з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення
способу і порядку виконання судового рішення
23 лютого 2023 року Р і в н е №460/4829/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, за участю секретаря судового засідання Тарвердієва К.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув; відповідача: представник не прибув; розглянувши матеріали заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом:
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про заміну способу і порядку виконання рішення суду
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 у справі №460/4829/20 було задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 із 01 січня 2020 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити із 01 січня 2020 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Ухвалою Восьмого адміністративного суду від 26.10.2020 апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 у справі №460/4829/20 повернуто скаржнику.
09.06.2022 до суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 за нововиявленими обставинами.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про перегляд судового рішення від 31.07.2020 у справі №460/4829/20 за нововиявленими обставинами. Скасовано судове рішення від 31.07.2020 в справі №460/4829/20 та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 06 липня 2022 року до зміни законодавства або її правового статусу. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1261,20 грн.
15.09.2022 на виконання вказаного рішення Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи .
13.02.2023 Державна судова адміністрація України звернулась до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, за змістом якої просить змінити спосіб виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судового збору в сумі 1261,20 грн на користь держави шляхом "зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сплатити судовий збір у сумі 1261,20 грн. на користь держави".
Ухвалою від 14.02.2023 вказана заява призначена до судового розгляду 23.02.2023.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, у судове засідання не прибули.
Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що ДСА України, керуючись нормами статей 5, 15 Закону, абзацами четвертим, п'ятим пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 № 25-р "Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України", пред'явила виконавчий документ до виконання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
На адресу ДСА України надійшло повідомлення державного виконавця від 10.08.2022 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання та зазначено, що рішення щодо стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Разом з тим, зазначений виконавчий документ вже був направлений до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Рівненській області, керуючись нормами статті 6 Закону.
Зазначений виконавчий документ був повернутий органом Казначейства на адресу ДСА України 21.12.2022 у зв'язку з тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не має відкритих рахунків в Головному управлінні Казначейства, та дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган.
Таким чином, ДСА України як стягувач, в межах наданих Законом повноважень, здійснила всіх заходів, спрямованих на забезпечення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 460/4829/20 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судового збору у розмірі1261,20 грн на користь держави.
Дослідивши матеріли по заяві, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, за Кодексом адміністративного судочинства України і невиконання чи неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Положення статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі " Hornsby проти Греції" від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В силу вимог частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою стягувача суд може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення.
А відповідно до частини третьої цієї статті, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як встановлено судом, самим боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не вживається жодних заходів щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 460/4829/20. В той же час, органи примусового виконання не можуть виконати судове рішення, у той спосіб, який первісно таким рішенням визначений.
Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви стягувача про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Державною судової адміністрації України про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у справі №460/4829/20 задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №460/4829/20 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судового збору в сумі 1261,20 грн на користь держави шляхом "зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сплатити судовий збір у сумі 1261,20 грн. на користь держави".
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 22 лютого 2023 року
Суддя Н.В. Друзенко