Справа № 495/10048/22
10 лютого 2023 року м. Білгород- Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого судді - Шевчук Ю.В.,
при секретарі - Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області матеріали, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП Головного управління НП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 14 грудня 2022 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №128332 від 10.12.2022 року відносно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 10.12.2022 року о 19 годині 00 хвилин в м. Білгород-Дністровський по вул. Перемоги, 2 «Б», водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Фольксваген Гольф, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису (відеокамера №1389), чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, однак надав до суду клопотання, з якого вбачається, що з даним протоколом категорично не згоден, оскільки огляд на стан сп'яніння водія у встановленому порядку зі свідками, із застосуванням Алкотестеру «Дагер» не проводився. Наявне в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції він не підписував. Свідків правопорушення також не було. Працівники поліції пообіцяли повернути транспортний засіб тільки після того, як він напише в протоколі, що випив пиво, хоча насправді він не вживав спиртних напоїв в той день. Крім того, в протоколі відсутні відомості про те, що хід виявлення адміністративного правопорушення фіксувався за допомогою технічних записів, а також в протоколі відсутні відомості, що до протоколу долучається диск з відеозаписом, хоча у матеріалах справи наявний диск з відеофайлами, як доказ у справі, проте ані у протоколі про адміністративне правопорушення, а ні в матеріалах справи не містяться відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення номер та серію відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд закрити провадження по справі через відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, клопотання ОСОБА_1 та наявні докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положен ьст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як передбачено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями ч. 1ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягаються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності дост.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв'язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Згідно до положень частини 1статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. При цьому зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дані повинні узгоджуватись з іншими доказами доданими до нього.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення - це процесуальний документ, в якому певній особі ставиться у провину (висувається) вчинення того чи іншого правопорушення, обов'язковому доказуванню підлягають, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення (подія правопорушення).
Протокол про адміністративне правопорушення, це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Дослідивши основний доказ по справі протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №128332 від 10.12.2022 року, суд погоджується із твердженням ОСОБА_1 , що протокол містить недоліки та не може бути належним та допустимим доказом вчинення ним інкримінованого його адміністративного правопорушення.
Так, в протоколі відсутні відомості про те, що хід виявлення правопорушення фіксувався за допомогою технічних записів, відсутні відомості що до протоколу долучається диск з відеозаписом.
Даючи оцінку долученому доказу диску з відеозаписом суд прийшов до наступних висновків. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявний диск з двома відеофайлами, як доказ у справі, проте ані у протоколі про адміністративне правопорушення, а ні в матеріалах справи не містяться відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення: номер та серію відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис.
Відсутність таких даних, не дає можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру щодо ОСОБА_1 проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху.
Дослідивши наданий працівниками поліції диск та оглянувши відеофайли, встановлено, що вони не відповідають положенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Наведене свідчить про те, що відеореєстратор поліцейського повинен бути увімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.
Як вбачається з досліджених відеозаписів поліцейським порушено порядок ведення фіксації, оскільки не було зафіксовано рух автомобіля, відеозапис є частковим та вівся не безперервно.
Отже, відеозаписи, які додані до матеріалів справи не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В п. 2Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті», міститься роз'яснення що судам слід ураховувати, що відповідальність заст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
При цьому, Верховний Суд у справі №38/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
До матеріалів справи долучено диск із відеофіксацією. на вказаному диску відсутні будь-які відео файли, які фіксували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт того, що вказаний автомобіль рухався, переслідувався поліцейськими та був зупинений.
Таким чином, вказаним диском з відеофіксацією, який є об'єктивним доказом у справі не підтверджено факт керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП.
Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.
Судом враховується, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частино 1 статтею 130Кодексу України про адміністративні правопорушення, є керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Частиною 2ст.251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог чинного законодавства, містить в собі данні які не підтверджені, та містить недоліки щодо неповноти його заповнення.
Судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Згідно ізст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Крім того, Верховний суд України в п. 24Постанови Пленуму «Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року за №14звернув увагу суддів неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях247і280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно дост.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62Конституції України- презумпції невинності.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.
Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положеньст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1ст.130 КУпАП, оскільки вину обґрунтовано на неналежних та недостатніх доказах, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного і міжнародного законодавства. А тому, суд приходить до обґрунтованого висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, п. 1 ст.247, 251,283,284 КУпАП, ст.55 КУ,Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року за №14, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, або представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: