ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/13011.08.10
За позовом Державного підприємства завод «Генератор»
до Приватного підприємця Черняхівського Петра Івановича
про стягнення 4 409, 62 грн. та повернення майна
Суддя Пригунова А.Б.
Представники сторін:
від позивача: Хлапонін Д.Ю.
від відповідача: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про зобов'язання відповідача повернути Державному підприємству завод «Генератор»причеп ОДАЗ-9352, державний № 15502 КА інв. № 1081402 та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 305, 63 грн., 337, 90 грн. -пені, 628, 07 грн. -інфляційного збільшення боргу та 138, 02 грн. -3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані закінченням терміну дії договору оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р. та неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до вказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.07.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що договір оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р. неодноразово автоматично продовжувався за взаємною згодою сторін. Однак 24.06.2009 р. позивач надіслав відповідачу лист про закінчення терміну дії вказаного договору, у якому зазначалось про необхідність сплатити заборгованість та повергнути орендоване майно Державному підприємству завод «Генератор».
Таким чином, позивач вважає, що термін дії договору оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р. закінчився 11.06.2009 р. та на новий термін не продовжувався, а відтак -відповідач зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 р. розгляд справи було відкладено на 11.08.2010 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, зважаючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст.ст. 82, 85 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. У судовому засіданні 11.08.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
11.06.2001 р. між Державним підприємством завод «Генератор»та Приватним підприємцем Черняхівським Петром Івановичем укладено договір оренди-найму транспортного засобу № 7, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти у тимчасове платне користування причеп ОДАЗ-9352, державний № 15502 КА інв. № 1081402 для здійснення вантажних перевезень.
Пунктами 2.1., 2.1. договору встановлено, що майно передається відповідачу протягом трьох днів з моменту підписання договору за актом приймання-передачі.
Договір, відповідно до п. 3.1., вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє один рік до 11.06.2002 р.
Згідно з п. 3.3. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його терміну, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором.
Положеннями розділу 4 договору передбачено, що розмір орендної плати визначено у додатку № 1 та плата підлягає сплаті з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на рахунок позивача не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 7 від 11.06.2001 р. розмір плати за оренду причепа ОДАЗ-9352, державний № 15502 КА інв. № 1081402 за базовий місяць травень 2001 року становить 43, 98 грн.
Згідно з п.п. 7.1., 7.2. договору майно повинно бути повернено позивачу у триденний строк по закінченні терміну оренди у технічному робочому стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації за актом приймання-передачі.
Відповідно до акту прийому-передачі транспортного засобу від 12.07.2001 р. позивач передав, а відповідач -прийняв причеп ОДАЗ-9352, державний № 15502 КА інв. № 1081402.
Як стверджує позивач, договір договору оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р. неодноразово продовжувався на підставі п. 3.3. договору та закінчився 11.06.2009 р.
24.06.2009 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист № 8/333-297 від 24.06.2009 р. про закінчення терміну договору оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р. та повернення орендованого майна і сплату заборгованості.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з березня 2007 року до квітня 2010 року та після закінчення терміну дії вказаного договору не повернув об'єкт оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як встановлено судом та підтверджується позивачем, термін дії договору оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р. було неодноразово пролонговано.
При цьому судом встановлено, що термін дії вказаного договору закінчився 11.06.2009 р., у зв'язку з направленням позивачем листа № 8/333-297 від 24.06.2009 р. про закінчення терміну договору оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялись рахунки-фактури на сплату за оренду майна, які відповідно до п. 3.3. договору мали бути сплачені не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо сплати орендних платежів за договором оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р. не надав.
Між тим суд відзначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 286 Господарського кодексу України підставою сплати орендних платежів є відповідний договір оренди.
При цьому термін дії договору закінчився 11.06.2009 р. та на новий термін не продовжувався, а відтак -вимоги позивача про стягнення орендної плати підлягають задоволенню частково, а саме за період дії договору оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р. з березня 2007 року до червня 2009 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував, вимоги Державного підприємства завод «Генератор»до Приватного підприємця Черняхівського Петра Івановича про стягнення заборгованості за договором № 7 від 11.06.2001 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 280, 57 грн. за період з березня 2007 року до 11.06.2009 р.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.
При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідально до п. 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями (чинним на момент винесення рішення) якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
При цьому позивач нараховує пеню за останні шість місяців до моменту подання позовної заяви, тобто після закінчення терміну дії оренди-найму транспортного засобу № 7 від 11.06.2001 р.
Таким чином, оскільки стягнення неустойки за порушення зобов'язання за вказаний позивачем період ані договором, ані законом не врегульовано, враховуючи, що суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати період нарахування штрафних санкцій за порушення божником зобов'язання, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 337, 90 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку суду розмір інфляційних витрат за період з грудня 2008 року до лютого 2010 року становить 433, 31 грн., 3 % річних за період з 16.11.2008 р. до 07.04.2010 р. -95, 22 грн.
За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: про стягнення заборгованості по орендним платежам у розмірі 2 280, 57 грн. за період з березня 2007 року до 11.06.2009 р., інфляційні нарахування у розмірі 433, 31 грн. та 3 % річних на суму 95, 22 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Тож, зважаючи на те, що термін дії договору закінчився, суд вважає, що на даний час у відповідача відсутні правові підстави користуватись причепом ОДАЗ-9352, державний № 15502 КА інв. № 1081402, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути Державному підприємству завод «Генератор»вищевказане майно визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Державного підприємства завод «Генератор» задовольнити частково.
2. Зобов'язати Приватного підприємця Черняхівського Петра Івановича (м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 71, кв. 4, ідент. код 1900119018) повернути Державному підприємству завод «Генератор»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, код ЄДРПОУ 14312453) причеп ОДАЗ-9352, державний № 15502 КА інв. № 1081402.
3. Стягнути з Приватного підприємця Черняхівського Петра Івановича (м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 71, кв. 4, ідент. код 1900119018), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства завод «Генератор»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, код ЄДРПОУ 14312453) заборгованість по орендним платежам у розмірі 2 809, 10 (дві тисячі вісімсот дев'ять грн. 10 коп.) грн., 433, 31 (чотириста тридцять три грн. 31 коп.) грн. -інфляційних витрат, 95, 22 (дев'яносто п'ять грн. 22 коп.) грн. -3 % річних, 28, 10 (двадцять вісім грн. 10 коп.) грн. -державного мита та 150, 34 (сто п'ятдесят грн. 34 коп.) грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя
Пригунова А.Б.
Дата підписання: 20.08.2010 р.