Справа № 495/211/23
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
23 лютого 2023 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої - судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі - Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк Ангеліни Володимирівни про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся 09 січня 2023 року до суду з адміністративним позовом до Головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк Ангеліни Володимирівни про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 31 грудня 2022 року він отримав поштою лист з Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де містились постанови про відкриття виконавчого провадження №70599770, №705997 від 21.12.2022 року.
02.01.2023 року позивач ОСОБА_1 прибув до головного державного виконавця Березнюк А.В. з даного приводу, де він дізнався, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2022 року по справі №495/3871/22 було винесено постанову, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.. Окрім того, позивачу ОСОБА_1 було повідомлено, що він має сплатити подвійний штраф у сумі 34000,00 грн. у зв'язку з тим, що він не сплатив штраф у строки, передбачені ч.1 ст. 307 КУпАП.
Однак, як зазначає позивач ОСОБА_1 , йому не було повідомлено про дату та час розгляду судом справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, він не отримував копії постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2022 року по справі №495/3871/22, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зважаючи на вищезазначене, оскільки позивач ОСОБА_1 у строки, передбачені ч.1 ст. 307 КУпАП, а саме 09.01.2023 року, сплатив штраф у розмірі 17000,00 грн. та судовий збір у розмірі 496,20 грн., постанови головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк Ангеліни Володимирівни від 21.12.2022 року про відкриття виконавчого провадження №70599770 та виконавчого провадження №70599781, підлягають скасуванню.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте адвокат Бондаренко Г.Є., яка діє в його інтересах, надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
В судове засідання відповідач - Головний державний виконавець Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк А.В. не з'явилась, проте надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, відводів та заперечень не має.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2022 року по справі №495/3871/22, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн.. Проте, доказів отримання позивачем ОСОБА_1 зазначеної вище постанови матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП не містять.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані постанови головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк Ангеліни Володимирівни від 21.12.2022 року про відкриття виконавчого провадження №70599770 та відкриття виконавчого провадження №70599781, позивач ОСОБА_1 отримав 31.12.2022 року, та сплатив штраф у сумі 17000,00 грн. та судовий збір у сумі 496,20 грн. 09.01.2023 року, тобто у строк, передбачений ч.1 ст. 307 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII відповідно ст.1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно зі ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи, вищезазначене, оскільки судом достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не ухилявся від виконання рішення суду, добровільно сплатив штраф, накладений судом, відповідачем не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваних позивачем постанов про відкриття виконавчих проваджень, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк Ангеліни Володимирівни про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця є обґрунтованими, законними, такими, що ґрунтуються на дійсних обставинах справи, а отже підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк Ангеліни Володимирівни про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця - задовольнити.
Скасувати постанови Головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк Ангеліни Володимирівни від 21.12.2022 року про відкриття виконавчого провадження №70599770 та про відкриття виконавчого провадження №70599781.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст даного рішення складено 23.02.2023 року.
Суддя: