21 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 916/3449/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" - не з'яв.,
відповідача - акціонерного товариства "Одесагаз" - не з'яв.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" (далі - ТОВ "Одесагаз-Постачання")
на рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2021 (суддя Цісельський О.В.) та
постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 (головуючий суддя - Діброва Г.І., судді Принцевська Н.М. і Савицький Я.Ф.)
зі справи № 916/3449/20
за позовом ТОВ "Одесагаз-Постачання"
до акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - АТ "Одесагаз")
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про визнання неправомірними дій АТ "Одесагаз" щодо надання, починаючи з 01.10.2018, недостовірних даних про обсяги природного газу, спожиті побутовими споживачами, та зобов'язання АТ "Одесагаз" здійснити перерахунок обсягів фактично спожитого побутовими споживачами природного газу, починаючи з 01.10.2018 по 31.07.2020.
2. Позов обґрунтовано тим, що оператор ГРМ, яким є АТ "Одесагаз" та на якого покладено обов'язок з визначення спожитого побутовими споживачами на території м. Одеси та Одеської області обсягу природного газу, надавало позивачу недостовірні дані щодо таких обсягів, що порушує права позивача як постачальника природного газу, оскільки призводить до збільшення заборгованості позивача перед приватним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" за договорами купівлі-продажу природного газу від 03.10.2018 № 18-338-Н та від 05.11.2018 № 15-538-Н, у відповідності до яких обсяг природного газу, що закуповує позивач, визначається саме на підставі даних про обсяги спожитого природного газу побутовими споживачами (населенням), які формує та надає оператор ГРМ - АТ "Одесагаз" та які, за твердженнями позивача, є завищеними та такими, що не підтверджуються фактичними показниками лічильників (приладів обліку) побутових споживачів (населення), що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань як оператора ГРМ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2021, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
4. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані тим, що позивачем належними та допустимими доказами у справі не доведено, а судом не встановлено порушення відповідачем норм чинного законодавства, а також умов договірних зобов'язань при здійсненні розподілу природного газу, в тому числі - в частині обліку спожитого природного газу побутовими споживачами за період з 01.10.2018 по 31.07.2020, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій АТ "Одесагаз" щодо надання ТОВ "Одесагаз-Постачання" недостовірних обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами за період з 01.10.2018 по 31.07.2020 та, відповідно, зобов'язання здійснити перерахунок обсягів фактично спожитого природного газу за вказаний період.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. ТОВ "Одесагаз-Постачання" у касаційній скарзі вказує, що не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи, і просить: скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №916/3449/20; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги у сумі 12 612 грн. покласти на відповідача.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішення застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №904/3855/21, від 05.07.2022 у справі №904/3866/21, від 08.10.2020 у справі №906/1279/19, від 10.04.2020. у справі №640/111/19, від 30.04.2020 у справі №911/2549/18, від 23.11.2021 у справі №161/11800/19.
7. У постанові, що оскаржується, не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не визначено мотивів такого неврахування, чим порушено статтю 7, частину другу статті 11, статті 76, 77, 79, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до прийняття необґрунтованого та помилкового рішення.
Доводи іншого учасника справи
8. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ
9. ТОВ "Одесагаз-Постачання" є суб'єктом ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на території м. Одеси та Одеської області відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, від 19.10.2018 з № 867.
Назване підприємство здійснює постачання природного газу на підставі виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ліцензії згідно з постановою НКРЕКП від 18.05.2017 № 674.
