Справа № 203/922/23
Провадження № 2/0203/701/2023
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
про відмову у відкритті провадження
22 лютого 2023 року суддя Кіровського районного суд м. Дніпропетровська Колесніченко О. В., розглянувши у провадженні № 2/0203/922/2023 позовну заяву ОСОБА_1 , -
20 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку позовного провадження цивільного судочинства з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ № 982845 від 19 січня 2007 року, реєстраційний номер обтяження 4421492, винесеної в ході примусового виконання заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 2-165/2006) від 22 серпня 2006 року, що набрало законної сили 13 лютого 2007 року, а також вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження невизначеного майна .
Перевіряючи дотримання правил юрисдикції та можливості відкриття провадження за цією позовною заявою, встановлено наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про цивільне право, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VIІ ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
В даному випадку позивач є боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому позовна заява останнього про зняття арешту з майна не підлягає розгляду в поряду позовного провадження, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VIІ ЦПК України.
Тотожні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року
у справі № 127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20, від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у цивільній справі № 203/1904/21 (провадження № 61-5661св22).
Також відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження, при цьому позивачем сплачено судовий збір за подання цієї заяви в розмірі 1 073,60 грн., що підтверджується оригіналом квитанції № 0.0.286943844.1 від 20 лютого 2023 року, суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений судового збору в розмірі 1 073,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 186, 258-260 ЦПК України, суддя, -
ОСОБА_1 у відкритті провадження за позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що за захистом прав, свобод та інтересів він як боржник у виконавчому провадженні з виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська може звернутися зі скаргою в порядку розділу VІI ЦПК України.
Зобов'язати Управління державної казначейської служби у Центральному районі м. Дніпра повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір в розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) за квитанцією № 0.0.286943844.1 від 20 лютого 2023 року.
Ухвала протягом 15 днів з дня підписання може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду з правом на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у разі подання скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення копії цієї ухвали, а в іншій частині - набирає законної сили з моменту підписання у день її складення.
Суддя О.В. Колесніченко