21.02.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1024/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання Абадей М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Гінінгер Анатолій Залманович (поза межами суду);
від відповідача: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 (повний текст рішення складено 19.09.2022, суддя Боєва О.С.) у справі №908/1024/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів», м. Коломия, Івано - Франківська область
до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", м. Запоріжжя
про стягнення суми 488 677, 20 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на свою користь заборгованості в сумі 488 677,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки від 26.05.2021 №4276-ДЭ-ЗаТЭС та від 02.10.2021 №4472-ДЭ-ЗаТЭС в частині повної оплати поставленого за ними товару.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 у справі №908/1024/22 позов задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» заборгованість в сумі 488 677 грн 20 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 7 330 грн 16 коп.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 у справі №908/1024/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- договори від 26.05.2021 №4276-ДЭ-ЗаТЭС та від 02.10.2021 №4472-ДЭ-ЗаТЭС не відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, підписані з боку відповідача неповноважною особою, тому є фіктивними;
- ухвала Господарського суду Запорізької області від 31.08.2022, якою повернуто зустрічну позовну заяву без розгляду, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі №908/1024/22;
- надані позивачем докази, що містяться в матеріалах справи, не засвідчені належним чином відповідно до вимог Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2020».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" від 26.10.2022 у справі №908/1024/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2022 зазначеною колегією суддів поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 по справі №908/1024/22; зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 у справі №908/1024/22; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.12.2022.
05.12.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» адвоката Гінінгера А.З. до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 27.12.2022, в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 05.12.2022 задоволено.
У судовому засіданні 27.12.2022 розгляд справи відкладений на 21.02.2023.
У судовому засіданні 21.02.2023 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 у справі №908/1024/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання 21.02.2023 відповідач явку представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи №908/1024/22 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4900098724155.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2021 між Акціонерним товариством «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» (постачальник) укладений договір про закупівлю товару № 4276-ДЭ-ЗаТЭС (далі - договір 1) та 02.10.2021 - договір про закупівлю товару № 4472-ДЭ-ЗаТЭС (далі - договір 2), відповідно до п. п. 1.1., 1.3. яких постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: згідно класифікатору (далі -товар), 2021 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією. Вантажоодержувач товару: ДТЕК ЗАПОРІЗЬКА ТЕС 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 95.
Пунктом 2.2. договору 1,2 сторони визначили, що приймання товару здійснюється сторонами відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 (із змінами та доповненнями) і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (із змінами і доповненнями), в частині, що не суперечить умовам договору.
Згідно з п. 3.1., 3.2, 3.3. договору 1,2 ціна на товар, що поставляється, вказується в специфікації (п. 1.1. цього договору) та є незмінною протягом строку дії цього договору, окрім випадків, передбачених цим договором та/або діючим законодавством України. Сума договору 1 становить: 618 600,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 103 100,00 грн, сума договору 2 становить 319 309,20 грн, у тому числі ПДВ 20% 53 218,20 грн. Вартість тари, упакування, товару входить у суму договору.
Умовами п. 4.1. договору 1,2 визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого йому товару на 90 (дев'яностий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.
Відповідно до п. 4.5., 4.7. договору 1, 2 сторони дійшли згоди датою оплати товару вважати дату списання грошових коштів із поточного банківського рахунку покупця. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.
Пунктом 5.11. договору 1, 2 встановлено, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця в місці призначення поставки, що вказане у п. 5.2. цього договору, в асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікації (п. 1.1. цього договору) з обов'язковим підписанням документів, зазначених в пункті 5.5. договору, та наданням всіх документів, передбачених п. 5.7. цього договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленого товару (дата списання грошових коштів з рахунку покупця).
Підпунктом 6.1.1. договору 1, 2 передбачений обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Згідно із п. 11.1. договору 1, 2 цей договір може бути скріплений печатками сторін, набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 1 позивачем була здійснена поставка відповідачу товару на загальну суму 618 600,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами видатковими накладними № 315 від 07.06.2021 на суму 169 368,00 грн; видатковою накладною № 342 від 23.06.2021 на суму 172 032,00 грн; видатковою накладною № 345 від 24.06.2021 на суму 139 392,00 грн; видатковою накладною № 357 від 30.06.2021 на суму 137 808,00 грн.
В матеріалах справи також містяться копії товарно-транспортних накладних № Р315 від 07.06.2021 на суму 169 368,00 грн, № Р342 від 23.06.2021 на суму 172 032,00 грн., № Р345 від 24.06.2021 на суму 139 392,00 грн., № Р357 від 30.06.2021 на суму 137 808,00 грн, на яких міститься підпис відповідальної особи вантажоодержувача про прийняття товару, та копії податкових накладних № 18 від 07.06.2021, № 45 від 23.06.2021, № 47 від 24.06.2021, № 69 від 30.06.2021, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних разом з квитанціями про прийняття їх органом податкової служби України.
На підтвердження здійснених відповідачем часткових оплат за поставлений товар по договору 1 позивачем надані копії платіжних доручень: № 2204965 від 24.09.2021 на суму 172 032,00 грн., № 2216761 від 29.09.2021 на суму 139 392,00 грн., № 2264567 від 29.10.2021 на суму 137 808,00 грн. Всього згідно вказаних платіжних доручень відповідачем перераховано на рахунок позивача загальну суму 449 232,00 грн.
На виконання умов договору 2 позивачем була здійснена поставка відповідачу товару на загальну суму 319 309,20 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № 631 від 21.10.2021 на суму 319 309,20 грн та товарно-транспортною накладною № Р631 від 21.10.2021 на суму 319 309,20 грн, на якій міститься підпис відповідальної особи вантажоодержувача про прийняття товару.
До матеріалів справи позивачем надана копія податкової накладної № 30 від 21.10.2021 на поставку товару в сумі 319 309,20 грн, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних разом з квитанцією про прийняття її органом податкової служби України.
Оплату товару по договору 2 в сумі 319 309,20 грн відповідач не здійснив.
Викладене стало підставою для звернення з позовом у справі про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в загальній сумі 488 677,20 грн, який складається з боргу по договору 1 в сумі 169 368,00 грн та по договору 2 в сумі 319 309,20 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з постачання товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Матеріалами справи №908/1024/22 підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 937 909,20 грн, вартість якого оплачена на суму 449 232,00 грн, строк оплати згідно п. 4.1 договорів 1,2 є таким, що настав, тобто заборгованість становить 488 677,20 грн. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність заявленої позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 488 677,20 грн.
Відповідачем не надано доказів, які б спростовували заявлені позивачем вимоги та подані ним докази, доказів оплати товару на суму 488 677,20 грн також не надано.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що договори 1,2, на думку відповідача, є недійсними не підтверджені належними доказами.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідачем рішення суду про визнання договорів 1,2 недійсними не надано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2022 у справі №908/1024/22, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2022, зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про визнання договорів 1,2 недійсними повернуто заявнику на підставі ч. ч. 4, 6, 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Оцінка правомірності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2022 у справі №908/1024/22 викладена в означеній постанові Центрального апеляційного господарського суду та колегія суддів не здійснює її повторно у зв'язку з доводами про це в апеляційній скарзі, що розглядається.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).
При цьому при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча би відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Настання передбачених статтею 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).
Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.
Як вбачається з матеріалів справи 908/1024/22, договори 1,2 були схвалені відповідачем як шляхом прийняття поставленого за ними товару, так і часткової оплати товару по договору 1, тому доводи відповідача про неуповноваженого підписанта цих договорів з боку відповідача (Шевцова М.В. на підставі довіреностей від 05.05.2021 №152/ДнЭ/2021 та від 28.09.2021 №213/ДнЭ/2021 з перевищенням повноважень) не спростовують правомірності договорів 1, 2.
Під час розгляду справи №908/1024/22 в суді першої інстанції відповідач не заперечував проти наданих позивачем копій документів у справі або їх невідповідності дійсним обставинам справи; копії документів засвідчені написом «згідно з оригіналом», мають підпис, найменування посади, прізвища та ініціалів особи, яка його поставила (директор Тимчишин С.В.), відсутність на них дати засвідчення копії відповідно до п. 5.26 ДСТУ не може бути підставою для неврахування поданих доказів як належних; доводи апелянта в цій частині зводяться до надмірного формалізму.
Доводи апелянта, що договори 1,2 є фіктивними правочинами є помилковими.
Фіктивний правочин - це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст. 234 Цивільного кодексу України).
Зі встановлених судом обставин справи вбачається, що договори 1,2 були направлені на створення правових наслідків як для позивача як продавця, так і для відповідача як покупця, тому відсутні підстави вважати їх фіктивними.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 у справі №908/1024/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 у справі №908/1024/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 у справі №908/1024/22 залишити без змін.
Поновити дію рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2022 у справі №908/1024/22.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 23.02.2023.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв