22 лютого 2023 року Чернігів Справа № 620/1673/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Заяць О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
1. поновити строк на оскарження, визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2022 № 957, відповідно до якого ОСОБА_1 було позбавлено віх видів премії на 100% за серпень 2022 року за вживання спиртних напоїв під час несення служби;
2. поновити строк на оскарження бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди в повному обсязі за період з 01.05.2022 по 31.01.2023 відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
3. стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі за період з 01.05.2022 по 31.01.2023 відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 552 666,67 грн з відповідним відрахуванням податків та зборів;
4.поновити строк на оскарження протиправних дій та визнати незаконним дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають в утриманні із всіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 1,5 % військового збору за період з 24.02.2022 по 31.01.2023;
5.зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 всі суми утриманого з його грошового забезпечення 1,5% військового збору за період з 01.05.2022 по 31.01.2023.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема, відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В силу вимог пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У відповідності до частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позовна заява подана з порушенням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- в позовній заяві не зазначено відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача;
- позивачем не додано копії ордеру серії СВ № 1039992 від 10.02.2023 для направлення судом відповідачу.
Також суд вказує, що в позовній заяві позивач просить, зокрема, поновити строк на оскарження протиправних дій та визнати незаконним дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають в утриманні із всіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 1,5 % військового збору за період з 24.02.2022 по 31.01.2023, а зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 всі суми утриманого з його грошового забезпечення 1,5% військового збору за період з 01.05.2022 по 31.01.2023, а також стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі за період з 01.05.2022 по 31.01.2023. Однак таке формулювання позовних вимог стосовно періодів утримання військового збору із всіх видів грошового забезпечення позивача позбавляє можливості суд встановити чіткий предмет позову, а саме конкретний період, протягом якого, на думку позивача, був протиправно утриманий військовий збір 1,5% із всіх видів грошового забезпечення. Тому позивачу необхідно визначитись з належними позовними вимогами.
Крім того суд вказує, що пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.
Позивач звернувся до суду 11.02.2023 відповідно до відмітки штампу АТ «Укрпошта» на конверті та оскаржує наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2022 № 957, окремої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не подав. У позові є лише посилання представника позивача щодо пропущеного строку, а саме, що позивач ще жодного разу з червня 2021 року не був у відпустці і зв'язувався з адвокатом рідко через мережу «Сигнал».
Суддя наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід вказати, що адвокат позивача не вказує періоду, з якого позивач звернувся до нього для надання правничої допомоги. В ордері вказано, що він виданий на підставі договору № 2/15/11/2022 від 15.11.2022. Проте момент, з якого адвокат почав вчиняти дії щодо захисту позивача, а саме надіслання адвокатських запитів не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку. Крім цього доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом матеріали справи не містять.
Суд вказує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер про Бельгії" виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.11.2018 у справі № 804/958/17.
Отже, зважаючи на обізнаність позивача про виникнення підстав з 05.09.2022, відповідно, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених законом.
При цьому позивач з позовом до суду звернувся 11.02.2023, тобто з порушенням місячного строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, не подавши до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин такого пропуску.
За приписами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, подавши до суду:
- належним чином оформлену позовну заяву, з додержанням вимог статей 160, 161, а саме: з вказанням у позовній заяві відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача; надання копії ордеру серії СВ № 1039992 від 10.02.2023 для направлення судом відповідачу; із чітко визначеним предметом позову та належними позовними вимогами;
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин такого пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позову.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали суду надіслати позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст. 294 КАС України оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Заяць