10. 30.06.2015 публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (газорозподільне підприємство), що здійснює діяльність на підставі ліцензії № 295532, та ТОВ "Одесагаз-Постачання" (замовник) укладено договір на розподіл природного газу №02-15-Н (далі - Договір), за яким газорозподільне підприємство зобов'язалося надати замовнику послугу з транспортування природного газу розподільними мережами до межі балансової належності об'єктів споживачів замовника (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язався сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами договору (пункти 2.1, 2.2);
- облік обсягів природного газу, що транспортується на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами користування та Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941, та для споживачів-населення за Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 (пункт 3.2);
- обсяг протранспортованого природного газу за розрахунковий період для споживачів постачальника за регульованим тарифом визначається відповідно до договорів на постачання газу, укладених між замовником, відповідним споживачем та газорозподільним підприємством (пункт 3.3);
- акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період по споживачах постачальника за регульованим тарифом, що є замовником, у зазначений термін формує газорозподільне підприємство та передає його на погодження замовникові. При наявності розбіжностей у частині визначення обсягу протранспортованого газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання обсяг протранспортованого газу встановлюється відповідно до даних газорозподільного підприємства (пункт 3.4);
- послуги з транспортування природного газу ГРМ підтверджуються підписаним між газорозподільним підприємством та замовником актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється з урахуванням обсягу протранспортованого газу за розрахунковий період, визначеного відповідно до розділу ІІІ Договору (пункт 4.6);
- замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства. До вирішення спірних питань обсяг протранспортованого природного газу та сума для оплати наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ установлюються відповідно до даних газорозподільного підприємства (пункт 4.8);
- акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством (пункт 4.9);
- замовник має право на коригування планових обсягів природного газу в установленому порядку (пункт 6.4);
- договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2015. Договір вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк (пункт 11.1).
11. На виконання вказаного Договору щомісячно сторонами складалися та підписувалися відповідні реєстри реалізації природного газу.
12. 05.10.2018 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Одесагаз-Постачання" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 18-338-Н, за яким продавець зобов'язався передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
На виконання умов цього договору 31.10.2018 сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу обсягом 14 821,778 тис.куб.м на суму 87 899 072,26 грн.
13. 05.11.2018 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Одесагаз-Постачання" (покупець) укладено ще один договір купівлі-продажу природного газу № 18-538-Н, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцеві природний газ протягом листопада 2018 року - липня 2020 року (з урахуванням 26 додаткових угод), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
На виконання умов договору від 05.10.2018 з листопада 2018 року по липень 2020 року за відповідними актами приймання-передачі природного газу продавцем прийнято певні обсяги природного газу на відповідні суми.
14. Позивач вважає, що відповідач передає йому недостовірні дані про обсяги природного газу, спожиті побутовими споживачами, на підтвердження чого у позовній заяві позивач навів результати вибіркової звірки показань фактично використаних побутовими споживачами обсягів природного газу, в ході якої виявлено розбіжність між даними, поданими відповідачем, та даними, отриманими позивачем під час перевірки показань лічильників газу (приладів обліку), а також надав до матеріалів справи:
- лист від 02.03.2020 № 10.0-02/0571 на адресу АТ "Одесагаз" з проханням відкоригувати обсяги розподіленого газу в програмі "Gazolina" за перевіреними позивачем адресами;
- лист від 26.11.2020 № 5.0-12/2091 на адресу АТ "Одесагаз" із повідомленням про масові факти коригування відповідачем обсягів спожитого газу закритих періодів.
З наведених у позовній заяві таблиць вбачається, що має місце різниця між показниками лічильника споживачів, по яких здійснено перевірку, та показниками лічильника, наданими відповідачем, а також розбіжність у нарахуванні до сплати вартості природного газу по споживачах. Обсяг споживання за даними відповідача є більшим, аніж за даними позивача, що, за твердженням останнього, змушує його брати на себе безпідставно збільшені зобов'язання щодо сплати вартості визначених відповідачем обсягів природного газу та завдає збитків у розмірі вартості різниці об'ємів природного газу.
