Справа № 161/6489/22
Провадження № 1-кп/0158/17/23
23 лютого 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у колегіальному складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинувачених - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12021030000000334 від 24.11.2021 року про обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України,-
В провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №12021030000000334 від 24.11.2021 року відносно ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України.
21.02.2023 року від прокурора у кримінальному провадженні №12021030000000334 від 24.11.2021 року - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_5 до суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України.
Клопотання обґрунтовує тим, що строк тримання обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 під вартою, який продовжено ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 січня 2023року, закінчується 04 березня 2023 року і на даний час ризики суспільної небезпечності обвинувачених, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, про що свідчить тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, останні перебуваючи на волі можуть переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків, а також тих обставин, що останні обвинувачуються у скоєнні ряду тяжких та особливо тяжкого корисливо - насильницького злочину за які передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п'ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі. Вищеперелічені обставини свідчать про те, що жодний із більм м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти спробам ОСОБА_13 та ОСОБА_14 забезпечити належну процесуальну поведінку останніх, оскільки обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є особами молодого віку, які не мають постійного джерела доходу, з метою уникнення покарання, можуть залишити місце свого проживання, вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому просить продовжити обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_14 строк тримання під вартою на шістдесяти днів, без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні подані ним клопотання підтримав з підстав викладених у них та просив продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на шістдесяти днів, без визначення розміру застави.
Обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та їх захисники - ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , кожен зокрема, щодо задоволення клопотань прокурора заперечили, просили обрати обвинуваченим більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали клопотання заявлені процесуальним прокурором у кримінальному провадженні щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_13 посилаючись на наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, кожного зокрема, думку прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , суд також враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Судом встановлено, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , кожен зокрема, обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого, тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція найтяжкої статті передбачає покарання до 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі, а тому наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , згідно ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.01.2023р., продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 березня 2023 року включно.
При цьому, оскільки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 обвинувачуються, серед іншого, у вчиненні злочину із застосуванням насильства, а тому на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання вказаними обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Колегія суддів вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та не дасть змоги дослідити всі обставини кримінального правопорушення у встановлені законом строки, а тому оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим на 60 днів без визначення застави - слід задовольнити.
Керуючись ст.ст.177, 181, 194, 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12021030000000334 від 24.11.2021 року - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 23 квітня 2023 року включно.
Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 23.02.2023 року.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 23 квітня 2023 року включно.
Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 23.02.2023 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її винесення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2
ОСОБА_19 Сіліч