Справа № 2-754/10
Іменем України
08 липня 2010 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.
при секретарі Марчук І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
14 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з 05 грудня 1976 року по 20 лютого 2003 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 квітня 1998 року, він є власником жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому з 23 липня 1998 року зареєстрована його колишня дружина ОСОБА_2 Остання з лютого 2003 року за місцем реєстрації не проживає, добровільно знятися з реєстрації відмовляється.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідачка з 2003 року знаходиться на заробітках в Іспанії, станом будинку не цікавиться, участі у його утриманні не приймає, її майна в помешканні немає. В липні 2009 року ОСОБА_2 гостювала у сина, який проживає в його будинку. Посилаючись на викладене, просив позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що є достатньо підстав для визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, зазначивши, що вказаний жилий будинок придбано в період зареєстрованого шлюбу з позивачем, він є їх спільною власністю, в якому її частка становить Ѕ, і той факт, що правовстановлюючі документи оформлені на ім'я позивача, не позбавляє її права власності на належну їй частку будинку. В 2003 році, в зв'язку з тяжким матеріальним становищем та відсутністю роботи, вимушена була виїхати на роботу до Іспанії і до липня 2009 року не мала можливості приїздити додому. На даний час позивач перешкоджає проживанню в будинку, і тому вона вимушена буде звернутися до суду з позовом про розподіл спільного майна.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.
Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 05 грудня 1976 року перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого 22 квітня 1998 року, по договору купівлі-продажу придбали жилий будинок АДРЕСА_1, правовстановлюючі документи на який оформили на ім'я позивача ОСОБА_1
23 липня 1998 року відповідачка зареєструвалася за зазначеною адресою.
20 лютого 2003 року шлюб між сторонами було розірвано судом, відповідачка в зв'язку з тяжким матеріальним становищем та відсутністю роботи в країні, вимушено виїхала до Іспанії на заробітки. Позивач з новою cім'єю та дітьми від шлюбу з ОСОБА_2 проживає у їх спільному будинку.
Викладені обставини підтверджені сторонами в судовому засіданні, а тому в силу ч.1 ст. 61 ЦПК України суд вважає їх встановленими.
Відповідачка ОСОБА_2, яка, відповідно до ст. 22 КпШС України (1969 р.), має рівні з позивачем права володіння, користування і розпорядження майном, в липні 2009 року приїздила додому, мешкала у будинку, що є спільною сумісною власністю подружжя. Цей факт в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та не заперечував позивач ОСОБА_1
Викладені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні копіями документів: договору купівлі-продажу жилого будинку від 22.04.1998р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.07.2009р. НОМЕР_1; технічного паспорту на жилий будинок від 01.10.1993р.; свідоцтв про розірвання та про шлюб; акту обстеження комісії Чорноморської сільської ради від 06.04.2009р., довідки Чорноморської сільської ради від 15.10.2009р. №376.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що придбаний в період зареєстрованого шлюбу сторонами жилий будинок АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю. Причина з якої відповідачка впродовж 2003 - 2009 років не проживала за місцем реєстрації, на думку суду є поважною, оскільки в зв'язку з економічною кризою в країні, знаходилась на заробітках за межами України. Період непроживання відповідачки в спірному будинку на час звернення до суду не виходить за межі строку в один рік, оскільки в липні 2009 року остання приїжджала додому та мешкала у ньому. За таких обставин посилання позивача на ч. 2 ст. 405 ЦК України, як підставу того, що колишня дружина ОСОБА_2 втратила право користування жилим приміщенням судом не приймаються до уваги та спростовуються вищезазначеними доказами.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав визнати відповідачку такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, або шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням протягом двадцяти днів з дня подання цієї заяви апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його оскарження, у разі подання цієї заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги на рішення, а у разі подання останньої - відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий: