22 лютого 2023 року м. Рівне №460/50851/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді касира на Колективному підприємстві громадського харчування «Случ» з 25.12.1995 по 30.12.1998 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді касира на Колективному підприємстві громадського харчування «Случ» з 25.12.1995 по 30.12.1998 року на підставі її трудової книжки, а також у зв'язку з цим провести призначення пенсії ОСОБА_1 з 05.10.2022 року за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За змістом позовних вимог позивач зазначає, що в жовтні 2022 року звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зауважує, що період її проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 26 років 4 місяці 21 день, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років. З урахуванням наведеного та положень ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідний страховий стаж для призначення даного виду пенсії становить 24 роки. Однак, до стажу позивача не було зараховано період її роботи у Колективному підприємстві громадського харчування «Случ» з 25.12.1995 року по 20.12.1998 року, оскільки в трудовій книжці у записі №7 про звільнення з роботи здійснено виправлення. За наслідками розгляду заяви позивача, останній відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що відповідальним за належне заповнення трудової книжки має бути роботодавець. Окрім того, на переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначеного періоду її трудової діяльності до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист. За наведеного, позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 19 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач 1 подав до суду відзив. Зазначив, що вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають з наступних підстав. 05 жовтня 2022 року позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з врахуванням норм ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. За принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області. 13.10.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області розглянуло подані позивачем документи та винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за №172650005527. Зауважив, що підтверджений період проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 26 років 4 місяці 21 день з 09.03.1987 по 31.07.1992, 01.08.1992 по 06.08.1997, 10.01.1999 по 31.12.2014 що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років. Статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для осіб, які досягли віку 60 років в період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, необхідний страховий стаж становить не менше 29 років. Отже, необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, становить 24 роки. Страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців 23дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 25.12.1995 по 20.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.03.1987, оскільки виправлено дату звільнення з роботи. За наведеного, зазначає, що рішення ГУ ПФУ у Київській області є правомірним. У позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 19 січня 2023 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 2) до участі в даній справі в якості другого відповідача.
Відповідач 2 правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини, встановлені судом:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 198_р., що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією (категорія 4).
05 жовтня 2022 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
13 жовтня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області розглянуло подані позивачем документи та винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за №172650005527.
Відповідач 2 зазначив, що страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців 23дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 25.12.1995 по 20.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.03.1987, оскільки виправлено дату звільнення з роботи.
Не погоджуючись з діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Так, статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від №1058).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за наявності страхового стажу не менше 29 років.
Потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють, зокрема, у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на зниження пенсійного віку, якщо вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
При цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або працювали в зазначеній зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986 незалежно від часу проживання в цей період.
Відтак, початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки для позивача не застосовується, оскільки документами не підтверджено, що він прожив або працював в зазначеній зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986.
Крім того, за кожні повні 3 роки проживання чи роботи в зазначеній зоні пенсійний вік додатково зменшується на один рік. Загальне зменшення пенсійного віку за таких умов не може перевищувати 5 років.
Таким чином, право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається з урахуванням періодів проживання або роботи на території радіологічного контролю.
Згідно статті 15 Закону №796 підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Підтверджений період проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 26 років 4 місяці 21 день з 09.03.1987 по 31.07.1992, 01.08.1992 по 06.08.1997, 10.01.1999 по 31.12.2014 що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років, що не заперечується сторонами згідно зі змісту заяв по суті.
Отже, необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, становить 24 роки.
Страховий стаж позивача, що зарахований органами ПФУ становить 21 рік 11 місяців 23дні.
Зі змісту рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії позивача слідує, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у Колективному підприємстві громадського харчування «Случ» з 25.12.1995 року по 20.12.1998 року, оскільки в трудовій книжці у записі №7 про звільнення з роботи здійснено виправлення в даті внесення запису, а саме зазначено «20», яке виправлено «30».
З огляду на зазначене варто зауважити наступне.
Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі- Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Так, записами №6,7 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення - 10 березня 1987 року) спірний період роботи позивача у Колективному підприємстві громадського харчування «Случ», а саме у період з 25 грудня 1995 року по 30 грудня 1998 року.
Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що у трудовій книжці містяться виправлення в даті внесення запису про звільнення позивача (запис №7). Разом з тим, варто зазначити, що виправлення дати з «20.12.1998» на «30.12.1998» корелюється з датою наказу про звільнення (наказ №30 від 30 грудня 1998 року).
Разом із тим, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період її трудової діяльності, їх порядковість, безвідривність, а також чітка часова послідовність не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача.
Більше того, на переконання суду, такі підстави для не зарахування спірного періоду як виправлення в даті внесення запису про звільнення позивача №7 від 30.12.1998 року не є тими недоліками трудової книжки чи записів у ній, за наявності яких трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.
Суд акцентує увагу на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Поряд із тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тобто, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 11.05.2022 в справі № 120/1089/19а вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Таким чином на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки, які містить трудова книжка, позаяк такі недоліки не пов'язані із виною позивача.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейського суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Відтак, підсумовуючи викладене суд вважає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, звільнення із займаної посади, назву цієї посади. Крім того, вони є вчиненими у хронологічному порядку та правильній логічній послідовності, що спростовує будь-які сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами, тому не зарахування органом Пенсійного фонду підтвердженого періоду трудової діяльності позивача з 25.12.1995 по 30.12.1998 до страхового стажу з суто формальних підстав є протиправним.
За наведеного, рішення №172650005527 від 13.10.2022 є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідно період роботи позивача з 25.12.1995 по 30.12.1998 зарахування до страхового стажу позивача.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 1 призначити пенсію позивачу також підлягають задоволенню, оскільки ним дотримано всіх необхідних умов (наявність необхідного стажу та проживання необхідного періоду часу у зоні посиленого радіоекологічного контролю).
Щодо дати з якої позивачу слід призначити пенсії варто зазначити наступне.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, пенсійного віку позивач досяг 10 вересня 2022 року (з урахуванням зменшення на 5 років), а з заявою про призначення пенсії звернувся 05 жовтня 2022 року, то пенсія має бути призначена з 11 вересня 2022 року.
Разом з тим, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в наступній редакції: «визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №172650005527 від 13 жовтня 2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді касира на Колективному підприємстві громадського харчування «Случ» з 25 грудня 1995 року по 30 грудня 1998 року та призначити пенсію ОСОБА_1 з 11 вересня 2022 року за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень в ході розгляду справи не довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 992,40грн, сплачена відповідно до квитанції від 08 грудня 2022 року №1081263620, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №172650005527 від 13 жовтня 2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді касира на Колективному підприємстві громадського харчування «Случ» з 25 грудня 1995 року по 30 грудня 1998 року та призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11 вересня 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 лютого 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ/РНОКПП 22933548)
Суддя Т.О. Комшелюк