пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 лютого 2023 року Справа № 903/620/22
Суддя Господарського суду Волинської області Кравчук А.М., розглянувши клопотання
Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Фінанси та Кредит Лекс”
про ухвалення додаткового рішення
по справі №903/620/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Фінанси та Кредит Лекс”, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард”, м. Луцьк
про зобов'язання виконати обов'язок в натурі та змінити умови договору
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульска Л.В.
Представники:
від стягувача: н/з
від боржника: н/з
встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 16.11.2022 позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” виконати умови договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021, а саме: видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Фінанси та Кредит Лекс” дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО в кількості 4 080 л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 в кількості 9 700 л, які оплачені платіжними дорученнями №354282 від 06.12.2021 на суму 104 377 грн. 00 коп., №380105 від 24.12.2021 на суму 339 057 грн. 00 коп., №37382 від 08.02.2022 на суму 237 360 грн. 00 коп., за картками на пальне, виданими за видатковими накладними №127771 від 06.12.2021, №136804 від 28.12.2021, №13946 від 09.02.20222. Змінено умови договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021, а саме: змінити термін (строк) дії карток на пальне, отриманих, але не використаних, за видатковими накладними №127771 від 06.12.2021, №136804 від 28.12.2021, №13946 від 09.02.20222, і встановити новий строк - 9 (дев'ять) місяців з моменту набрання чинності рішенням суду. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Фінанси та Кредит Лекс” 8 937 грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору та 60 300 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 69 237 грн. 27 коп. (шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять сім грн. 27 коп.).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 рішення суду від 16.11.2022 змінено в частині стягнення витрат на правову допомогу.
22.11.2022 на адресу суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Фінанси та Кредит Лекс” про стягнення з ТОВ “Вест Кард” витрат на правову допомогу в сумі 79 500 грн. 00 коп., витрат, необхідних для надання правової допомоги в сумі 1 383 грн. 52 коп.
Ухвалою суду від 28.11.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Фінанси та Кредит Лекс” про стягнення судових витрат прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 30.11.2022 о 12 год. 30 хв. Запропоновано боржнику подати суду пояснення по суті заяви.
29.11.2022 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу до 10 000 грн. 00 коп., відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат, необхідних для надання правової допомоги в сумі 1 383 грн. 52 коп. Розгляд справи просить проводити без участі його представника. Зазначає, що заявлена сума витрат не відповідає попередньому розрахунку, зазначеному у позовній заяві та перевищує попередньо зазначену суму. Про укладення додаткових угод про зміну порядку нарахування витрат за участь у судовому засіданні позивач не повідомив. Умовами договору не передбачена сплата витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. Заявлена вартість послуг адвоката становить майже 20% від ціни позову, що є явно завищеною. Вартість години роботи адвоката не відповідає середньоринковій вартості послуг.
Ухвалою суду від 30.11.2022 провадження у справі №903/620/22 в частині розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Фінанси та Кредит Лекс” про стягнення судових витрат зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1964/21.
За результатами розгляду справи №922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову від 16.11.2022, текст якої оприлюдено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07.12.2022.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
У зв'язку з надходженням до Північно-західного апеляційного господарського суд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” на рішення Господарського суду Волинської області від 16.11.2022 супровідним листом від 16.12.2022 матеріали справи направлені до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи повернуті Господарському суду Волинської області 06.02.2023.
Ухвалою суду від 08.02.2023 провадження у справі в частині розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Фінанси та Кредит Лекс” про стягнення судових витрат поновлено. Розгляд справи призначено у судовому засіданні 15.02.2023 о 14 год. 30 хв.
Учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 08.02.2023.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.
Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
До позовної заяви ТОВ «ЮК «Фінанси та Кредит Лекс» долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи на суму 60 000 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 112), з яких:
- вивчення документів та підготовка позовної заяви, доказів, вимоги про виконання договору, додаткових матеріалів для пред'явлення позову до суду - 30 000 грн. 00 коп. (10 год, 3 000 грн. за 1 год.);
- участь у судових засіданнях - 15 000 грн. 00 коп. (5 год., 3 000 грн. за 1 год.);
- підготовка заперечень на відзив, інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань - 15 000 грн. 00 коп. (5 год., 3 000 грн. за 1 год.).
У клопотанні від 21.11.2022 позивач просить стягнути з відповідача 79 500 витрат на правову допомогу, 1 383 грн. 52 коп. витрат, необхідних для надання правової допомоги (том 1, а.с. 225-232).
01.06.2022 між ТОВ «ЮК «Фінанси та Кредит Лекс» та адвокатом Гурай-Рацун О.В. укладено договір про надання правової допомоги №18-1/2022 (а.с. 228-230), згідно умов якого адвокат на підставі цього договору приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги клієнту (п. 2.1). Гонорар адвоката клієнт оплачує в розмірі та порядку згідно з умовами, викладеними в додатку №1 до цього договору (п. 4.1). Договір укладений строком до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.с 7.1). Умови даного договору мають однакову обов'язкову силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною домовленістю з обов'язковим складанням письмового документа (п. 8.1).
Додатком №1 від 01.06.2022 до договору сторони визначили, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором становить 3 000 грн. 00 коп. за годину. Додатково до гонорару клієнт оплачує (компенсує) адвокату додаткові витрати, необхідні для надання адвокатом послуг за договором (судовий збір, вартість проведення судових експертиз та отримання висновків фахівців, поштові витрати тощо) (а.с. 230 на звороті).
06.09.2022 між сторонами укладено договір про внесення змін до додатку №1 від 01.06.2022 (а.с. 231), яким доповнено п. 1 додатку, що у випадку необхідності надання адвокатом правової допомоги клієнту поза межами адміністративної одиниці розташування основного місця роботи адвоката, зокрема, необхідність участі адвоката у судовому засіданні безпосередньо в Господарському суді Волинської області у справі №903/620/22, клієнт виплачує адвокату гонорар в сумі 15 000 грн. 00 коп. за кожну участь адвоката в одному судовому засіданні.
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.11.2022, детального опису та розрахунку, адвокатом за період з 01.06.2022 по 17.11.2022 надані такі послуги клієнту (а.с. 232):
- аналіз договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021, укладеного між ТОВ «Вест Кард» та ТОВ «ЮК «Фінанси та Кредит Лекс», первинних документів, складених в рамках цього договору, листування, збір доказів, підготовка та подання до Господарського суду Волинської області позовної заяви до ТОВ «Вест Кард» про зобов'язання виконати умови договору та внесення змін до нього. Дії вчинені за період з 01.06.2022 по 18.08.2022, витрачений час 10 год., вартість 30 000 грн. 00 коп.;
- участь у судовому засіданні 28.09.2022 з виїздом в м. Луцьк - 15 000 грн. 00 коп.;
- підготовка відповіді на відзив та участь у судовому засіданні 19.10.2022 в режимі відеоконференції - 1.5 год., вартість 4 500 грн. 00 коп.;
- участь у судових засіданнях 02.11.2022, 16.11.2022 з виїздом до м. Луцька - 30 000 грн. 00 коп.
- направлення на адресу ТОВ «Вест Кард» позовної заяви з додатками, відповіді на відзив - 72 грн. 00 коп.;
- витрати на проживання в готелі в м.Луцьку за період з 27.09.2022 по 28.09.2022 - 1 311 грн. 52 коп.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1)має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідач у клопотанні від 29.11.2022 просить зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 242-244), оскільки заявлені до стягнення витрати не відповідають розміру, визначеному у попередньому розрахунку. Позивач не довів, що під час подання попереднього розрахунку витрат він не міг передбачити перевищення попереднього розрахунку і на час звернення з позовною заявою йому про таке перевищення не було відомо. Позивачем не повідомлено відповідача та суд про зміни в додатку №1 до договору в частині порядку нарахування витрат за участь адвоката у судовому засіданні. Умовами договору не передбачено обов'язку сплати клієнтом додаткових витрат, необхідних для надання правової допомоги у формі витрат на проживання в готелі. Заявлена вартість адвокатських послуг становить майже 20% від ціни позову, що є завищеним розміром. Вартість години роботи адвоката не відповідає середньоринковій вартості зазначених послуг.
Проаналізувавши наведений у клопотанні про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму в повному обсязі.
Враховуючи наявність заперечень відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність будь яких розрахунків в позовній заяві; оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, незначний обсяг доказів у справі, суд дійшов висновку про присудження витрат позивача на правову допомогу в розмірі 50% в частині аналізу договору поставки, збирання доказів, підготовки та подання позовної заяви до суду та стягнення з цій частині з відповідача 15 000 грн. 00 коп.
Витрати позивача в частині підготовки відповіді на відзив та участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції в сумі 4 500 грн. 00 коп. є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими матеріалами справи, зокрема відповіддю на відзив від 12.10.2022 (а.с. 173-185), ухвалою суду від 20.10.2022 про задоволення клопотання позивача про проведення судового засідання 02.11.2022 в режимі відеоконференції, протоколом судового засідання від 02.11.2022, а тому підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.
Відповідно до частини шостої статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивачем визначено витрати адвоката, зокрема участь у судових засіданнях в кількості 5 год., вартістю за 1 год. 3 000 грн. 00 коп., загальною вартістю 15 000 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 112).
У період розгляду справи, 06.09.2022 між ТОВ «ЮК «Фінанси та Кредит Лекс» та адвокатом Гурай-Рацун О.В. укладено договір про внесення змін до додатку №1 від 01.06.2022 (а.с. 231), яким доповнено п. 1 додатку, що у випадку необхідності надання адвокатом правової допомоги клієнту поза межами адміністративної одиниці розташування основного місця роботи адвоката, зокрема, необхідність участі адвоката у судовому засіданні безпосередньо в Господарському суді Волинської області у справі №903/620/22, клієнт виплачує адвокату гонорар в сумі 15 000 грн. 00 коп. за кожну участь адвоката в одному судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 45 000 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з участю адвоката у судових засіданнях 28.09.2022, 02.11.2022, 16.11.2022.
Таким чином, матеріали справи свідчать про перевищення позивачем у остаточному клопотанні суми витрат на професійну правничу допомогу в частині участі у судових засіданнях (45 000 грн.) у порівнянні з очікуваним її розміром (15 000 грн.), що є істотним перевищенням в розумінні частини шостої статті 129 ГПК України.
Відповідно до частини шостої статті 129 ГПК України позивач повинен був навести суду належне обґрунтування та відповідно, довести обставини того, що він, станом на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу не міг передбачити розмір витрат на надання послуг (виконання робіт), які зазначені в акті виконаних робіт від 17.11.2022.
Натомість, матеріали справи свідчать, що клопотання позивача від 21.11.2022 взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення.
Отже позивачем не доведено суду обставин того, що йому про таке перевищення не було відомо під час заявлення попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат та він не міг передбачити вказаних обставин.
Судом враховано, що подаючи позовну заяву до Господарського суду Волинської області позивач знав про необхідність надання правової допомоги в суді поза межами адміністративної одиниці розташування основного місця роботи адвоката (м. Київ), а тому міг передбачити такі витрати.
У попередньому розрахунку вартості послуг за участь у судових засіданнях не визначено в режимі відеоконференції.
Крім того, ухвалами суду в межах даної справи явка учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів щодо обґрунтованості перевищення суми визначеної у попередньому розрахунку суми судових витрат, у суду немає підстав для стягнення суми, яка значно перевищує розмір, заявлений позивачем на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, у зв'язку з чим підставними та підлягають до стягнення з відповідача заявлені позивачем у попередньому розрахунку судових витрат 15 000 грн. 00 коп. витрат адвоката, пов'язаних з участю у судових засіданнях 28.09.2022, 02.11.2022, 16.11.2022.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №905/257/19 від 12.05.2021.
Заперечення відповідача, що вартість години роботи адвоката позивача (3 000 грн. 00 коп.) не відповідає середньоринковій вартості зазначених послуг, у зв'язку з чим підставними є лише 10 000 грн. вартості послуг адвоката в межах даної справи, не приймається судом, оскільки є необґрунтованим.
Відповідачем не надано суду контррозрахунок витрат, доказів середньоринкової вартості зазначених послуг.
Крім того, самим відповідачем, який знаходиться у місті Луцьку, у відзиві від 12.09.2022 зазначений орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 60 000 грн. 00 коп., в той час, як підставними на його думку є витрати позивача, місцезнаходженням якого є місто Київ, в сумі 10 000 грн. 00 коп.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, вказала зокрема те, що частина 2 статті 126 ГПК України чітко розділяє: 1. витрати на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України); 2. витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, а саме витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов'язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).
Позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з надання правової допомоги в сумі 1 383 грн. 52 коп., з яких 72 грн. 00 коп. поштові витрати, які підтверджуються фіскальними чеками та накладними від 18.08.2022, 12.10.2022 (а.с. 133 на звороті-234), 1 311 грн. 52 коп. проживання в готелі, що підтверджується розрахунковою квитанцією, рахунком-фактурою, фіскальним чеком від 27.09.2022, меморіальним ордером від 28.09.2022 (а.с. 235-236 на звороті), є витратами адвоката, необхідні для надання правничої допомоги відповідно до ст.123, 126, 129 ГПК України, підтверджені належними доказами, що містяться в матеріалах справи, є співмірними, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Аналогічна правова позиція викладені в постановах Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 №905/257/19.
Судом враховано, що необхідність таких витрат зумовлена відрядженням представника позивача з міста Києва до міста Луцька у зв'язку з розглядом даної справи та необхідністю представляти інтереси позивача у суді.
Нарахування таких витрат передбачено додатком №1 від 01.06.2022 до договору №18-1/22, що спростовує твердження відповідача про відсутність таких умов в договорі.
Судом враховано, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частині 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до якої обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не надав суду доказів на спростування розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та не довів їх необґрунтованість в сумі 34 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1 383 грн. 52 коп. витрат, необхідних для надання правової допомоги, у зв'язку з чим вони є підставними та підлягають до стягнення з відповідача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Фінанси та Кредит Лекс» від 21.11.2022 про стягнення судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” (вул. Єршова, буд. 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 43603592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Фінанси та Кредит Лекс” (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, кімната 803Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 32109975)
- 34 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1 383 грн. 52 коп. витрат, необхідних для надання правової допомоги, а всього: 35 883 грн. 52 коп. (тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три грн. 52 коп.).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 20.02.2023.
Суддя А. М. Кравчук