14 лютого 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/4035/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес», с. Рокитне Кременчуцького району Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд», с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області
про стягнення заборгованості - 1323696,56 грн
Суддя О.В. Гончарук
Секретар судового засідання - Чиборак У.Г.
Представники сторін:
від позивача - Карпенко А.А., адвокат, ордер №1296113 від 21.10.2022;
від відповідача - Поліщук П.Я., адвокат, ордер №1250672 від 30.11.2022.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» про стягнення заборгованості у розмірі 1323696,56 грн, з яких 1125000 грн основної заборгованості, 107229,45 грн пені, 13167,11 грн відсотків річних та 78300 інфляційних втрат.
В обґрунтування позову позивач посилається на обставини, пов'язані з неналежним виконанням сторонами умов договору про надання послуг з перевезення вантажів за № 01042022 від 01.04.2022 в частині оплати вартості послуг з перевезення вантажів у квітні-травні 2022 року.
Ухвалою від 27.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.11.2022.
Ухвалою суду від 15.11.2022 відкладено підготовче засідання на 08.12.2022.
Ухвалою суду від 01.12.2022 задоволено клопотання (вх. № 4717; вх. № 4729) сторін про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
08.12.2022 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4895), в якому останній не погоджується з позовними вимогами з тих підстав, що жодних доказів на підтвердження наданих послуг на зазначену суму матеріали справи не містять. Також, як зазначає представник відповідача, позивачем не виконано належним чином та у повному обсязі обумовлені договором послуги.
У підготовчому засіданні 08.12.2022 оголошено перерву до 22.12.2022.
22.12.2022 судове засідання не відбулося у зв'язку з відсутністю мережі Інтернет у Господарському суді Чернівецької області про що відповідальними особами апарату суду складено акт про неможливість проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 22.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 03.01.2023.
Ухвалою суду від 03.01.2023, за клопотанням позивача, відкладено підготовче засідання на 17.01.2023.
У підготовчому засіданні 17.01.2023 оголошено перерву до 24.01.2023, а в подальшому, продовжено перерву до 31.01.2023.
Ухвалою суду від 31.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.02.2023.
У судовому засіданні 14.02.2023 представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, а відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (замовник) укладено договір на надання послуг по перевезенню вантажів № 01042022 (далі - Договір).
Термін дії даного договору з 01.04.2022 по 01.04.2023. В матеріалах справи відсутні відомості про припинення дії договору чи розірвання його сторонами, а тому суд застосовує умови Договору при вирішенні даного спору.
Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору, предметом Договору є взаємини сторін, що виникають при транспортному обслуговуванні вантажів, що надаються замовнику перевізником, перевізник для виконання зобов'язань за цим договором має право залучати третіх осіб- спеціалізовані транспортні організації. Перевізник несе відповідальність перед замовником за дії залучених ним третіх осіб.
Згідно з п.3.1 Договору, платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок перевізника, відповідно до виставленого рахунку в національній валюті (гривні).
Пунктами 3.2-3.4 Договору передбачено, що оплата здійснюється на поточний рахунок перевізника, термін оплати - протягом 14 банківських днів з моменту пред'явлення замовнику рахунку за надані послуги. Факт виконання заявки перевізником оформляється двостороннім актом.
На виконання умов Договору, позивач як перевізник здійснив транспортне перевезення, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними, а відповідач як замовник письмових претензій, зауважень до перевізника не висловив.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: актів виконання послуг підписаних сторонами: № 369 від 08.04.2022, № 370 від 08.04.2022, № 371 від 08.04.22, №372 від 08.04.2022, № 373 від 08.04.2022, № 380 від 10.04.2022, № 381 від 10.04.2022, № 382 від 10.04.2022, № 383 від 10.04.2022, № 384 від 10.04.2022, № 385 від 10.04.2022, № 398 від 13.04.2022, № 399 від 13.04.2022, № 400 від 13.04.2022, № 401 від 13.04.2022, № 402 від 13.04.2022, № 403 від 14.04.2022, № 404 від 14.04.2022, № 405 від 14.04.2022, № 406 від 14.04.2022, № 407 від 14.04.2022, № 408 від 14.04.2022, № 409 від 15.04.2022, № 410 від 15.04.2022, № 411 від 15.04.2022, № 412 від 15.04.2022, № 413 від 15.04.2022, № 414 від 15.04.2022, № 442 від 17.04.2022, № 443 від 17.04.2022, № 446 від 20.04.2022, № 447 від 20.04.2022, № 450 від 20.04.2022, № 451 від 20.04.2022, № 455 від 20.04.2022, № 456 від 20.04.2022, № 457 від 20.04.2022, № 458 від 20.04.2022, № 459 від 20.04.2022, № 460 від 20.04.2022, № 462 від 21.04.2022, № 463 від 21.04.2022, № 464 від 21.04.2022, № 465 від 20.04.2022, № 473 від 21.04.2022, № 474 від 21.04.2022, № 483 від 26.04.2022, № 484 від 25.04.2022, № 485 від 25.04.2022, № 486 від 25.04.2022, № 487 від 25.04.2022, № 488 від 25.04.2022, № 489 від 25.04.2022, № 490 від 25.04.2022, № 491 від 25.04.2022, № 492 від 25.04.2022, № 493 від 26.04.2022, № 494 від 26.04.2022, № 495 від 26.04.2022, № 496 від 25.04.2022, № 497 від 26.04.2022, № 509 від 27. 04.2022, № 510 від 27.04.2022, № 511 від 27.04.2022, № 512 від 27.04.2022, № 531 від 29.04.2022, № 532 від 29.04.2022, № 536 від 30.04.2022, № 537 від 30.04.2022, № 538 від 30.04.2022, № 539 від 30.04.2022, № 540 від 30.04.2022, № 541 від 30.04.2022, № 541 від 30.04.2022, № 544 від 02.05.2022, № 545 від 30.04.2022, № 546 від 02.05.2022, № 547 від 02.05.2022, № 559 від 04.05.2022, № 560 від 05.05.2022, № 561 від 05.05.2022, № 562 від 05.05.2022, № 563 від 03.05.2022, № 564 від 04.05.2022, № 565 від 04.05.2022, № 566 від 04.05.2022, № 567 від 04.05.2022, № 568 від 04.05.2022, № 569 від 04.05.2022, № 570 від 05.05.2022, № 571 від 04.05.2022, № 574 від 06.05.2022, № 575 від 06.05.2022, № 576 від 06.05.2022, № 577 від 05.05.2022, № 578 від 05.05.2022, № 579 від 06.05.2022, № 580 від 05.05.2022, № 581 від 06.05.2022, № 582 від 05.05.2022, № 588 від 09.05.2022, № 589 від 09.09.2022, № 590 від 09.05.2022, № 591 від 09.05.2022, № 592 від 09.05.2022, № 593 від 09.05.2022, № 594 від 09.05.2022, № 595 від 09.05.2022, № 596 від 10.05.2022, № 597 від 10.05.2022, № 598 від 10.05.2022, № 599 від 10.05.2022, № 605 від 07.05.2022, № 606 від 07.05.2022, № 607 від 07.05.2022, № 608 від 11.05.2022, № 609 від 11.05.2022, № 610 від 12.05.2022, № 611 від 11.05.2022, № 612 від 11.05.2022, № 613 від 11.05.2022, № 614 від 11.05.2022, № 615 від 11.05.2022, № 616 від 11.05.2022, № 617 від 11.05.2022, № 618 від 11.05.2022, позивач надав на користь відповідача послуг з перевезення на загальну суму у розмірі 9080236,42 грн.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вартість вказаних послуг оплачена частково - на суму у розмірі 7955236,42 грн.
Відтак, неоплаченою залишилася вартість послуг з перевезення, згідно з актами № 588 від 09.05.2022, № 589 від 09.09.2022, № 590 від 09.05.2022, № 591 від 09.05.2022, № 592 від 09.05.2022, № 593 від 09.05.2022, № 594 від 09.05.2022, № 595 від 09.05.2022, № 596 від 10.05.2022, № 597 від 10.05.2022, № 598 від 10.05.2022, № 599 від 10.05.2022, № 605 від 07.05.2022, № 606 від 07.05.2022, № 607 від 07.05.2022 на загальну суму 1125000 грн.
Частиною 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України).
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на надання послуг з організації перевезень № 0104202 від 01.04.2022.
Відповідно до частини 6 статті 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Приписами частин 1, 2 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом в процесі розгляду справи встановлено, що відповідачем всупереч умов Договору та вимог вищезазначеного законодавства, не здійснена оплата вартості отриманих без жодних зауважень послуг з перевезення, у зв'язку з чим, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача 1125000 грн заборгованості.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов пунктів 3.2-3.4 Договору, з відповідача підлягають стягненню інфляційні нарахування у розмірі 78300 грн та 3% річних у розмірі 13167,11 грн за період з 27.05.2022 по 17.10.2022.
Щодо позову в частині стягнення з відповідача 107229,45 грн пені, слід зазначити наступне.
Зі змісту частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у своїй постанові від 05.09.2019 у справі 908/1501/18.
За таких обставин, з урахуванням відсутності у Договорі умов щодо можливості нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, у задоволенні позову в частині стягнення пені, слід відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд відзначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Такими чином, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягнути на користь позивача 1125000 грн заборгованості, 78300 грн інфляційних та 13167,11 грн 3% річних, а у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 107229,45 грн пені слід відмовити.
Судові витрати слід розділити між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, корпус М, код 40042088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» (39740, Полтавська область, Кременчуцький районн, с. Рокитне, вул. Сковороди, 56 Б, код 23815414) 1125000 грн основного боргу, 13167,11 грн 3% річних, 78 300 грн інфляційних втрат та 18246,99 грн судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
5. Призначити на 12:45 « 28» лютого 2023 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати, яке відбудеться у залі судових засідань №2 Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 14.
6. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» строк - до 20.02.2023 для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне судове рішення складено 23.02.2023.
Суддя О.В. Гончарук