пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 лютого 2023 року Справа № 903/880/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №903/880/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Порт Сіті Груп”, м. Луцьк
до Фізичної особи-підприємця Бакаєвич Тетяни Вікторівни, с. Гірки, Любешівського району, Волинської області
про стягнення 426114,82 грн. неустойки,
за участю представників:
від позивача: Веремчук В.В. - адвокат (ордер серії АС №1039707 від 13.06.2022),
від відповідача: н/з,
14.11.2022 на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Порт Сіті Груп” від 08.11.2022 до Фізичної особи-підприємця Бакаєвич Тетяни Вікторівни про стягнення 426114, 82 грн. неустойки за час прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди. Розрахунок неустойки виконано з 11 жовтня 2021 року по 20 жовтня 2022 року на загальну суму 426114,82 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди №Б-19/1 від 03.09.2020, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порт Сіті Груп» та Фізичною особою-підприємцем Бакаєвич Тетяною Вікторівною в частині сплати суборендної плати за користування об'єктом оренди.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №903/880/22 було розподілено судді Кравчук А.М.
Ухвалою суду від 14.11.2022 постановлено відвести суддю Господарського суду Волинської області Кравчук А.М. від розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Порт Сіті Груп” від 08.11.2022 до підприємця Бакаєвич Т.В. про стягнення 426114 грн. 82 коп. неустойки; позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Порт Сіті Груп” від 08.11.2022 до підприємця Бакаєвич Т.В. про стягнення 426114 грн. 82 коп. неустойки передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2022 у зв'язку із задоволенням відводу (самовідводу) судді Кравчук А.М. справу № 903/880/22 розподілено судді Якушевій І.О.
Ухвалою суду від 21.11.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2022; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 12.12.2022.
12.12.2022 на електронну адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання представника відповідача - Фізичної особи-підприємця Бакаєвич Т.І. від 09.12.2022, в якому представник відповідача просив забезпечити проведення судового засідання 14.12.2022 об 11:00 год. в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання Господарський суд Тернопільської області або Тернопільський окружний адміністративний суд, або Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Ухвалою суду від 12.12.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - Фізичної особи-підприємця Бакаєвич Т.І. про участь у судовому засіданні 14.12.2022 об 11:00 год. в режимі відеоконференції.
14.12.2022 на електронну адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання представника відповідача від 14.12.2022, в якому представник просить відкласти підготовче судове засідання.
14.12.2022 в судове засідання представники сторін не з'явилися, відповідач відзиву на позов не подав. Факт належного повідомлення позивача про судовий розгляд підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301040476355, відповідача - № 4301040476401.
Ухвалою суду від 14.12.2022 було відкладено підготовче засідання на 28.12.2022; запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву.
28.12.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.12.2022, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
28.12.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник відповідача просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Порт Сіті Груп” копії платіжних доручень та актів здачі-приймання робіт (надання-послуг), які стали підставою для відображення господарських операцій, та акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2022; інформацію щодо розгляду заяв керівника роздрібної мережі та франшизоутримувача Хомякова Д.Є від 12.04.2022 та від 06.04.2022.
У клопотанні представник відповідача зазначає, що в силу вимог п.6 ч. 3. ст.165 ГПК України ці документи не можуть бути подані разом із відзивом у зв'язку з тим, що через воєнні дії 13.03.2022 Бакаєвич Т.В. залишила територію України та з цього часу позбавлена можливості здійснювати дії в програмному забезпеченні “Медок”. 05.04.2022 підприємницьку діяльність Бакаєвич Т.В. припинила (номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 2001880060003002124) через “Дію”. Також на електронну адресу та поштовим зв'язком на адресу позивача надсилались неодноразові прохання та повідомлення керівника роздрібної мережі INGLOT та франшизоутримувача Хомякова Д. Є. про те, що на час воєнного стану ФОП Бакаєвич Т.В. припинила діяльність, не знаходиться за місцем постійного проживання, та про повернення майна (острівок для торгівлі). Однак відповідей не отримувала, а тому відповідач не має змоги надати суду а ні оригінали, а ні копії таких документів.
