чинне законодавство не передбачає, тоді як право на їх подання спрямоване на унеможливлення переважного задоволення вимог одних кредиторів на шкоду іншим та дотримання балансу прав і інтересів кожного з учасників такого розгляду.

Тож очевидно, що в цьому разі слід застосовувати розширювальне тлумачення поняття "сторона спору", яке закріплено у частинах третій, четвертій статті 267 ЦК України, включаючи до кола таких суб'єктів учасників, які беруть участь у розгляді кредиторських вимог, - інших кредиторів, розпорядника майна та боржника.

За таких умов буде враховано як природу та суть інституту позовної давності, так і особливості та цілі провадження у справі про банкрутство, а також забезпечено урахування та захист прав й інтересів кожного з учасників такого розгляду.

В судовій практиці відсутній стало сформований підхід щодо кола суб'єктів, наділених правом на звернення до суду із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог конкурсного кредитора в процедурі розпорядження майном боржника.

Наявна недостатня чіткість у визначенні кола суб'єктів, наділених правом на звернення до суду із заявою про застосування позовної давності, створює неоднозначність у тлумаченні та застосуванні норм права - частин п'ятої, шостої статті 45 КУзПБ.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.96, "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

У рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права.

Суд зауважує, що принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Він гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.99 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

Відтак суд, дійшов висновку, що для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

З огляду на викладене, враховуючи укладення договорів оренди від 01.12.2006р. №07/61, від 15.10.2009р. №04/5/176, від 22.12.2010р. №04/1/119, від 31.12.2010р. №04/2/124, від 20.07.2015р. №6/14/15 та №6/15/15, передачу Службою автомобільних доріг у Волинській області на виконання їх умов ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в оренду рухомого майна, прийняття та використання майна боржником та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог на загальну суму 279 193,67 грн.

Суд засвідчує, що згідно з ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Судом констатується, що 23 лютого 2022 року за №68524 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Заява Служби автомобільних доріг у Волинській області про визнання грошових вимог на суму 467 909,98 грн. надійшла до Господарського суду Волинської області 29 грудня 2022 року. Враховуючи, що строк, відведений для заявлення конкурсними кредиторами грошових вимог до боржника, в порядку ст. 45 КУзПБ, завершився 25 березня 2022 року, то кредиторські вимоги Служби автомобільних доріг у Волинській області є вимогами, котрі заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, а тому згідно з приписами ч. 4 ст. 45 КУзПБ останні є конкурсними, однак без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 17.03.2021р. у справі №904/678/20.

Згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства, на господарський суд покладено обов'язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

За результатами розгляду вимог щодо визнання кредиторської заборгованості та внесення вимог до реєстру вимог кредиторів, суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів, черговість задоволення цих вимог та обґрунтування правової позиції суду.

Обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а не на іншого учасника провадження у справі (постанови Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі № 904/9024/16).

За змістом частини 1 статті 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

За змістом ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Вимоги Служби автомобільних доріг у Волинській області до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в частині основного боргу 279 193,67 грн. відносяться до 4 черги задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, 4 962 грн. - вимоги першої черги (судові витрати).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, дослідивши матеріали заяви Служби автомобільних доріг у Волинській області про визнання грошових вимог з долученими документами, суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора слід визнати на загальну суму 279 193,67 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 39, 45, 47, 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Служби автомобільних доріг у Волинській області від 27.12.2022р. №1423/15.9 про визнання грошових вимог до боржника задовольнити частково.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Служби автомобільних доріг у Волинській області (м. Луцьк вул. Рівненська, 52Б, код ЄДРПОУ 25908960) до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на загальну суму 284 155,67 грн. та зобов'язати розпорядника майна Чепелюка Олександра Олександровича включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості:

- 4 962 грн. - вимоги першої черги;

- 279 193,67 грн. - вимоги четвертої черги (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).

3. У визнанні грошових вимог Служби автомобільних доріг у Волинській області до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за заявою від 27.12.2022р. №1423/15.9 на суму 188 716,31 грн., відмовити.

У відповідності до ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З врахуванням положень ст.ст. 253-257 ГПК України, ухвала суду підлягає апеляційному оскарженню, апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 20.02.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

ухвалу направити:

- ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (mail@avtodor.cv.ua, ІНФОРМАЦІЯ_5);

- ТОВ "Статусінвестгруп" (legal.verity@ukr.net);

- ДП "Волинський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (voload@lt.ukrtel.net);

- розпоряднику майна Чепелюку О.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- ТОВ "ВП "Полісан" (tender@farbex.com.ua, volinoad@lt.ukrtel.net);

- ПП "Айслаг" (pp.ayslag@ukr.net);

- ТОВ "Волиньгаз збут" (office@vlgaszbut.104.ua);

- АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (info@vlgas.com.ua);

- ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області (gu@vl.pfu.gov.ua);

- Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (vo@fssu.gov.ua);

- Відділу з питань банкрутства Управління банкрутства Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (info@vl.minjust.gov.ua; ІНФОРМАЦІЯ_4);

- Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України (zvernenya@ukravtodor.gov.ua; legal@ukravtodor.gov.ua; smyrnova.km@ukravtodor.gov.ua;);

- ТОВ "Санрайс Логистикс" (ІНФОРМАЦІЯ_2)

- АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (ІНФОРМАЦІЯ_3);

- ГУ ДПС у Волинській області (vl.official@tax.gov.ua);

- ТОВ "Коллаба" (collaba@ukr.net);

- ТОВ "Вог Ресурс" (vogresurs@gmail.com);

- ПТВП "КАТЕФ" (м. Рівне, вул. Курчатова, 60/12; vikkkkt@ukr.net);

- Службі автомобільних доріг у Волинській області (volynsad@ukravtodor.gov.ua).