/про залишення без руху/
133/317/23
22.02.2023
м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» про стягнення середнього заробітку,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з відповідача ТОВ «Амако Україна» на його користь середню заробітну плату в розмірі 540 912 грн з утриманням обов'язкових податків і зборів та понесені судові витрати.
Вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновків, що заява не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Звернувшись із позовом до суду позивач фактично заявляє вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір", звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Разом з тим, п.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір" не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Цевинагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Таким чином, середній заробіток за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто він не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.
Подібного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94,116,117 Кодексу законів про працю України та статей 1,2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/12623/19 (постанова від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-47цс21).
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, інших виплат під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Беручи до уваги вказані висновки Верховного Суду, суд вважає, що середній заробіток за період, коли працівник не виконував трудові обов'язки, оскільки написав заяву про звільнення, а роботодавець всупереч закону не видав наказ про звільнення працівника та не провів розрахунок, не може вважатись заробітною платою, а також не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку Законом України "Про судовий збір" не передбачено.
Доказів того, що позивач має пільги щодо сплати судового збору не надано.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня становить 2684 гривню.
Як випливає із положень ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (1073,60 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (13 420 грн.).
Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та надати до суду оригінал квитанції про його сплату.
Оскільки ціна позову складає 540 912, 00 грн, то позивачеві потрібно сплатити 5 409, 12 грн судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, дану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків: сплатити судовий збір, про що надати суду оригінал платіжного документа.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 та 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175,177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» про стягнення середнього заробітку - залишити без руху.
Надати позивачу строк, не більше десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА