ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/1-18-14/16806.08.10
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши матеріали справи№ 6/1-18-14/168
за позовом Чортківської обласної комунальної центральної районної аптеки № 143
до
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруТернопільської обласної ради
Тернопільське територіальне відділення антимонопольного комітету України;
Антимонопольний комітет України
провизнання недійсним рішення сесії
за участю представників сторін:
від позивача- Панішко Т.І., Круть В.П.
від відповідача
від третьої особи 1
від третьої особи 2- Гук Л.З., Семчишин В.А.
- не з'явився
- Кузьменко М.В.
Чортківська обласна комунальна центральна районна аптека № 143 звернулась в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської обласної ради про визнання недійсним рішення сесії п'ятого скликання № 792 від 19.11.2009 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято неправомірне рішенням від 19.11.2009 р. № 792 «Питання аптечних закладів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області», у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про визнання його недійсним.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.01.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.02.2010 р., зобов'язано сторони виконати певні дії.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним рішення Тернопільської обласної ради від 19.11.2009 р. № 792 «Питання аптечних закладів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області».
Ухвалою від 26.02.2010 р. матеріали справи № 6/1-18 направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Згідно резолюції керівництва Господарського суду міста Києва справу господарського суду Тернопільської області № 6/1-18 передано на розгляд судді Нарольського М.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 р. прийнято справу до провадження, присвоєно справі № 6/1-18-14/168 та призначено її до розгляду.
6 квітня 2010 року до канцелярії суду від третьої особи 1 надійшов лист, в якому останній вказував, що надання висновків по суті питань, викладених в позовній заяві, виходить за межі повноважень Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та просив розглядати справу за відсутності його представника.
Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України подав 07.05.2010 р. через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю.
Від позивача 12.05.2010 р. до канцелярії суду надійшли пояснення до позову, в яких останній вказував на те, що відповідачем не надано доказів того, що він є власником та засновником позивача і має законні підстави приймати рішення про реорганізацію позивача, як власник чи засновник, а при прийнятті такого рішення відповідачем не дотримана процедура проведення реорганізації позивача та порушені трудові права працівників аптек.
Також, 12.05.2010 р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Антимонопольний комітет України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. залучено до участі у справі в порядку ст. 27 ГПК України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Антимонопольний комітет України.
14 липня 2010 року від позивача надійшли додаткове обґрунтування позовних вимог.
Поряд з цим, від відповідача 06.08.2010 р. надійшли доповнення до відзиву від 30.04.2010 р. № 07-653.
Розгляд справи відкладався.
В судове засідання 06.08.2010 р. представник позивача з'явився, підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити. Поряд з цим, позивач заявив суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено судом за необґрунтованістю та обмеженням строку вирішення спору відповідно до ст. 69 ГПК України.
Поряд з цим, позивач заявив суду клопотання про витребування доказів. Представник відповідача в судовому засіданні надав суду пояснення відповідно до яких проти позову заперечив.
Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання, оскільки позивачем в порушення ст. 38 ГПК України не вказано який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню та обставини, які може підтвердити цей доказ. Крім того, представники відповідача та третьої особи 2 проти клопотання заперечили.
Представник третьої особи 2 також надав суду пояснення по суті поданого позову.
Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, разом з тим суд враховує, що в письмових заявах третя особа 1 просила суд розглядати справу за його відсутності.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Тернопільської обласної ради від 19.11.2009 р. № 792 «Питання аптечних закладів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області»затверджено концепцію розвитку аптечних закладів спільної власності громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та вирішено реорганізувати підприємства (в т.ч. Чортківську обласну комунальну центральну районну аптеку № 143) шляхом злиття, утворивши на їх майні та коштах комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільфарм». Пунктом 3 рішення встановлено, що вказані у пункті 2 цього рішення реорганізовані аптечні заклади входять до складу комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільфарм», як структурні підрозділи без права юридичної особи.
В даному випадку спір стосується правомірності рішення Тернопільської обласної ради, яка діє від імені власника -відповідної територіальної громади, про припинення комунальних підприємств шляхом злиття.
Частинами 1, 2, 3 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Частиною 1 ст. 24 ГК України передбачено, що управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
З урахуванням викладеного та положень ст. 24, п. 2 ч. 1 ст. 55, ст. 78 ГК України даний спір стосується реалізації організаційно-господарських повноважень територіальних громад щодо управління комунальним унітарним підприємством.
Згідно з п. 2 рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій України»згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до п. 3 вказаних рекомендацій господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.
За таких обставин, даний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Законодавець, установивши в Конституції України (ст.ст. 140, 141, 142, 143, 144, 145) базові засади функціонування місцевого самоврядування, його органів, матеріальну і фінансову основу тощо, решту питань організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності його органів відніс до визначення законом (стаття 146).
У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»(надалі - Закон) закріплено основні принципи здійснення місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених Законом та іншими законами (стаття 4).
Частиною п'ятою статті 16 Закону передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, а у статті 60 Закону встановлено режим права комунальної власності.
Чортківська обласна комунальна центральна районна аптека № 143 утворена згідно з розпорядженням голови Тернопільської обласної ради від 15 серпня 2003 року № 108 шляхом злиття Чортківської обласної комунальної центральної районної аптеки № 63 і державно-комунальної аптеки № 143 м. Чорткова, які відповідно до рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року «Про комунальну власність області»включені до переліку об'єктів комунальної власності Тернопільської області як самостійні юридичні особи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43, статті 60, пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»обласні ради здійснюють управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; правомочності щодо володіння, користування та розпорядження, а також права суб'єкта власності щодо цих об'єктів.
Згідно з пунктами 1.2, 1.5, 8.1 Статуту Чортківської обласної комунальної центральної районної аптеки № 143 дана аптека є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області; власником і засновником аптеки є Тернопільська обласна рада; реорганізація та ліквідація аптеки проводяться за рішенням власника.
Пунктом 4.1 Статуту передбачено, що майно аптеки є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та закріплено за нею на правах повного господарського відання.
Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
Пунктом 3 рішення Тернопільської обласної ради від 14.05.1998 р. № 6 «Про структуру і чисельність виконавчого апарату обласної ради»визнано таким, що втратив чинність пункт 1 рішення Тернопільської ради народних депутатів від 16.07.1992 р. «Про комунальну власність області»в частині передачі об'єктів комунальної власності в управління обласної державної адміністрації.
Положеннями п. 4 рішення Тернопільської обласної ради від 14.05.1998 р. № 6 «Про структуру і чисельність виконавчого апарату обласної рад»встановлено, що до остаточного вирішення в законодавчому порядку питання про правовий статус об'єктів спільної власності, які задовольняють спільні потреби територіальних громад, відділ з питань управління об'єктами спільної територіальних громад області виконавчого апарату обласної ради відає питаннями комунальної власності області.
Доказів зміни правового статусу спірних об'єктів комунальної власності позивачем не надано, а матеріали справи не містять.
За таких обставин, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що Чортківська обласна комунальна центральна районна аптека № 143 та майно, що знаходиться у її господарському віданні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, а управління таким майном здійснює Тернопільська обласна рада.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 78 ГК України орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
За таких обставин, Тернопільська обласна рада була повноважна приймати рішення про припинення позивача, функціями власника по управління яким була наділена відповідно до приписів чинного законодавства України та викладених рішень.
Посилання позивача на приналежність майна аптеки ДКП «Фармація» не спростовує висновку суду про віднесення аптеки до комунальної власності, функціями власника по управлінню якими наділений відповідач.
Стосовно твердження позивача про наявність підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним у зв'язку із відсутністю його погодження з антимонопольними органами суд відзначає наступне.
В цій частині позовні вимоги мотивовані невідповідністю оскаржуваного рішення ст. 6 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»та ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Позивач посилається на порушення Відповідачем ст. 6 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», а саме прийняття спірного рішення є примушенням позивача до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання, що призвело або може привести до монопольного становища на ринку.
Слід зазначити, що вказаний закон, на який посилається позивач, втратив чинність ще у 2001 році з набранням чинності Законом України «Про захист економічної конкуренції», ч. 2 ст. 15 якого також містить відповідну норму, проте в даному випадку відповідач не приймав, як орган влади, рішення про вступ позивача до асоціації, концерну чи об'єднання, а як власник позивача прийняв рішення про припинення позивача шляхом його реорганізації у формі злиття, що не суперечить ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Згідно з ст. 1 ГПК України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 40 ГК України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.
У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції»державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України. Частиною 1 ст. 22 вказаного Закону визначено, що з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»систему органів Антимонопольного комітету України становить Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення.
За таких обставин, право на звернення до суду у разі недотримання вимог законодавства щодо отримання попереднього дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію належить саме вищезазначеним органам, а не позивачу.
Позивач до таких органів не відноситься.
Аналогічний висновок щодо права особи, яка не наділена повноваженнями контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства, на звернення до суду з відповідних підстав міститься в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.11.2009 р. у справі № 2/179 пд.
Також, позивач посилається на порушення відповідачем ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», стверджуючи що відповідач до прийняття оспорюваного рішення не отримав згоди третіх осіб на концентрацію аптечних закладів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області.
Суд вважає, що отримання чи не отримання відповідачем дозволу органів Антимонопольного комітету України на концентрацію, при прийнятті спірного рішення, ніяким чином не порушує прав та інтересів власне Позивача, оскільки Позивач не уповноважений здійснювати нагляд та контроль за конкурентними відносинами у державі, та відповідно не має ніяких прав та обов'язків щодо цього. Навіть у разі порушення Відповідачем ст.24 Закону України «Про захист економічної конкуренції»при прийнятті спірного рішення притягнення Відповідача до відповідальності за це та оскарження спірного рішення відноситься до компетенції органів Антимонопольного комітету України, а не позивача.
Також, позивач не подав суду жодних доказів порушення відповідачем ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Навпаки, як встановлено судом 14.04.2010 р. Головне управління статистики у Тернопільській області листом №14-07/52 повідомило відповідача про те, що питома вага обсягу роздрібної реалізації товарів фармацевтичних, матеріалів перев'язувальних предметів та предметів догляду за хворими, а також товарів медичних та ортопедичних (відповідно наданого переліку підприємств за 2009 р. становить 31,3% в обсязі роздрібної реалізації цих товарів по області.
Стосовно твердження позивача про порушення відповідачем трудових прав працівників аптек з огляду на несвоєчасне повідомлення галузевої профспілки про прийняте рішення суд відзначає наступне.
Позивач також посилається на порушення вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»відповідно до якої у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Тобто, надання інформації має передувати не прийняттю власником рішення, а моменту звільнення працівників, що виключає можливість визнання недійсним оскаржуваного рішення з даної підстави.
Крім того, позивачем не надано доказів наявності у нього права на звернення до суду з метою захисту інтересів своїх працівників.
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України захист цивільних прав та охоронюваних законом інтересів судом здійснюється за умови порушення, невизнання або оспорювання таких прав та інтересів.
Враховуючи недоведення позивачем невідповідності оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства та недоведеність порушення, невизнання або оспорювання своїх прав та інтересів, підстави для визнання недійсним рішення Тернопільської обласної ради № 792 від 19.11.2009 р. «Питання аптечних закладів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області»відсутні.
За таких обставин, позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 11.08.2010 р.