Справа № 3-474
2010 р.
25 серпня 2010 року Суддя Березанського районного суду Миколаївської області Дорошенко А.В. , при секретарі Горбенко Н.С., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВПМ ДПІ у Жовтневому районі Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця м.Ташкент, жителя АДРЕСА_1, гр.України, освіта вища, одруженого, на утриманні 3 м/л дітей, приватного підприємця,
за ч.1 ст. 164 КУпАП, -
З протоколу серії КН № 827090 від 29.07.2010 р. вбачається, що 28.07.2010 р. під час проведення перевірки бази відпочинку «Комета», належної ПП ОСОБА_1, розташованої в зоні відпочинку «Коблево» по вул. Корабелів, № 2-в, виявлено факт надання послуг з оренди особистого нерухомого майна без наявності дозвільних документів, а саме: сертифіката відповідності на послуги тимчасового розміщення та дозволу місцевих органів влади, чим порушено ст.ст. 18,24 Закону України “Про туризм» № 324/95 ВР від 15.09.95 р., Закон України «Про дозвільну систему в Україні».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав і пояснив, що не знав про те, що для діяльності бази відпочинку повинен бути сертифікат відповідності на надання послуг з тимчасового проживання. База відпочинку функціонує з 01.07.10 р., приймалася комісією 25 червня 2010 року, але акт приймання бази не було підписано інспектором з охорони праці, оскільки він перебував у відпустці, і тому головний санітарний лікар не підписав акт прийняття бази в день складення акту, підписавши його тільки після підписання інспектором - 05.08.2010 р.. За дане правопорушення його притягнено судом до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'заний з'ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'кшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» надає вичерпний перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, до якого послуги з тимчасового розміщення не включено.
Згідно ст..1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
Згідно п.8 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 297, послуги з тимчасового розміщення (проживання) підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони довкілля в порядку, встановленому законодавством.
Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 р. за № 466/10746, передбачено обов'язкову сертифікацію готельних послуг, що надаються суб'єктами туристичної діяльності (п.30).
Згідно Закону України “Про туризм” в редакції від 18.11.2003р. суб'єктами, що здійснюють та забезпечують туристичну діяльність є суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг (п.3 ч.2 ст.5 Закону).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.24 Закону суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані надавати туристичні послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації, після проведення такої сертифікації в установленому порядку.
Здійснення туристичної діяльності без отримання відповідного дозволу (ліцензії) або недодержання ліцензійних умов з надання туристичних послуг тягне за собою відповідальність згідно із законом (п.1 ч.2 ст.30 Закону).
Законом України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-111 визначено, що сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, система якості, управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Відповідно до Переліку документів дозвільного характеру, передбаченого законами України, документом дозвільного характеру передбаченому в Законі України «Про туризм» є дозвіл на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу.
Таким чином, за порушення порядку сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) законом передбачена відповідальність зі іншими нормами закону, а не за ч.1 ст.164 КУпАП, як це кваліфіковано оперуповноваженим ВПМ, який склав протокол. Тому в діях ОСОБА_1 за надання послуг тимчасового розміщення без сертифіката відповідності склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП відсутній.
Крім того, в силу п.8 ст.247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю у разі наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення.
10.08.2010 р. постановою Березанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 680 грн.за те, що при перевірці 12.07.10 р. органом управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю в Миколаївській області було виявлено, що ПП ОСОБА_1 надавав послуги по поселенню відпочиваючих в зоні відпочинку «Коблево» на базах відпочинку «Комета» та «Валерія», не маючи актів прийняття оздоровчих закладів для дорослих.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 по тому самому факту притягнено судом до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення, провадження в цій частині підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.252, 280, 283, п.1 та п.8 ст.247 КУпАП, -
Адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, закрити із-за відсутності в його діях складу правопорушення та наявності по тому самому факту постанови суду про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд Миколаївської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: