24.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1805/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2022 (рішення підписано 21.10.2022, суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі № 904/1805/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи",
м. Дніпро
до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради:
заборгованість по оплаті за послуги по управлінню багатоквартирним будинком за період з 01.09.2021 по 01.05.2022 (по квітень 2022 року включно) у сумі 96160,5грн,
3 % річних у сумі 10910,03грн,
втрати від інфляції у сумі 43253,77грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №31/08-18 про надання послуг з управління будинком від 31.08.2018 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2022 у справі № 904/1805/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" до Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 160 399,81грн - задоволено частково. Стягнуто з Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" заборгованість в сумі 90 882 (дев'яносто тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 00коп., 3 % річних в сумі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн 19коп., втрати від інфляції в сумі 22 863 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн 67коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн 13коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 170 (вісім тисяч сто сімдесят)грн 43коп.У решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати оскаржуване рішення Господарського суду в повному обсязі, та прийняти нове рішення, відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що: - суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, пославшись лише на оголошення в країні карантину, проте само по собі встановлення карантину недостатньо для поновлення чи продовження строку, оскільки суд мав встановити конкретні обставини на підставі наданих позивачем доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації стороною своїх прав. В свою чергу, строк позовної давності в даному випадку сплив, оскільки позивач звернувся з позовом до суду лише 05.07.2022;
- судом першої інстанції стягнуто з відповідача суму за період 44 місяці, що на вісім місяців перевищує строк позовної давності;
- судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини існування договорів оренди, укладених відповідачем із орендарями. Ба більше, зміст укладених договорів напряму встановлює обов'язок орендарів на укладення окремих договорів із балансоутримувачем (управителем) або з відповідними службами про сплату або відшкодування витрат на утримання орендованоїо майна.
- відповідач наголошує, що розмір витрати на правову допомогу, задоволених судом є неспівмірними із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. До того ж, ордер від 10.06.2021, який наданий суду не може підтверджувати повноваження представника. Що в свою чергу, мало бути наслідком повернення позовної заяви в порядку ст.174 ГПК України.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2022 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1805/22. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/1805/22.
21.11.2022 матеріали справи № 904/1805/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2022 у справі № 904/1805/22. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 відмовлено у задоволенні заяви Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради у справі №904/1805/22, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
13.01.2023 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.
Також позивач зазначає про те, що суд ретельно підійшов до розрахунку витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача та прийняв до уваги надані позивачем документи на підтвердження понесених витрат: Акт прийму виконаних робіт, підписаний між «Кліентом» - Позивачем та «Адвокатом» - представником Повивача в судовому засіданні, Акт складено з зазначенням кількості (перелік) робіт, тривалості робіт, собівартості робіт. Документи на підтвердження понесених витрат надані в порядку та строки встановлені ГПК України. Суд допустив до участі у справі представника позивача - адвоката Костогриза О.В., перевіривши його повноваження, які містяться в матеріалах справи.
Позивач наполягає на тому, що відповідач не оскаржує норми матеріального права застосовані судом, при вирішені спору, не оскаржує розрахунок заборгованості, яка нарахована судом та підлягає стягненню з відповідача. А оскільки інших підстав для скасування судового рішення відповідачем/апелянтом у скарзі не наведено вважає, що оскаржуване рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкта майна № 303512907 та № 303512066, Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, є власником об'єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень № 51 загальною площею 187,1кв.м та № 34 загальною площею 271,9 кв.м., що знаходяться в житловому будинку №4а на вул. 152-ї дивізії у м. Дніпро (а.с.37-38).
24 лютого 2018 року відбулися збори співвласників багатоквартирного будинку, який розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. 152-ї дивізії, буд. 4а з порядком денним:
визначення управителя та затвердження умов договору з управителем;
обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання та внесення змін до договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;
визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;
визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;
обрання уповноваженої особи для подання протоколу на зберігання до виконавчого комітету.
Розглянувши питання порядку денного, загальні збори співвласників багатоквартирного будинку прийняли рішення (а.с.100-109):
визначити управителем, який буде забезпечувати належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території, Товариство з обмеженою відповідальністю "Внутришньобудинкові системи"; затвердити та укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Внутришньобудинкові системи" договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (перше питання);
обрати Нехай А.Д., Костенко І.І., Щербину О.О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уповноваженою особою (особами) співвласників під час укладення договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням та доручити підписати договір з управителем (друге питання);
надати управителю повноважень щодо управління багатоквартирним будинком (третє питання);
визначити розмір витрат на управління багатоквартирним будинком, що складає 4,50грн в місяць з одного квадратного метра загальної площі приміщення, яким володіє співвласник.
Оплата здійснюється співвласниками на поточний рахунок Управителя щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним. Перелік витрат на управління визначається згідно додатку до договору (четверте питання).
За прийняті рішення проголосували "за" - 57 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 2266,98 кв.м., "проти" - 0, "утримався" - 0.
Рішення від 24 лютого 2018 року зборів співвласників багатоквартирного будинку є чинним та відповідно до ст. 10 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" в судовому порядку не оскаржувалось.
25 квітня 2018 року протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 24.02.2018 направлено на адресу відповідача, а.с.142.
25 червня 2018 року протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24.02.2018 передано позивачем на зберігання до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (повідомлення № 3/11-3264 від 04.07.2018 міститься в матеріалах справи, а.с.141).
На виконання рішення від 24 лютого 2018 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Внутришньобудинкові системи" (виконавець) та власниками/співвласниками квартир (житлових приміщень), власниками/співвласниками нежитлових приміщень у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 (споживачі) укладено договір 30/08-18 про надання послуг з управління будинком від 31 серпня 2018 року (а.с. 32-35).
Предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуги з управління будинком (далі - послуги) у житловому будинку № 4-А по вул. 152-й Дивізії, у м. Дніпро, а споживачами забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленими тарифами у строк та на умовах, що передбачені цим договором (п. 1 договору).
Виконавець надає послуги відповідно до встановлених, загальними зборами споживачів, тарифів їх структури, періодичності, наведених наприкінці договору, та строків надання послуг у визначеному порядку (п. 1.2 договору).
Розмір щомісячної плати за надану послугу, згідно з рішенням споживачів, складається з вартості послуг (до яких входить вартості управління будником: витрати та утримання апарату управління виконавця, накладні витрати, податки, тощо) та складає 4,50грн/м2 помножену на загальну площу квартир (житлових/нежитлових приміщень) (п. 1.3 договору).
Наявність пільг та субсидій з оплати послуг, встановлюється для кожного споживача згідно з діючим законодавством України (п. 1.4 договору).
За пунктом 2.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня згідно Закону України (0,01 % в день з суми заборгованості, але не більше 100 % заборгованості) (п. 2.3 договору).
У разі ненадання послуги або надання не в повному обсязі, відхилення кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок не використаних коштів на статтю поточний ремонт (п. 2.4 договору).
При затверджені, загальними зборами споживачів, нових тарифів на послуги, нові тарифи є невід'ємними від цього договору та вступають у дію з моменту підписання додаткової угоди (додатку до договору, тощо) уповноваженими представниками (п. 2.5 договору).
За умовами п. 3.2 договору споживачі зобов'язані, зокрема оплачувати послуги у встановлений цим договором строк та своєчасно інформувати виконавця про виявлення несправностей його приміщення, інженерних мережах, конструктивних елементах, які належать йому на праві власності/співвласності та про наміри самостійного їх ремонту чи реконструкції; разом із підписанням договору, підписати додаток 1 до договору, у якому буде розписаний і підписаний, уповноваженими представниками споживачів і виконавця, приблизний план графік виконання робіт на рік.
За умовами п. 3.4 договору виконавець зобов'язаний зокрема забезпечувати самостійно або шляхом укладання договорів із сторонніми організаціями, своєчасне надання послуг згідно із договором належної якості, подавати споживачам в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо; разом із підписанням договору, підписати додаток 1 до договору, у якому буде розписаний і підписаний, уповноваженими представниками споживачів і виконавця, приблизний план графік виконання робіт на рік.
Цей договір набирає чинності з 01.09.2018 і діє на протязі одного року. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору жодною із сторін не заявлено, у письмовій формі, іншій стороні про намір розірвання договору, з обґрунтованих обставин, або необхідність перегляду основних засад договору, цей договір вважається щороку продовженим (п. 7.2 договору).
Структура та періодичність тарифів (орієнтована вартість послуги): прибирання прибудинкової території - постійно - 0,72грн; дератизація - за графіком - 0,14грн; дезінсекція - за графіком - 0,14грн; обслуговування ДВК - за графіком - 0,14грн; освітлення місць загал. користування - за лічильником - 0,63грн; диспетчеризація - постійно - 0,14грн; аварійне обслуговування - постійно - 0,50грн; поточний ремонт конструктивних елементів - за графіком - 1,43грн (1,41 олівцем); послуга з управління - постійно - 0,68грн; загальна вартість - 4,50грн.
Позивач зазначає, що відповідач з 01 вересня 2018 року по 01 травня 2022 року не сплачує послуги з управління нерухомим майном, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 (нежитлове приміщення №34) - 56963,05грн.; за особовим рахунком № НОМЕР_2 (нежитлове приміщення №51) - 39197,45грн.
Наявність заборгованості підтверджується Актами звіряння заборгованості за адресою вул. 152-ї дивізії, буд. 4А:
нежитлове приміщення №51: за 2018 рік - 3 367,80грн. (841,95*4); за 2019 рік - 10 103,40грн. (841,95*12); за 2020 рік - 10 103,40грн. (841,95*12); за 2021 рік - 10 945,35грн. (841,95*3 + 935,50*9); за 2022 рік - 4 677,50грн. (935,50*5), (а.с. 43-44);
нежитлове приміщення №34: за 2018 рік - 4 894,20грн. (1 223,55*4); за 2019 рік - 14 682,60грн. (1 223,55*12); за 2020 рік - 14 682,60грн. (1 223,55*12); за 2021 рік - 15 906,15грн. (1 223,55*3 + 1 359,50*9); за 2022 рік - 6 797,50грн. (1 359,5*5), (а.с. 45-46).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" посилається на несплату Територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради грошових коштів за надані їй послуги за період з 01.09.2018 по 01.05.2022 у сумі 96 160,50грн., проти чого заперечує відповідач що і є причиною виникнення спору.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України, статтею 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Як зазначено в частині 4 статті 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (ч.2 ст. 382 ЦК України).
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Матеріалами справи встановлено, що у відповідача виникла заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2018 року по квітень 2022 року включно.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються як нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Закон № 1875-ІV, який діяв станом на час виникнення спірних відносин, так і нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ).
За визначенням термінів, які вживаються в Законі № 2189-VІІІ:
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п.2 ч.1 ст. 1 Закону);
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ч.1 ст. 1 Закону);
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст. 1 Закону).
Згідно статті 13 Закону № 1875-ІV, житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 19 Закону № 1875-ІV та ч.1 ст. 12 Закону № 2189-VІІІ).
Права й обов'язки споживача встановлені статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Закон № 1875-ІV), відповідно до якої споживач має, зокрема право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п.1 ч.1 ст. 20) та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3 ст.20).
За визначенням термінів, наведених в статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":
співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п.5);
спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п.6);
управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (п.8).
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Статтею 7 цього Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Витрати на управління багатоквартирним будинком включають:
- витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом (ч.1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку");
- витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (ч.2 ст.12 цього Закону);
- невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (ч.3 ст.12);
- зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень (ч.4 ст.12).
Згідно статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Співвласник зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (стаття 15 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (стаття 20 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (ст.23 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв'язку вбачається, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Відповідно, особа, яка є власником приміщення в будинку зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання спільного майна.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.
Відповідно до матеріалів справи, рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24.02.2018 (питання четверте порядку денного) та п.1.3. договору про надання послуг з управління будинком від 31.08.2018 установлено, що розмір щомісячної плати за надану послугу складає 4,50грн/м2 помножену на загальну площу квартир.
Відтак, вартість послуг становить:
по нежитловому приміщенню №51- 4,50грн х 187,1кв.м = 841,95грн;
по нежитловому приміщенню №34 - 4,50грн х 271,9кв.м = 1 223,55грн.
Загальна сума за надані послуги з управління за період з 01.09.2018 по 30.04.2022 по нежитловому приміщенню №51 становить 37045,8грн (841,95грн х 44 місяці); по нежитловому приміщенню №34 становить 53836,2грн (1223,55грн х 44 місяці). Загальна вартість послуг - 90882,00грн.
Зазначені послуги сплачуються до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим (рішення зборів співвласників від 24.02.2018 та п.2.1. договору).
Проте, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують сплату заборгованості за надані послуги у встановлений строк.
З матеріалів справи також вбачається те, шо окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних у сумі 10 910,03грн та інфляційних втрат у сумі 43 253,77грн за період з 01.09.2018 по 01.05.2022.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної сплати послуг з управління нерухомим майном відповідачем, позивач відповідно до положень ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.
Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат встановлено, що його виконано з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку обчислення строків, визначених ч.5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що у разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Крім того, позивачем здійснено нарахування 3 % річних та втрат від інфляції на всю суму заборгованості, починаючи з 01.09.2018, у той час, як для кожного місяця заборгованості період прострочки визначається окремо і станом на 01.09.2018 заборгованості у розмірі 96160,5грн не існувало.
З огляду на що суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних за період з 01.09.2018 по 01.05.2022, таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 4962,19грн, з яких: за особовим рахунком № 34 - 2935,91грн, за особовим рахунком № 51 - 2026,28грн.
Втрати від інфляції за період з листопада 2018 року по квітень 2022 року складають 22863,67грн, з яких: за особовим рахунком № 34 - 13543,89грн, за особовим рахунком № 51 - 9319,78грн.
Оцінивши фактичні обставини справи комплексно, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача підлягає 118707,86грн, з яких: заборгованість в сумі 90882,00грн., 3 % річних в сумі 4962,19грн, втрати від інфляції в сумі 22863,67грн.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо застосування до спірних відносин позовної давності.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
31.08.2018 року між ТОВ «Внутрішньобудинкові системи» та співвласниками багатоквартирного будинку №4А по вул.152Дивизії в м.Дніпро було укладено Договір про надання послуг по управління багатоквартирним будинком.
Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності - як на єдину підставу для відмови у позові по стягненню заборгованості по діючому триваючому (багаторазовому) договору є передчасним.
Матеріалами справи встановлено, що позивач дізнався про порушене право на отримання вартості послуг з управління багатоквартирним будинком у жовтні 2018 року, тож трирічний строк звернення з позовом до суду закінчується у жовтні 2021 року.
Натомість, закінчення строку позовної давності відбувся після його продовження у зв'язку із введенням на території України карантину та внесення відповідних змін до Прикінцевих положень Цивільного кодексу в частині продовження строків, у тому числі і позовної давності;
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом України від ЗО березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що у період дії карантину суд може поновити процесуальні строки, встановлені нормами процесуального права, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, а посилання Позивача - ТОВ «Внутрішньобудинкові системи» - на запровадження в Україні карантинних обмежень у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"м - є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку без зазначення та наведення відповідного обґрунтування і надання доказів неможливість здійснення процесуальних дій, що зумовлені такими обмеженнями.
Колегія суддів констатує, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача/скаржника про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини існування договорів оренди, укладених відповідачем із орендарями.
Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми частини четвертої статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у подібних правовідносинах, зокрема вказав, що:
- визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13, Закону № 2866-III);
- з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна;
- виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ (у даній справі - управителем), або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна.
Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, оскільки ОСББ не створювалось, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Таким чином, Фізична особа-підприємець Глущенко Андрій Геннадійович, не будучи власником нежитлового приміщення № 51 в будинку № 4а по вул. 152 Дивізії, переданого йому в оренду за договором від 25.10.2019, може бути зобов'язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором).
Проте, матеріали справи не містять відповідного договору. Відсутні умови щодо сплати внесків орендарем і у договорі оренди №663-ДРА/19 від 25.10.2019.
Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків в договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов'язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Дніпровська міська рада, для якого рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку є обов'язковими в силу закону.
Процедура визначення управителя та укладання з управителем договору на управління багатоквартирним будинком витримана та проведена у відповідності до вимог Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VІІІ ( ст. 9,10,11 ). Будь яких додаткових умов, для суб'єкта права власності в багатоквартирному будинку, такого як територіальна громада в Законі України - не передбачено. Обов'язок для Управителя на укладання окремого договору з власником ізольованого нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку - відсутній.
Щодо розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" (клієнт) та адвокатом Костогриз Олександр Віталійовичем укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 47).
Згідно п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Керуючись нормами законодавства і правилами професійної етики, адвокат зобов'язаний діяти в інтересах клієнта по даній угоді (п. 2.1. договору).
Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, міліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об'єднань, керівних органах об'єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв'язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством (п.2.2 договору).
Клієнт як особа, права і свободи якої захищає адвокат, або яка звернулася за захистом інтересів родичів та близьких осіб, або котрій адвокат безпосередньо надає "правову допомогу в інших формах, передбачених законом, зобов'язується: своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених даним договором, у т. ч. документами у потрібній кількості примірників; сплатити адвокату кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди(оплата роботи фахівці, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, переклад та оплата послуг нотаріуса при посвідченні оригіналів і копій документів, оплата телефонних розмов та інші необхідні витрати по справі); своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлені угодою гонорар адвоката (основний та додатковий) та фактичні витрати, пов'язані з виконанням адвокатом угоди (п.3.1. договору).
За послуги, згідно п. 4.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару
При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (п.4.2. договору).
За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16 лютого 2018 року №57 (далі - Рекомендації). Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мирового угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі (п. 4.3. договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1. договору).
03 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" (клієнт) та адвокатом Костогриз Олександром Віталійовичем складений та підписаний акт наданих послуг по договору про надання правової допомоги №5 від 10 червня 2021 року (а.с. 149).
Згідно вказаного акту адвокат надав клієнту по договору №5 від 10.06.2021 наступні правничі послуги:
- аналіз сталої судової практики, позиції Верховного Суду України та іншої нормативної бази з питань що регулюють діяльність Управителя багатоквартирного будинку, витрачений час - 8 годин, вартість наданої послуги - 2 000,00 грн;
- збір документів для складання позовної заяви, витрачений час - 4 годин, вартість наданої послуги - 1 000,00 грн;
- складання позовної заяви для звернення до Господарського суду Дніпропетровської області, витрачений час - 6 годин, вартість наданої послуги - 3 000,00 грн;
- аналіз відзиву на позовну заяву, складання відповіді на відзив на позовну заяву у господарській справі №1805/22, витрачений час - 4 годин, вартість наданої послуги - 3 000,00 грн;
- участь в судовому засіданні, витрачений час - 4 годин, вартість наданої послуги - 3 200,00 грн.
Загальна вартість послуг із ПДВ склала 14 640,00 грн. Замовник не має претензій до виконавця стосовно наданих послуг.
Відповідно до матеріалів справи, доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правової допомоги від 10.06.2022; ордер серії ДП №4/013 від 10.06.2022. Статус адвоката Костогриз Олександра Вікторовича підтверджується наявною у справі копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1195 від 15.06.2004 (а.с. 47-52).
Матеріалами справи також встановлено, що прозивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 640,00грн.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Відповідач у скарзі наголошував на тому, що розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із складністю роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, при цьому відповідачем не надано доказів в обґрунтування невідповідності витрат критерію розумності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням складності справи, враховуючи розумність розміру судових витрат, їх необхідність та дійсність, розподілу підлягає сума 11040,00грн. В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивача підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 8170,43грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2022 у справі № 904/1805/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2022 у справі № 904/1805/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 24.02.2023.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна