Справа № 159/1018/23
Провадження № 2/159/474/23
про залишення позовної заяви без руху
22 лютого 2023 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Лесик В.О.., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з іноземцем ОСОБА_2 .
Подана позивачем позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 5 ч. 3 та ч. 6 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, крім іншого, повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач є громадянином Ісламської Республіки Пакистан.
Так, порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону, правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст. 110 СК України, розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч. 2 і 3 ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право" подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Приписами ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Загальні правила підсудності цивільних справ судами України визначаються стосовно іноземців так само, як і стосовно громадян України. Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Тобто, при визначенні підсудності цивільних справ за участю іноземної особи може мати місце загальна територіальна підсудність, альтернативна, виключна та договірна підсудність.
Статтею 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спільних дітей у сторін немає. Позивач у позові вказала останнє відоме місця проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , але не надала суду жодних підтверджуючих доказів щодо проживання відповідача за вказаною адресою, а також що останнім спільним місцем проживання подружжя є територія України. Крім того, позивачем не надано посилання на докази, що відповідач, як громадянин Ісламської Республіки Пакистан, мав тимчасову реєстрацію в Україні.
За таких обставин, відсутність вказаних вище даних унеможливлює зробити висновок про підсудність позовної заяви.
З врахуванням вищенаведеного позивачці необхідно усунути вище вказані недоліки позовної заяви, шляхом подання позовної заяви в новій редакції з усунутими недоліками.
Згідно вимог ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суддя -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, про що повідомити позивача і надати їй десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених недоліків.
Попередити позивача, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяВ'ячеслав Лесик