Справа № 495/7659/22
Номер провадження 2/495/1230/2023
01 лютого 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
за участі секретаря судового засідання - Саханова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський цивільну в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, та стягнення аліментів на утримання матері,-
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
30.09.2022 року позивачка ОСОБА_1 , звернулась до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд:
- розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , який зареєстрований 14.10.2018 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 502;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до Закону, починаючи з дня пред?явлення позову та до досягнення дитини повноліття;
- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн. (п?ять тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до Закону, починаючи з дня пред?явлення позову до досягнення шестирічного віку неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 , обґрунтовує зокрема тим, що з 14.10.2018 року вона перебуває в шлюбі з відповідачем. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть.
Збереження сім'ї позивача вважає неможливим, на примирення не згодна. Спору щодо поділу спільно набутого майна немає. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 .
Крім того, як зазначає позивачка, їх спільна з відповідачем дитина - ОСОБА_4 має інвалідність, яка підтверджується медичним висновком № 23 від 31.05.2022 року та посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.07.2022 року та потребує реабілітаційних заходів, що підтверджується індивідуальною програмою реабілітації дитини - інваліда № 30 від 02.06.2022 року.
Позивачка вказує, що дитина знаходиться на її утриманні, а вона сама перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка за станом здоров'я потребує домашнього догляду у зв?язку з чим має тяжкий матеріальній стан.
Дитина мешкає разом з матірю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від ОСББ «Сатурн» від 15.09.2022 року.
Відповідач офіційно працює та заробляє біля 30 000,00 грн. в місяць, проте добровільно відмовляється надати матеріальну допомогу на утримання дитини, не приймає участі у її вихованні.
Позивачка вказує, що між нею та відповідачем на момент пред'явлення цього позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини.
Процесуальні дії.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.10.2022 року було залишено позов без руху.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2022 року було відкрито провадження по вищезазначеній справі у порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання призначене на 01.02.2023 року сторони не з'явились.
Позивачка подала до суду заяву відповідно до якої просить суд, розглядати справу за її відсутності. На задоволені позовних вимог наполягає, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом надіслання судових повісток про виклик до суду та оголошення про виклик, яке було розміщено на офіційному веб-порталі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Судові повістки, які надсилалася відповідачу за адресою його реєстрації, а саме АДРЕСА_2 , були повернуті до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином суд здійснив все залежне від нього задля повідомлення відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, у порядку ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наявності умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, та оскільки позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, суд вважає за можливе допустити заочний розгляд справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.10.2018 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, було зареєстровано шлюб, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 502.
В подальшому ОСОБА_5 , змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Протягом останніх років відношення між сторонами поступово погіршувались. В результаті чого у сторін зникло взаєморозуміння. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у позивачки та у відповідача різні погляди на сімейне життя та обов'язки.
Збереження сім'ї позивачка вважає неможливим, на примирення не згодна.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
На час розгляду справи майнові вимоги, будь-кого з сторін, суду не пред'явлені. Відповідно до вищезазначеного суд вважає, що майнового спору між сторонами немає, примирення між ними неможливе.
Згідно зі ст. ст. 110, 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв'язку з відсутністю вільної згоди сторін на продовження шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить їх інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв'язку з чим, є неможливим.
Судом встановлено, що від вищезазначеного шлюбу у сторін народилася дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 434 зареєстрований від 15.07.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції в Одеській області.
Як вбачається з довідки виданої ОСББ «Сатурн» від 15.09.2022 року, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має інвалідність, яка підтверджується медичним висновком № 23 від 31.05.2022 року та посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.07.2022 року та потребує реабілітаційних заходів, що підтверджується індивідуальною програмою реабілітації дитини - інваліда № 30 від 02.06.2022 року.
Позивачка вказує, що дитина знаходиться на її утриманні, а вона сама перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка за станом здоров?я потребує домашнього догляду, у зв?язку з чим має тяжкий матеріальній стан.
Відповідач офіційно працює та заробляє біля 30 000,00 грн. в місяць, проте добровільно відмовляється надати матеріальну допомогу на утримання дитини, не приймає участі у її вихованні.
Позивачка вказує, що між нею та відповідачем на момент пред'явлення цього позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а обов'язок з утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини (далі Конвенції), суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 27 Конвенції батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними віку повноліття.
Статтею 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
На підставі частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина 1 статті 183 СК України).
Питання утримання дружини батьком дитини врегульовано нормами Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років.
Частина 4 ст. 84 СК України визначає право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Згідно ст. 84 Сімейного кодексу України, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Отже, для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина яка має вади фізичного або психічного розвитку, до досягнення дитиною шести років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, однак вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині.
При цьому наявність у матері дитини з якою остання проживає будь-якого доходу, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки незалежно від свого доходу, вона отримує право на утриманні від батька дитини, якщо він має можливість надавати таку допомогу.
Положеннями ч.1 ст. 75 СК України визначено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Враховуючи те, що дитина - ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою, а також те, що дитина потребує догляду у зв'язку з інвалідністю, яка підтверджується медичним висновком № 23 від 31.05.2022 року та посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.07.2022 року , суд погоджується з доводами позивачки, що у неї виникло право на отримання аліментів від відповідача на утримання починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною шестирічного віку.
Покладаючи на відповідача обов'язок зі сплати аліментів на користь позивача, суд, при визначенні розміру аліментів на утримання дружини, що підлягає стягненню з відповідача, має встановити та врахувати обставини, що мають значення по справі, в тому числі й те, чи має можливість відповідач сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Аналізуючи зібрані у справі докази та встановлені судом обставини, суд дійшов до переконання, що відповідач є особою працездатного віку, відтак є фінансово - спроможним, а тому в змозі утримувати матеріально як дитину так і її мати.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
З огляду на те, що позивач у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, то відповідач сплачує судові витрати на користь держави відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Одночасно, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом; а також положення статті 185 СК України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Висновки суду.
Оцінюючи встановлене, подані докази, враховуючи зазначені вимоги закону, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини, з врахуванням того, що приймати участь в утриманні дитини повинні двоє батьків, беручи до уваги вимоги ч. 2 ст.182 СК України, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, а саме: щодо розірвання шлюбу між сторонами, та стягнення з відповідача на користь позивача аліменти, на утримання дитини та її матері.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів згідно вимог чинного законодавства, а її позовні вимоги задоволені, тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 992.4 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 247, 258, 259, 263, 264, 265,268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів на утримання матері - задовольнити у повному обсязі.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, від 14.10.2018 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 502.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , (паспорт серії НОМЕР_4 виданий 08.09.2011 року Бориславським РВ УМВС України в Херсонській області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_5 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до Закону, починаючи з дня пред?явлення позову до суду, а саме з 30.09.2022 року та до досягнення дитини повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , (паспорт серії НОМЕР_4 виданий 08.09.2011 року Бориславським РВ УМВС України в Херсонській області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_5 ), аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн. (п?ять тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до Закону, починаючи з дня пред?явлення позову а саме з 30.09.2022 року і до досягнення шестирічного віку дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , (паспорт серії НОМЕР_4 виданий 08.09.2011 року Бориславським РВ УМВС України в Херсонській області), на користь держави судовий збір у розмірі 992.4 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О.Боярський