В судовому засіданні 28.12.2022 представник позивача просив надати час для ознайомлення з відзивом на позов та підготовки відповіді за відзив.
Клопотання представника відповідача було задоволено з мотивів, викладених в ухвалі суду від 28.12.2022.
Ухвалою суду від 28.12.2022 було відкладено підготовче засідання на 18.01.2023; запропоновано позивачу подати суду до 16.01.2023 відповідь на відзив відповідача; постановлено витребувати у ТзОВ “Порт Сіті Груп” копії платіжних доручень та актів здачі-приймання робіт (надання-послуг), які стали підставою для відображення господарських операцій, акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2022; інформацію щодо розгляду заяв керівника роздрібної мережі INGLOT та франшизоутримувача Хомякова Д.Є від 12.04.2022 та від 06.04.2022.
17.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив від 16.01.2023.
17.01.2023 позивач на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2022 подав копії платіжних доручень та актів здачі-приймання робіт (надання-послуг), копію акту звірки взаєморозрахунків.
В судове засідання 18.01.2023 представник відповідача не з'явився. Ухвала суду від 28.12.2022 була надіслана на електронні адреси відповідача та його представника.
В судовому засіданні 18.01.2023 представник позивача висловив думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 18.01.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 01.02.2023.
01.02.2023 в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.02.2023.
15.02.2023 справу розглянуто за відсутності відповідача, враховуючи заперечення відповідача на позов, викладені у відзиві, та зважаючи на те, що відповідач та її представник були повідомлені про судовий розгляд.
03 вересня 2020 року між ТОВ «Порт Сіті Груп» як орендарем та ФОП Бакаєвич Тетяною Вікторівною як суборендарем було укладено договір суборенди № Б-19/1 (надалі - договір).
Згідно з п.2.1. договору орендар зобов'язується передати суборендарю в тимчасове платне користування площу в будівлі торгового центру, а суборендар зобов'язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендарю на умовах, визначених цим договором.
03 вересня 2020 року орендар передав суборендарю у суборенду площу розміром 7 кв. м., яка знаходиться на першому поверсі (секція Б-19/1) будівлі Торгового розважального центру «ПортСity», що розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1, що підтверджується копією акта прийому-передачі приміщення в суборенду.
Згідно з п.9.1. договору суборендар зобов'язаний сплачувати суборендну плату за користування площею в розмірах і в терміни, визначені цим договором.
Порядок обчислення розміру суборендної плати визначений п. 9.2. договору.
Згідно з п.п. 9.2.1. п.9.2. договору суборендна ставка становить 2300 грн. з ПДВ за 1 кв.м. щомісячно, що еквівалентно 90 дол. США. З 01 січня 2021 року суборендна ставка за 1 кв.м. за цим договором становить 2470 грн. з ПДВ за 1 кв.м., що еквівалентно 95 дол. США.
Згідно з п. 9.3. договору суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує звітному.
ТОВ «Порт Сіті Груп» виконав покладені на нього договором зобов'язання, передавши ФОП Бакаєвич Т.В. в суборенду площу розміром 7 кв. м.. яка знаходиться на першому поверсі (секція Б-19/1) будівлі ТРЦ «ПортСіtу». Проте, відповідач не сплатив у повному обсязі платежі за суборенду.
У зв'язку з цим у відповідача з 21 вересня 2021 року виникла заборгованість за користування приміщенням у розмірі 8 218,30 грн.
07.07.2022 року ТОВ «Порт Сіті Груп» звернулось до Господарського суду Волинської області про стягнення заборгованості з підприємця Бакаєвич Т.В.
11.07.2022 року ухвалою у справі № 903/478/22 було відкрито провадження.
У відзиві на позовну заяву Бакаєвич Т.В. зазначала, що договір припинив свою дію 11 жовтня 2021 року у зв'язку із набуттям чинності скасувальною умовою.
05.09.2022 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без розгляду у зв'язку із клопотанням позивача про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п. 30.3. ст. 30 договору цей договір укладений під скасувальною умовою, а саме, - він достроково припиняє свою дію у разі непогашення суборендарем заборгованості перед орендарем по оплаті суборендної плати, експлуатаційних витрат, внесенню і до внесенню (поповненню) авансового платежу, по сплаті інших платежів, передбачених цим договором, впродовж більше 20 (двадцяти) днів з моменту виникнення такої заборгованості. Скасувальна умова не застосовується, у разі укладення сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору відповідно до пункту 30.5. статті 30 цього договору.
Згідно із п. 30.4. договору цей договір вважається таким, що припинив свою дію в день набуття чинності скасувальною умовою.
У п.30.9. ст.30 договору сторони узгодили, що розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендаря, а також в разі набуття чинності скасувальною умовою, не вимагає підписання сторонами двосторонньої угоди про розірвання договору, крім випадків, якщо така угода про розірвання буде передбачена діючим на момент розірвання договору законодавством.
Щодо набуття чинності скасувальною умовою.
В процесі судового розгляду у справі №903/880/22 було встановлено, що платіж за суборенду за жовтень 2021 року, який згідно з п. 9.3. договору мав бути сплачений відповідачем до 20.09.2021 на суму 17 883,68 грн., що підтверджується актом наданих послуг № УТППСГ02851 від 31.10.2021, був ним сплачений декількома платежами в період з січня 2022 року по квітень 2022 року частково - на суму 9 665,38 грн. Ця сума - 9665,38 грн. була зарахована позивачем в рахунок оплати оренди за жовтень, а решту - віднесено в рахунок оплати заборгованості, яка виникла до жовтня 2021 року. Після такого розподілу платежів за відповідачем ще залишається заборгованість у розмірі 8218,30 грн.
За клопотанням відповідача позивач на підтвердження перерахування відповідачем плати за суборенду та підтвердження нарахування плати надав суду копії платіжних доручень та актів здачі-приймання робіт (надання-послуг), які стали підставою для відображення позивачем господарських операцій, які були досліджені судом.
У п.п.11.4.5. п. 11.4. договору сторони узгодили, якщо суми коштів отриманої орендарем від суборендаря за цим договором, буде недостатньо для покриття усіх грошових зобов'язань суборендаря перед орендарем, така сума, незалежно від вказаного суборендарем призначення платежу зараховується в рахунок погашення зобов'язань суборендаря перед орендарем в рахунок простроченої суборендної плати.
Враховуючи той факт, що умовами договору (п.30.3.) передбачена скасувальна умова у разі непогашення суборендарем заборгованості перед орендарем по оплаті суборендної плати, експлуатаційних витрат, внесенню і до внесенню (поповненню) авансового платежу, та сплати інших платежів, передбачених договором, впродовж більше 20 днів з моменту виникнення, то слід вважати, що з 11.10.2022 договір припинив дію за скасувальною умовою, оскільки з 21.09.2022, у відповідача виникла заборгованість за суборенду за жовтень 2021, яка тривала більше 20 днів з моменту її виникнення.
Цей факт було визнано відповідачем у справі № 903/478/22, де у відзиві на позовну заяву підприємець Бакаєвич Т.В. зазначила, що договір припинив свою дію 11.10.2021 у зв'язку із набуттям чинності скасувальною умовою.
Як пояснював представник позивача під час розгляду справи №903/880/22, ТОВ «Порт Сіті Груп» у справі № 903/478/22 після отримання відзиву у справі, в якому відповідач зазначив, що договір припинив свою дію 11.10 2021 у зв'язку із набуттям чинності скасувальною умовою, подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке судом було задоволено та ухвалою від 05.09.2022 позов у справі №903/478/22 залишено без розгляду.
Отже, враховуючи те, що заборгованість по сплаті передбачених договором платежів виникла з 21.09.2021 року та не була погашена відповідачем більше 20 днів з моменту її виникнення, тобто до 10 жовтня 2021 року включно, скасувальна умова набула чинності 11 жовтня 2021 року.
Відтак, договір вважається таким, що припинив свою дію 11 жовтня 2021 року.
Згідно з п. 31.1. договору після закінчення строку договору, а також у разі розірвання, припинення (крім випадків, передбачених п.п. 30.5., 30.6. договору) визнання недійним цього договору, суборендар зобов'язаний звільнити площу від будь-якого майна (в т.ч. відокремлюваних поліпшень) і повернути приміщення орендареві протягом 5 (п'яти) днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин. Зазначений в цьому пункті п'ятиденний строк надається суборендареві виключно для звільнення приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої підприємницької діяльності на площі.
Площа мала бути повернута з підписанням акту приймання - передачі, що передбачено п.31.2. договору.
Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 20.10.2022 відповідач не повернув позивачу площі із суборенди.
В процесі судового розгляду відповідач не подала суду доказів на підтвердження передачі площі із суборенди в порядку і строки, узгоджені сторонами у договорі.
Оскільки відповідач не виконала зобов'язання щодо повернення площі із суборенди в порядку і строки, узгоджені сторонами у договорі, у позивача виникло право на стягнення неустойки на підставі ст.785 ЦК України.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п.3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму).
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Позивач виконав розрахунок неустойки за період з 11.10.2021 року по 20.10.2022 року, виходячи з того, що згідно з п.п.9.2.1. п.9.2. договору розмір суборендної плати за місяць становить 17 290 грн. :
- жовтень 2021 року: 17 290 :31 х 21 = 11 712,58 грн.;
- листопад 2021 року - 17 290 грн.;
- грудень 2021 року - 17 290 грн.;
- січень 2022 року - 17 290 грн.;
- лютий 2022 року - 17 290 грн.;
- березень 2022 року - 17 290 грн.;
- квітень 2022 року - 17 290 грн.;
- травень 2022 року - 17 290 грн.
- червень 2022 року - 17 290 грн.;
- липень 2022 року - 17 290 грн.;
- серпень 2022 року - 17 290 грн.;
- вересень 2022 року - 17 290 грн.;
- жовтень 2022 року - 17290 : 31 х 20= 11 154,83 грн.
Всього: 213 057,41 грн. х 2 (подвійний розмір) = 426 114,82 грн.
Таким чином, неустойка в розмірі 426114,82 грн. за період з 11.10.2022 року по 20.10.2022 включно нарахована позивачем, виходячи із подвійного розміру щомісячної суборендної плати.
Оскільки скасувальна умова набула чинності 11.10.2021, то, враховуючи умову п.31.1. договору про те, що суборендар зобов'язаний звільнити площу від будь-якого майна і повернути приміщення орендареві протягом 5 (п'яти) днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин, відповідач був зобов'язаний звільнити площу, яка перебувала у нього в суборенді, і передати позивачу до 16.10.2021 включно.
Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Оскільки 16.10.2021 припадало на суботу, то днем закінчення строку повернення відповідачем майна з користування відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України слід вважати перший за ним робочий день - 18.10.2021.
Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язання і не повернув приміщення із суборенди у вказаний строк, є правові підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача 418 306,44 грн. неустойки за час прострочення повернення площі із суборенди, виходячи з розрахунку:
- жовтень 2021 року: 17 290 грн. :31 х 14 = 7808,39 грн.;
- листопад 2021 року - 17 290 грн.;
- грудень 2021 року - 17 290 грн.;
- січень 2022 року - 17 290 грн.;
- лютий 2022 року - 17 290 грн.;
- березень 2022 року - 17 290 грн.;
- квітень 2022 року - 17 290 грн.;
- травень 2022 року - 17 290 грн.
- червень 2022 року - 17 290 грн.;
- липень 2022 року - 17 290 грн.;
- серпень 2022 року - 17 290 грн.;
- вересень 2022 року - 17 290 грн.;
- жовтень 2022 року - 17290 грн. : 31 х 20= 11 154,83 грн.
Всього: 209 153,22 грн. х 2 (подвійний розмір) = 418 306,44 грн.
У задоволенні позову про стягнення 7808,38 грн. неустойки (426 114,82 грн. - 418 306,44 грн.) слід відмовити як нарахованої безпідставно.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що з позовної заяви не вбачається, на які цілі було використано кошти, оплачені відповідачем після 11.10.2022.
В процесі судового розгляду представник позивача підтвердив факт оплати відповідачем коштів після 11.10.2021, а не 11.10.2022.
Також пояснив, що платіж за суборенду за жовтень 2021 року, який згідно з п. 9.3. договору мав бути сплачений відповідачем до 20.09.2021 на суму 17 883,68 грн., що підтверджується актом наданих послуг № УТППСГ02851 від 31.10.2021, був ним сплачений декількома платежами в період з січня 2022 року по квітень 2022 року частково - на суму 9 665,38 грн. Ця сума - 9665,38 грн. була зарахована позивачем в рахунок оплати оренди за жовтень, а решту - віднесено в рахунок оплати заборгованості, яка виникла до жовтня 2021 року. Після такого розподілу платежів за відповідачем ще залишається заборгованість у розмірі 8218,30 грн.
Відповідно до п. 11.4. договору, якщо суми коштів отриманої орендарем від суборендаря за цим договором, буде недостатньо для покриття усіх грошових зобов'язань суборендаря перед орендарем, така сума, незалежно від вказаного суборендарем призначення платежу автоматично (без повідомлень орендарем суборендаря) зараховується в рахунок погашення зобов'язань суборендаря перед орендарем в наступній послідовності: 11.4.5. Прострочена суборендна плата; 11.4. 6. Суборендна плата.
Щодо посилань відповідача на ту обставину, що згідно з п.9.7 договору ним був сплачений на користь позивача авансовий платіж, який є одночасно забезпеченням виконання зобов'язань суборендаря за договором, з суми якого позивач мав право утримати суми простроченої заборгованості, а відтак це може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно з п.9.8. договору орендар не зобов'язаний, проте має право зарахувати авансовий платіж в якості погашення заборгованості з орендної плати за той чи інший місяць.
Проте, відповідно до п.п. 9.7.1. п.9.7. договору при належному виконанні суборендарем своїх зобов'язань по договору, авансовий платіж зараховуються в якості суборендної плати за відповідний місяць суборенди. В разі дострокового припинення дії договору, у зв'язку з неналежним виконанням суборендарем своїх зобов'язань по договору, авансовий платіж в рахунок оплати суборенди за останній місяць строку договору не зараховується, суборендареві не повертається та залишається у орендаря в якості неустойки за дострокове розірвання (припинення) дії договору.
Як пояснював представник позивача, авансовий платіж позивач (орендар) залишив у себе як неустойку за дострокове розірвання (припинення) дії договору, що узгоджується з п.п. 9.7.1. п.9.7. договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що стягнення в умовах війни є безпідставним, посилаючись при цьому на форс-мажорні обставини.
Відповідно до п.25.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі, якщо таке невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Згідно із п. 25.3. сторона, що потрапила під дію форс-мажорних обставин, протягом 3 (трьох) днів повідомляє іншу сторону письмово про початок і можливий строк припинення дії таких обставин.
Згідно з п. 25.4. договору підтвердженням дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно із ст. 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Як пояснював представник позивача, у період з жовтня 2021 року по жовтень 2022 року торгово-розважальний центр за адресою: м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1 працював.
За таких обставин, той факт, що в Україні було введено воєнний стан, не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі.
Така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану, унеможливлював виконання конкретного договору.
Однак, згідно з поясненнями представника позивача, торговий центр, у якому відповідач орендував приміщення, впродовж періоду, за який виникла заборгованість, працював, незважаючи на введення воєнного стану в Україні.
Сам по собі факт введення воєнного стану не свідчить про неможливість використання відповідачем чи неможливість повернення ним з використання орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд зазначив, що, хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Незважаючи на те, що 05.04.2022 Бакаєвич Т.В. припинила підприємницьку діяльність, що підтверджується записом про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 2001880060003002124 через “Дію”, спір у справі виник за період, коли вона здійснювала підприємницьку діяльність, а тому підлягає вирішенню господарським судом.
У зв'язку із частковим задоволення позову судові витрати по справі у розмірі сплаченого позивачем судового збору - 6391,73 грн. слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бакаєвич Тетяни Вікторівни (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Сіті Груп» (код ЄДРПОУ 38339794,43000, м. Луцьк, вул. Сухомлинського, буд.1):
- 418 306 грн. 44 коп. неустойки;
- 6274 грн. 76 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення 7808 грн. 38 коп. неустойки відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.02.2023.
Суддя І. О. Якушева