Справа № 495/634/22
Номер провадження 1-кп/495/213/2023
23 лютого 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонни суд Одеської області ,
в складі: головуючої -судді ОСОБА_1
при секретарі- ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Білгород-Дністровському кримінальне провадження №12021162240001302 від 31 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишняки, Арцизького району, Одеської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2
обвинуваченого о у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
сторони кримінального провадження :
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури - ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на стадії підготовчого судового засідання знаходиться кримінальне провадження №12021162240001302 від 31 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого о у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Він обвинувачуються у скоєнні злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 10 років. Обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 до судового засідання у режимі відео конференції доставлений не був, з тих підстав, що відмовився виходити з камери Державної установи «Ізмаїльській слідчій ізолятор», про що співробіниками ДП " Ізмаїльський слідчий ізолятор" складений відповідний акт,який долучений до матеріалів справи.
Будь-яких медичних довідок чи інших документів про неможливість участі обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні до суду не надійшло.
Те, що обвинувачений не виявив бажання виходити з камери слідчого ізолятору та бути присутнім у судовому засіданні, судом розцінюється як навмисна спроба зірвання судового засідання та не розгляд питання стосовно міри запобіжного заходу, оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 достовірно відомо про закінчення терміну дії раніше обраного у відношенні нього запобіжного заходу.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повідомлений про час та місце судового засідання, не виявив бажання бути присутнім, не повідомив причини свого небажання явки до судового засідання, а також, те, що в цьому судовому засіданні справа не розглядається по суті, а лише вирішується питання про міру запобіжного заходу, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_5 інтересах обвинуваченого та обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурором не надано обґрунтування, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. У її підзахисного міцні соціальні зв'язки, він має постійне місце проживання. Доказів того, що її підзахисний може впливати на свідків прокурором не надано. Просила змінити її підзахисному запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
З урахуванням викладеного, підтвердженням існування зазначених ризиків слугує характеристика обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, не одружений, тобто, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не прийнято і на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження не розпочався, свідки підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженню.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 10 років.
На даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Крім того, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
З урахуванням викладених обставин, а також наявність відносно ОСОБА_4 обвинувачення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а також обставин, що характеризують обвинуваченого , а саме наявність судимості, зважаючи на можливість впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369-372, 392-395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12021162240001302 від 31 жовтня 2021 року за ознаками ч.2 ст.121 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити у відношенні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, без визначення розміру застави, тобто до 23.04.2023 року включно.
Копію ухвали після її проголошення негайно вручити обвинуваченому .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Суддя: ОСОБА_1