30 січня 2023 року Справа № 160/17236/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, а саме: з 16.07.2019 року по 29.09.2022 року, у розмірі 40' 755грн.52коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 31.08.2016 року по 15.07.2019 року проходила військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Проте, відповідач не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року у справі 160/15196/21, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. На виконання рішення суду, відповідачем 29.09.2022 року виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 40' 755грн. 52коп., тобто з порушенням строку, у зв'язку з чим вона має право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.11.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що порядок проведення розрахунків при звільненні з військової служби регулюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положеннями якого не передбачено такого виду відповідальності установи, як виплата середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також цей Закон не містить і відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації; норми статей 116,117 КЗпП України до даних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки законодавець дає можливість застосування загальної норми лише у випадку відсутності регулювання правовідносин спеціальною нормою, а тому відповідач вважає, що за таких обставин підстави для задоволення даного позову відсутні.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 31.08.2016 року по 15.07.2019 року проходила військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2019 року №151 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, направлено для зарахування на військовий облік до Шевченнківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Дніпро.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року у справі №160/15196/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання зазначеного рішення суду 29.09.2022 року здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення у сумі 40' 755грн. 52коп., що підтверджується копією виписки по картковому рахунку та не заперечується сторонами.
Вважаючи, що зі сторони відповідача мало місце порушення строків розрахунку при звільненні, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України №2011-ХІІ від 20.12.1991р. Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей.
Відповідно до ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Указом Президента України від 10.12.08р. №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п.242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З аналізу викладеного вбачається, що при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.
Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року у справі №160/15196/21 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що індексація грошового забезпечення позивача нарахована у сумі 40' 755грн. 52коп., була перерахована відповідачем 29.09.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.
Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Означеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22.05.2020 року по справі №320/1263/19.
Таким чином, непроведення з вини Військової частини НОМЕР_1 виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.
Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини 15.07.2019 року та проведення остаточного розрахунку з нею відбулося лише 29.09.2022 року, а також враховуючи той факт, що суду не надано доказів виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено приписи ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 16.07.2019 року по 28.09.2022 року.
Щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року при нарахуванні та виплаті позивачу середнього заробітку, суд виходить з наступного.
Суд звертає увагу, що позивачу наразі не нараховано та не виплачено вказаний середній заробіток.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про можливе не застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року під час нарахування та виплати позивачу середнього заробітку у майбутньому.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2019 року по 28.09.2022 року.
Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 16.07.2019 року по 28.09.2022 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 16.07.2019 року по 28.09.2022 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова