ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/21819.08.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до
про Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 56 519,58 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача
від відповідача Гаркавенко С.В. - представник
Мазурок О.І. - представник
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.08.2010 оголошувалася перерва до 19.08.2010.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 50 104,58 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2 200,45 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 538,03 грн. та пені у розмірі 3 676,52 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, зобов'язання за Договором № 690445 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.1999 виконані відповідачем не в повному обсязі, а саме відповідач не оплатив спожиту за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року включно теплову енергію. Заборгованість станом на 1 травня 2010 року становить 50 104,58 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку з урахуванням встановленого індексу інфляції, за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховує пеню та 3% річних.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що зобов'язання за Договором № 690445 від 01.06.1999 виконані, використана теплова енергія оплачена, за вказаним договором у відповідача рахується переплата у розмірі 1 691,14 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача господарський суд,
01 червня 1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(Енергопостачальна організація) та Дирекцією по експлуатації нежилих будинків від імені ДКП «Київжитлоспецексплуатація»(Абонент) укладено Договір № 690445 на постачання теплової енергії у гарячій воді до об'єкту, що знаходиться за адресою: вулиця Малютенко, 34.
Предметом вказаного Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1).
За умовами договору Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року (п. 2.2.1 Договору).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 690445 від 01.06.1999 Енергопостачальна організація відпускає Абоненту теплову енергію в гарячій воді в межах 271 Гкал/на рік.
Відповідно до п. 2.3.1 Договору Абонент зобов'язаний додержуватись кількісного споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у Додатку № 4 до Договору № 690445 від 01.06.1999. Відповідно до п. 5 вказаного Додатку Абонент щомісяця с 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуду табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РВТ).
Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальної організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (п.2 Додатку № 4).
Згідно із п. 5.1 Договору облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.
Строк дії договору встановлений сторонами з дня його підписання до 31.12.1999 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8,1, п.8.4 Договору). Доказів припинення договору в установленому порядку сторонами суду не надано.
Позивач зазначає, що відповідач зобов'язання за Договором № 690445 від 01.06.1999 не виконав, оплату за використану теплову енергію за період з 01.11.2009 по 01.05.2010 не оплатив. Згідно облікових карток (табуляграм) та довідки про здійснення нарахувань та оплати заборгованість відповідача за вказаний період становить 50 104,58 грн.
Відповідач щодо обсягу поставленої йому та використаної теплової енергії за період листопад 2009 року -квітень 2010 року не заперечує, розбіжностей у розрахунку вартості спожитої енергії за вказаний період у сторін немає. Відповідач зазначає, що отримана за період спірний період теплова енергія оплачена ним повністю.
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що оскільки за попередній опалювальний період (грудень 2008 року -квітень 2009 року) вартість теплової енергії розраховувалось позивачем за тарифами, визначеними Розпорядженнями КМДА, які скасовані Указами Президента України, як такі, що суперечать Конституції України та законам України, вартість теплової енергії за вказаний період необґрунтовано є більшою. Отже, частина перерахованих відповідачем грошових коштів безпідставно зарахована позивачем в рахунок погашення боргу за період грудень 2008 року -квітень 2009 року.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.
Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору (ч. 3 ст. 276 Господарського кодексу України).
Частиною 6 ст. 276 зазначеного кодексу передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Матеріалами справи встановлено, що розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період грудень 2008 року по лютий 2009 року проводився позивачем на підставі тарифів встановлених:
за період з 01.12.2008 по 30.12.2008 Розпорядженням КМДА № 1662 від 27.11.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»;
за період з 31.12.2008 по 05.02.2009 Розпорядженням КМДА № 1780/1 від 25.12.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»;
за період з 06.02.2009- по 09.02.2009 Розпорядженням КМДА № 127 від 05.02.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів»та № 128 від 05.02.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ».
Указом Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 «Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації»скасовано, як таке, що не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1162 від 27.11.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів».