15. У даній справі була призначена комісійна судово-економічна експертиза, за результатами проведення якої експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 12.09.2022 №30406/21-71/24290-24294/22-71, згідно з яким:
- документально пiдтвердити об'єм розподiленого (реалiзованого) АТ "Одесагаз" природного газу побутовим споживачам постачальника ТОВ "Одесагаз-Постачання" за перiод з 01.12.2019 по 31.07.2020 не видається за можливе з причини ненадания договiрної, первинної, облiкової та iншої пiдтверджуючої документації за вказаний перiод;
- за результатами дослiдження в межах наданих документів та компетенції експертів - економістів, документально підтвердити (помісячно) визначення відповідачем - АТ "Одесагаз" обсягів розподіленого природного газу в період з 01.10.2018 по 31.07.2020 з врахуванням Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 №116, не видається за можливе. Вирішення другої частини питання: "Чи правильно здiйснено визначення таких обсягiв у вiдповiдностi до вказаної Методики при облiку природного газу, розподiленого побутовим споживачам, в яких встановлені iндивiдуальнi лічильники?"- не вiдноситься до компетенцiї експертiв-економiстiв;
- за результатами дослiдження в межах наданих документів та компетенції експертів - економістів, документально підтвердити застосування відповідачем - АТ "Одесагаз" норм споживання природного газу для побутових споживачів, у яких відсутній облік природного газу із застосуванням засобів вимірювальної техніки, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №409 "Про встановлення державних соцiальних стандартiв у сферi житлово-комунального обслуговування", та в яких обсягах за перiод з 01.11.2018 по 31.07.2020 помiсячно - не видається за можливе.
16. Інших належних письмових доказів стосовно наявних правовідносин сторін матеріали справи не містять.
17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
17.1. Відповідно до приписів укладеного між сторонами Договору відповідач у даній справі як оператор газорозподільних систем здійснює облік спожитого природного газу, зокрема, визначення спожитих побутовими споживачами обсягів природного газу, а позивач у даній справі як постачальник із спеціальними обов'язками здійснює нарахування оплати за спожитий природний газ за даними оператора ГРМ і збір коштів за використаний природний газ по населенню.
17.2. При цьому позовні вимоги в даному випадку ґрунтуються на твердженні позивача про те, що відповідач передає йому недостовірні дані про обсяги природного газу, спожитого побутовими споживачами, у зв'язку з чим він просить визнати такі дії відповідача неправомірними.
17.3. Згідно з пунктом 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому, оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого) природного газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.
Згідно з пунктом 4 цієї глави побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. У разі неотримання оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу (алокація) по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
17.4. З доказів, наданих позивачем, вбачається, що сторонами складалися та підписувалися реєстри реалізації природного газу, зокрема матеріали справи містять підписані без жодних зауважень та заперечень щодо обсягів спожитого природного газу відповідні реєстри за листопад 2018 року - листопад 2019 року. Тобто, підписавши вказані реєстри таким чином, позивач фактично погодив обсяги протранспортованого/спожитого газу. Реєстри за період грудень 2019 року - липень 2020 року в матеріалах справи відсутні.
17.5. У матеріалах справи взагалі відсутні акти наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, зауваження до них тощо, які могли б бути належними доказами обсягу наданих відповідачем послуг з розподілу природного газу на виконання умов Договору та в яких було б вказано обсяг розподіленого оператором ГРМ природного газу щомісячно, за період з жовтня 2018 року по липень 2020 року.
17.6. Матеріали справи взагалі не містять будь-яких належних доказів на підтвердження об'єму протранспортованого відповідачем та спожитого побутовими споживачами природного газу, що було б відправною точкою при вирішенні питання щодо неправомірного збільшення/зменшення/коригування його об'ємів відповідачем при здійсненні ним обов'язку щодо обліку такого газу.
17.7. Листи, надані ТОВ "Одесагаз-Постачання" до матеріалів справи (лист від 02.03.2020 року № 10.0-02/0571 на адресу АТ "Одесагаз" з проханням відкоригувати обсяги розподіленого газу в програмі "Gazolina" за перевіреними позивачем адресами; лист від 26.11.2020 № 5.0-12/2091 на адресу АТ "Одесагаз" із повідомленням про масові факти коригування відповідачем обсягів спожитого газу закритих періодів) не можуть беззаперечно свідчити про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору, оскільки відповідач законодавчо наділений правом здійснення коригувань показників лічильників (пункт 4 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ), при цьому позивачем будь-якими доказами не підтверджено неправомірності здійснення відповідачем таких коригувань (за умови їх здійснення).
17.8. Також позивачем будь-якими доказами по справі не доведено неправомірності дій АТ "Одесагаз" при визначенні обсягів споживання газу особами, у яких не встановлені лічильники газу, в тому числі у чому саме, на думку позивача, полягає відповідне порушення (зокрема, у які періоди з 01.10.2018 відповідачем застосовано норми споживання із порушенням та в яких розмірах).
17.9. Тобто ТОВ "Одесагаз-Постачання", вважаючи неправомірними нарахування обсягів природного газу відповідачем щодо побутових споживачів за період з 01.10.2018 по 31.07.2020, наводить лише інформацію щодо звернення та скарг споживачів та ставить під сумнів достовірність даних, наданих АТ "Одесагаз" як оператором ГРМ щодо обсягів фактично поставленого природного газу, підтверджуючи власну позицію вищевказаними листами, які складені ним же, а також наведеними у позові таблицями, в яких наводиться інформація про наявність різниці між показниками лічильника споживачів, по яких здійснено перевірку, та показниками лічильника, наданими відповідачем.
17.10. За результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у даній справі у відповідності до висновку експертів від 12.09.2022 року №30406/21-71/24290-24294/22-71 доводи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог та вимог апеляційної скарги, також жодним чином належними та допустимими письмовими доказами не підтверджені, оскільки від сторін у справі витребувані експертом додаткові документи до експертної установи не надійшли, відтак експертне дослідження проведено в рамках наданих матеріалів справи №916/3449/20.
17.11. Тобто у даному випадку документально не засвідчено ані об'єм розподіленого природного газу побутовим споживачам у загальному плані за період з 01.12.2019 по 31.07.2020, ані в розрізі обсягів розподіленого природного газу в період з 01.10.2018 по 31.07.2020 (помісячно) та застосування відповідачем норм споживання природного газу для побутових споживачів, у яких відсутній облік природного газу із застосуванням засобів вимірювальної техніки. При цьому, вказаним експертним висновком лише визнано, що загальний об'єм розподiленого (реалiзованого) вiдповiдачем - АТ "Одесагаз" природного газу побутовим споживачам позивача за перiод з 01.10.2018 по 01.12.2019 становить 491 694,093 тис. м3, у тому числi для населення - 490 699,695 тис. м3.
17.12. Отже, наявні матеріали справи, навіть з урахуванням їх сукупності, не можуть бути належними, допустимими та вірогідними доказами обставин, на які посилається позивач, що виключає задоволення його позовних вимог, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
17.13. Крім того, позивач фактично не був позбавлений права належним чином довести обставини, на які він посилається, оскільки відповідно до норм чинного законодавства позивач наділений повноваженнями контролювати обсяги фактично поставленого ним природного газу, зокрема шляхом доступу до лічильників газу споживача для перевірки показань фактично використаних споживачем обсягів природного газу, а також порівняння вказаних показників із інформацією, що міститься на відповідній платформі, при цьому у разі виявлення невідповідності обсягів фактично спожитого газу та даних, що були передані оператором ГРМ. Тобто позивач мав належним чином зафіксувати такий факт, зокрема, скласти акт огляду лічильника конкретного споживача, акт невідповідності даних лічильника даним, що містяться на інформаційній платформі/даним переданим оператором ГРМ, тощо.
Позивач мав належним чином зафіксувати кожний конкретний факт невідповідності обсягу фактично поставленого/протранспортованого/спожитого природного газу обсягу газу, який було передано йому відповідачем; разом з тим, вказаного належним чином здійснено не було, належні докази на підтвердження таких фактів відсутні, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
18. Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
19. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
19.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Виходячи з положень зазначеної норми, касаційний перегляд може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
19.2. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 зі справи № 233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Верховний Суд зазначає, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку.
19.3. Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Верховного Суду в справах, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається, враховуючи таке.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи взагалі не містять будь-яких належних доказів на підтвердження об'єму протранспортованого відповідачем та спожитого побутовими споживачами природного газу, що було б відправною точкою при вирішенні питання щодо неправомірного збільшення/зменшення/коригування його об'ємів відповідачем при здійсненні його обов'язку щодо обліку такого газу.
19.4. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №904/3855/21, від 05.07.2022 у справі №904/3866/21, від 08.10.2020 у справі №906/1279/19, від 10.04.2020. у справі №640/111/19, від 30.04.2020 у справі №911/2549/18, від 23.11.2021 у справі №161/11800/19, є безпідставними, оскільки:
19.4.1. У справі №904/3855/21 розглядалися позовні вимоги про: визнання неправомірними дій акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" з відображення на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформації про обсяги поставленого (протранспортованого) дочірньому підприємству "Дніпродзержинський сталеливарний завод" (ЕІС - код 56ХО0000J8L8Т009) природного газу за січень 2021 року в об'ємі 288 575,3 куб. м, за лютий 2021 року в об'ємі 500 692,32 куб. м; зобов'язання акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" скорегувати на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформацію про обсяги поставленого (протранспортованого) дочірньому підприємству "Дніпродзержинський сталеливарний завод" (ЕІС - код 56ХО0000J8L8Т009) природного газу шляхом направлення уточненої інформації Оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг спожитого (розподіленого) природного газу за січень 2021 року в об'ємі 0 куб. м, за лютий 2021 року в об'ємі 0 куб. м.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 у справі №904/3855/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022, позов задоволено частково: зобов'язано акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" скорегувати на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформацію про обсяги поставленого (протранспортованого) дочірньому підприємству "Дніпродзержинський сталеливарний завод" (ЕІС - код 56ХО0000J8L8Т009) природного газу шляхом направлення уточненої інформації Оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг спожитого (розподіленого) природного газу за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в об'ємі 0 куб. м, за період з 01.02.2021 по 11.02.2021 в об'ємі 0 куб. м; в іншій частині у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що: у зв'язку з неподанням позивачем звітів про дані комерційного вузла обліку за січень та лютий 2021 року та за умов продовження дії протягом відповідного періоду договору розподілу природного газу № 09420J8L8TAP016 визначення відповідачем об'ємів та обсягів розподілу природного газу по об'єкту споживача у спосіб, передбачений пунктом 4 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, є правомірними; протягом періоду з 01.01.2021 по 11.02.2021 відповідач як оператор газорозподільної системи взагалі не мав фізичної можливості щодо розподілу на користь позивача природного газу через газопровід ДУ-500 та ДУ-600, оскільки передача природного газу з газотранспортної системи до вказаного газорозподільчого газопроводу в зазначений період не відбувалася; отже, незважаючи на правомірність застосування відповідачем положень пункту 4 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем при визначенні об'ємів та обсягів розподілу природного газу по об'єкту позивача за підсумками розрахункового періоду січня-лютого 2021 року, надані у справі докази свідчать про те, що визначені в такий спосіб обсяги не відповідають фактичним обставинам, адже протягом спірного періоду відповідач взагалі не здійснював розподіл газу на користь позивача.
Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, у постанові від 19.07.2022 вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані у справі докази свідчать про те, що протягом періоду з 01.01.2021 по 11.02.2021 відповідач як Оператор ГРМ взагалі не мав фізичної можливості щодо розподілу на користь позивача природного газу через газопровід ДУ-500 та ДУ-600, оскільки передача природного газу з газотранспортної системи до вказаного газорозподільчого газопроводу в зазначений період не відбувалася. З огляду на викладене Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов'язання відповідача скоригувати раніше подану ним до інформаційної платформи Оператора ГТС інформацію про обсяги розподілу позивачу природного газу шляхом направлення уточненої інформації Оператору ГТС, в якій відобразити обсяги розподілу на користь позивача ЕІС код 55XJ00005ILMR00Q (ЕІС-код комерційної точки обліку 56ХО0000J8L8Т009) за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в об'ємі 0 куб. м, та за період з 01.02.2021 по 11.02.2021 в об'ємі 0 куб. м.
19.4.2. У справі №904/3866/21 розглядалися схожі позовні вимоги про: визнання дій акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" з відображення на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформації про обсяги поставленого (протранспортованого) приватному акціонерному товариству "Дніпровагонмаш" (ЕІС-код 56ZO06A05ILMR02D) природного газу за січень 2021 року - 348 982,99 м3, за лютий 2021 року - 388 603,44 м3 неправомірними; зобов'язання акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" скорегувати на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформацію про обсяги поставленого (протранспортованого) приватному акціонерному товариству "Дніпровагонмаш" (ЕІС-код 56ZO06A05ILMR02D) природного газу шляхом направлення уточненої інформації Оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг спожитого (розподіленого) природного газу за січень 2021 року в об'ємі 0 м3, за лютий 2021 року в об'ємі 0 м3.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі № 904/3866/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021: позов задоволено частково; зобов'язано акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" скорегувати на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформацію про обсяги поставленого (протранспортованого) приватному акціонерному товариству "Дніпровагонмаш" (ЕІС-код 56ZO06A05ILMR02D) природного газу шляхом направлення уточненої інформації Оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг спожитого (розподіленого) природного газу за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в об'ємі 0 м3, за період з 01.02.2021 по 09.02.2021 в об'ємі 0 м3; в іншій частині у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що: у зв'язку з неподанням позивачем звітів про дані комерційного вузла обліку за січень та лютий 2021 року та за умов продовження дії протягом відповідного періоду договору розподілу природного газу №094205ILMRAP016, визначення відповідачем об'ємів та обсягів розподілу природного газу по об'єкту споживача у спосіб, передбачений пунктом 4 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, є правомірними; протягом періоду з 01.01.2021 по 11.02.2021 відповідач як оператор газорозподільної системи взагалі не мав фізичної можливості щодо розподілу на користь позивача природного газу через газопровід ДУ-500 та ДУ-600, оскільки передача природного газу з газотранспортної системи до вказаного газорозподільчого газопроводу в зазначений період не відбувалась; отже, незважаючи на правомірність застосування відповідачем положень пункту 4 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем при визначенні об'ємів та обсягів розподілу природного газу по об'єкту позивача за підсумками розрахункового періоду січня-лютого 2021 року, надані у справі докази свідчать про те, що визначені в такий спосіб обсяги не відповідають фактичним обставинам, адже протягом спірного періоду відповідач взагалі не здійснював розподіл газу на користь позивача.
Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, у постанові від 05.07.2022 вказав, що ці суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані у справі докази свідчать про те, що протягом періоду з 01.01.2021 по 11.02.2021 відповідач як Оператор ГРМ взагалі не мав фізичної можливості щодо розподілу на користь позивача природного газу через газопровід ДУ-500 та ДУ-600, оскільки передача природного газу з газотранспортної системи до вказаного газорозподільчого газопроводу в зазначений період не відбувалась. З огляду на викладене Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов'язання відповідача скоригувати раніше подану ним до інформаційної платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподілу позивачу природного газу, шляхом направлення уточненої інформації Оператору ГТС, в якій відобразити обсяги розподілу на користь позивача ЕІС код 55XJ00005ILMR00Q (ЕІС-код комерційної точки обліку 56ZO06A05ILMR02D) за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в об'ємі 0 м3, та за період з 01.02.2021 по 09.02.2021 в об'ємі 0 м3.
19.4.3. У справі №906/1279/19 розглядалися позовні вимоги приватного підприємства "ОвручГазАвто" до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про стягнення витрат на проведення експертної повірки лічильника газу в розмірі 4 663, 20 грн. та проведення перерахунку об'єму розподіленого природного газу за червень 2019 року шляхом зменшення об'єму розподіленого (спожитого) природного газу на 2404 куб. м.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.04.2020 у справі №906/1279/19: позов задоволено частково; зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок обсягу розподіленого (спожитого) природного газу за червень 2019 року шляхом зменшення об'єму розподіленого (спожитого) природного газу на 2404 куб. м; у частині стягнення з відповідача 4 663, 20 грн. витрат на проведення експертної повірки лічильника газу провадження у справі закрито.
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020: скасовано рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про зобов'язання АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" провести ПП "ОвручГазАвто" перерахунок обсягу розподіленого (спожитого) природного газу за червень 2019 року шляхом зменшення об'єму розподіленого (спожитого) природного газу на 2404 куб. м; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що, беручи до уваги те, що фактичний об'єм надходження природного газу визначається на підставі даних комерційного вузла обліку з приведенням таких об'ємів до стандартних умов, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку про те, що відповідач згідно з вимогами пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем та пункту 5.3 Типового договору взяв до розрахунку той об'єм природного газу, який був визначений комерційним вузлом обліку з приведенням обчислювачем "Універсал-02" №7582 до стандартних умов, а відтак відсутні підстави для здійснення відповідачем перерахунку об'єму розподіленого природного газу за червень 2019 року шляхом зменшення об'єму розподіленого (спожитого) природного газу на 2404 куб. м. Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що єдиним способом визначення фактичного об'єму розподіленого природного газу є приладовий спосіб, а наявність розбіжностей у показах пристроїв одного вузла обліку природного газу не є підставою для застосування будь-якого іншого способу визначення об'ємів природного газу, ніж той, що імперативно визначений Кодексом газорозподільних систем та умовами Типового договору розподілу природного газу.
19.4.4. У справі №640/111/19 розглядалися позовні вимоги публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1491 від 23.11.2018 "Щодо заборони ПАТ "Дніпропетровськгаз" приводити об'єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов", оскільки позивач вважав вказану постанову протиправною.
19.4.5. У справі № 911/2549/18 розглядалися позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз ЗБУТ" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (у подальшому змінено назву на акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз") про визнання неправомірними дій та надання достовірної інформації.
Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з моменту затвердження Кодексу ГРС та впродовж спірних правовідносин законодавчо вже було встановлено, що об'єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та приведений в одиниці енергії (обсяг), а в подальшому визначений та врегульований порядок перерахунку об'єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії. У зв'язку з тим, що на момент дії цієї редакції розділу IX Кодексу ГРС приведення до стандартних умов можливо було лише згідно з Методикою № 116, саме за нею відповідач і приводив об'єми спожитого природного газу до стандартних умов.
На підставі встановлених обставин у справі в їх сукупності суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за спірний період відповідачем обґрунтовано визначено об'єм споживання природного газу населенням, що не забезпечене лічильниками природного газу, та передано їх до товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз ЗБУТ".
Судами встановлена правомірність дій відповідача щодо приведення до стандартних умов обсягів розподіленого населенню природного газу, а також щодо застосування норм споживання газу (для споживачів, що не забезпечені лічильниками природного газу) протягом спірного періоду. Зокрема, суди попередніх інстанцій встановили, що застосування коефіцієнту приведення до стандартних умов при визначенні обсягу розподіленого природного газу по об'єктах побутових споживачів, вузли обліку яких не обладнані корекцією тиску та температури, повністю відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому суди виходили з того, що доказів протиправної поведінки відповідача під час виконання зобов'язань за договорами розподілу природного газу, в тому числі в частині обліку спожитого природного газу побутовими споживачами, позивачем не надано.
Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 зазначив, що суди попередніх інстанцій з дотриманням норм процесуального права вірно встановили обставини справи і на підставі встановлених обставин справи правильно визначили характер спірних правовідносин та вірно здійснили правову кваліфікацію відносин сторін.
19.4.6. У справі № 161/11800/19 розглядалися позовні вимоги до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" про: зобов'язання відповідача припинити дії, якими порушувались права позивача як побутового споживача природного газу у частині приведення об'єму природного газу до стандартних умов; відновлення обліку використаного природного газу за фактичними даними лічильника та здійснення контрольного зняття та обліку спожитого природного газу відповідно до фактичних даних лічильника за розрахунковий місяць, у якому здійснено контрольне зняття таких показань, і здійснення перерахунку об'єму спожитого природного газу до фактичних показань лічильника.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.10.2019, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 27.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що під час розгляду справи не встановлено порушень відповідачем чинного законодавства України, прав та законних інтересів позивача при здійсненні обліку природного газу.
26.01.2017 постановою НКРЕКП № 84 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо запровадження на ринку природного газу використання одиниць енергії», яка набрала чинності 15.03.2017 (далі - постанова № 84), до Кодексу газорозподільних систем внесено зміни та доповнення, відповідно до яких Кодекс ГРМ доповнено розділом XV «Порядок перерахунку об'єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії», де наведено положення, що застосовується до всіх без винятку споживачів: «Для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (К) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945 (далі - Методика № 116). Оператор газорозподільних систем зобов'язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об'ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення».
Тому застосування коефіцієнтів, які передбачені Методикою № 116, здійснюється до всіх категорій споживачів, у тому числі і до побутових.
Крім того, пункт 4 постанови № 84 також прямо містить зобов'язання операторів ГРМ додатково передбачити в платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача інформацію про розмір коефіцієнта приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об'єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також обсяг енергії спожитого природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт-год, Гкал, МДж).
Верховний Суд у постанові від 23.11.2021 змінив рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.10.2019 та постанову Волинського апеляційного суду від 27.12. 2019, виклавши мотивувальну частину цих судових рішень у редакції своєї постанови та вказав, що: у цій цивільній справі позивачка звернулася з позовом за захистом своїх прав щодо зобов'язання відповідача здійснювати нарахування оплати за природний газ за фактичними показаннями лічильника та зробити перерахунок відповідно до цих показань лічильника; на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено жодних виключень щодо приведення об'єму природного газу спожитого побутовим споживачем до стандартних умов; на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не було належно врегульовано питання обчислення об'ємів спожитого природного газу побутовими споживачами, а регулятором та відповідним міністерством не було вчинено дій з належного урегулювання спірних правовідносин; лише 06.11.2020 НКРЕКП прийняла постанову № 2033 «Про затвердження Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу та змін до деяких постанов НКРЕКП» (далі - постанова НКРЕКП №2033), яка набрала чинності 07.11.2020 та в якій було прямо зазначено, що приведення об'єму природного газу в точках комерційного обліку до стандартних умов поширюється виключно на випадки обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, проте знайшла підстави для зміни оскаржуваних судових рішень шляхом викладення їх мотивувальної частини у редакції своєї постанови.
19.5. Отже, у справі, що розглядається, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.07.2022 у справі № 904/3855/21, від 05.07.2021 у справі №904/3866/21, від 08.10.2020 у справі № 906/1279/19, від 30.04.2020 у справі № 911/2549/18, від 10.04.2020 у справі №640/111/19, від 23.11.2021 у справі № 161/11800/19, проте встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за схожого правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.
19.6. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах №904/3855/21, № 904/3866/21, №906/1279/19, № 911/2549/18, № 640/111/19, №161/11800/19, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятої у справі постанови, є подібними.
20. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги стосуються питань, пов'язаних із встановленням обставин справи та з оцінкою доказів у ній, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.
Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
21. За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 916/3449/20.
Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Під час розгляду даної справи відсутні підстави для скасування та передачі справи на новий розгляд, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі № 916/3449/20 заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли підтвердження
22. У розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід'ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.
Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.
Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
23. За наведених обставин згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" на рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи № 916/3449/20, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" на рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи № 916/3449/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова