справа № 492/167/23
провадження № 2-з/492/7/23
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
22 лютого 2023 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Гусєвої Н.Д.,
при секретарі судового засідання - Рябчук О.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі батька у вихованні дітей, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить зобов'язати відповідачку не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, визначити спосіб участі батька у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми. В обґрунтування вимог позову позивач посилається на те, що сторони з 14 грудня 2014 року знаходяться у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя між сторонами не склалося, тому проживають окремо. Задля забезпечення інтересів дітей між сторонами було досягнуто домовленості про проживання дітей разом з відповідачкою, а відповідачка не перешкоджає позивачу у спілкуванні з дітьми, однак відповідачка має намір виїхати разом з дітьми в іншу країну на постійне місце проживання, що унеможливить подальше спілкування позивача з дітьми, який має право, щоб діти проживали на території України. Посилаючись на те, що відповідачка не дозволяє позивачу приймати участь у вихованні дітей, внаслідок чого діти не знають батьківської любові, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Одночасно зі зверненням до суду з зазначеною позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони на виїзд спільних сторін дітей за межі України у супроводі матері або у супроводі будь-якої іншої особи без згоди батька, посилаючись на те, що позивачу стало відомо, що відповідачка має намір переїхати з їх спільними дітьми в іншу країну на постійне місце проживання, що унеможливить подальше спілкування позивача з дітьми, та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим позивачу, як батьку дітей, приймати участь у спілкуванні, вихованні дітей та є ризик не повернення дітей до України.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали, додані до заяви, оцінивши доводи позивача про необхідність забезпечення позову, і не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, суд дійшов висновку, що заяв про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Положеннями ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України, як спосіб забезпечення позову, оскільки такий захід не передбачений процесуальним законом
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, постанові від 14 лютого 2022 року № 754/7569/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з позовної заяви предметом позовних вимог у справі є усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі батька у вихованні дітей, яке охоплює права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дітей.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом встановлення заборони на виїзд спільних сторін дітей за межі України у супроводі матері або у супроводі будь-якої іншої особи без згоди батька не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням правових позицій, які викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, які є обов'язковими для суду першої інстанції, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, які позивач просить вжити, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині наявної ухвали.
Керуючись ст. ст. 2, 149-153, 247, 258-260, 263, 353 ЦПК України, суд, -
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі батька у вихованні дітей.
Роз'яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині наявної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.
Суддя
Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.