Указом Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 «Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації»скасовано, як таке, що не порушують вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги»розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів».
Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009 «Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації»скасоване, як таке, що суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України «Про житлово - комунальні послуги, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»та економічно необґрунтованими, неефективними за очікуваними результатами розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 127 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів» та № 128 від 05.02.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.
До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 скасоване.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.032009 з 10 лютого 2009 року поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007.
Отже, за вказаних обставин нарахування плати за теплову енергію для потреб нежилих приміщень, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007, в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.
Вартість поставленої позивачем теплової енергії за період грудень 2008 року по квітень 2009 року, за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007, становить 27 794,20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що перераховані відповідачем грошові кошти 13.02.2009 в розмірі 13 733,95 грн., 23.04.2009 в розмірі 8 950,33 грн., 02.11.2009 в розмірі 10 784,11 грн., 05.11.2009 в розмірі 8 000,00 грн. та 12.11.2009 в розмірі 28 121,53 грн. позивачем повністю зараховані в рахунок оплати теплової енергії, поставленої за період грудень 2008 року по квітень 2009 року.
Виходячи з того, що вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період грудень 2008 року -лютий 2009 року розрахована позивачем на підставі розпорядження голови Київської міської державної адміністрації, які втратили чинність у зв'язку з їх скасуванням, із сплачених відповідачем сум 13.02.2009, 23.04.2009, 02.11.2009, 05.11.2009 та 12.11.2009 позивач був вправі зарахувати 27 794,20 грн. в рахунок оплати енергії, поставленої у грудні 2008 року та січні -квітні 2009 року, а залишок підлягає зарахуванню в рахунок оплати енергії, поставленої за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року.
Відповідно до пояснень позивача та доданих до них зустрічному розрахунку вартості фактично спожитої теплової енергії за період листопад 2009 року по квітень 2010 року, вартість спожитої теплової енергії за вказаний період сплачена, що підтверджується наданими до справи платіжними документами: № 143 від 03.02.2009 на суму 13 733,95 грн., № 476 від 22.04.2009 на суму 8 950,33 грн., № 1121 від 02.11.2009 на суму 10 784,11 грн., № 1141 від 05.11.2009 на суму 8 000,00 грн., № 1157 від 12.11.2009 на суму 28 121,53 грн., № 40 від 21.01.2010 на суму 15 000,00 грн., № 280 від 24.02.2010 на суму 45 000,00 грн. та випискою з банківського рахунку відповідача за 20.05.2010 про перерахування позивачу 10 000,00 грн.
Отже, на момент звернення позивача до Господарського суду міста Києва с позовом заборгованість за поставлену за Договором № 690445 від 01.06.1999 теплову енергію відсутня.
Між тим, як свідчать матеріали справи плата за отриману теплову енергію проводилась відповідачем з порушенням строків, встановлених Договором № 690445 від 01.06.1999.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 690445 від 01.06.1999 встановлений судом та підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За розрахунком суду, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати використаної теплової енергії за період грудень 2009 року -квітень 2010 року з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки у розмірі 741,62 грн. та 3% річних у розмірі 156,85 грн.
Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7 Додатку № 4 до Договору № 690445 від 01.06.1999 сторони погодили, що Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством України.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором № 690445 від 01.06.1999 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 071,95 грн. пені.
Виходячи з викладеного, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 741,62 грн. інфляційних нарахувань, 156,85 грн. -3% річних, нарахованих відповідно до періодів прострочення зобов'язань, та 1 071,95 грн. пені.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального України підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500, рахунок 2600500010883 у ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, або з будь якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305, рахунок 260070130718 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627) 741 (сімсот сорок одна) грн. 62 коп. інфляційних нарахувань за час прострочення, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 85 коп. - три проценти річних з простроченої суми, 1 071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 95 коп. пені, 19 (дев'ятнадцять) грн. 73 коп. державного мита та 8 (вісім) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення:21.08.2010